Ужгородські жінки від А до Я

Ужгородські жінки від А до Я
Найбільша концентрація жінок – саме в ужгородських АВТОБУСАХ. Як вони там виживають – одна з численних загадок їхньої незбагненної природи. Адже ужгородський автобус – це щось середнє між чорнобильським реактором і «Наутілусом» капітана Немо. Або ж хатою, на якій міліцейська засада: запускають усіх, але не випускають нікого. Хіба що вже тільки на кінцевій зупинці.

 

На таких зупинках, як правило, БАЗАРИ, де жінки вирішують більшість своїх матеріальних і духовних проблем, особливо ВЕСНОЮ. Адже ужгородки вилуплюються навесні – як лялечки з коконів своїх шуб. Саме навесні вони особливо ГАРНІ… Навіть дуже гарні. Не просто дуже гарні, а надзвичайно. Страшенно гарні. І це все гарне, що про них можна сказати – правди ніде ДІТИ. Діти – чи не найголовніша турбота ужгородок. Відволікти від дітей можуть хіба що ЕКСКУРСІЇ, які ужгородки страшенно люблять. Адже під час таких прогулянок можна не тільки щось побачити, а й показати себе, особливо якщо в тебе Є те, що можна показати. А у більшості таки є! ЖАЛЬ тільки, що перервати цей нескінчений кастинг неможливо, він триває у місті з ранку до пізньої ночі, а то і до наступного світанку. Демонструють серед іншого ЗАЧІСКИ – це сенс існування ужгородки. Тільки дві живі істоти здатні проходити усю зиму без жодного натяку на головний убір – білий ведмідь і ужгородка. Правда, ведмедям ще й до лампочки, як виглядає їхня зачіска. Нашим дамам – зовсім ні, оскільки це найперша їхня зброя масового ураження.

Другою є КОСМЕТИКА… За своє недовге життя пересічний ужгородець з’їдає тонни косметики, занюхуючи їх парфумерією. Тому в ужгородців імунітет на традиційні наркотики – занадто слабкі. Те, що жінки накладають собі на обличчя та інші частини тіла, здатне вбити будь-якого представника фауни, крім ужгородця. Від здатний харчуватися цим і коли надворі зима, і коли ЛІТО… Хоча літо в Ужгороді якраз 365 днів у році. Просто воно то холодніше, то тепліше. Тому ужгородська МОДА досить одноманітна – такий собі суцільний демисезон. А ще одяг багатьох ужгордок явно демонструє НОСТАЛЬГІЮ за часами їхнього дитинства і першої юності. Одяг обов’язково доповнюється ОКУЛЯРАМИ, їх носять не на очах, а на волоссі. Окуляри – один з небагатьох товарів, яким торгують в Ужгороді ПРОСТО неба.

Власне, жіноцтво і живе просто неба, з’ясовує на видноті усі стосунки, найсильнішими з яких є РЕВНОЩІ. Ужгородки ревниві: їхнє – це тільки їхнє, а чуже – теж трохи їхнє. Як вони при цьому ще не винищили одна одну – теж велика загадка. Як і те, наскільки ексклюзивними робить їх звичайний СЕКОНД-ХЕНД. Ужгородки одягаються саме в таке вбрання. Навіть ті, хто у цьому не зізнається. Але при цьому все одно лишаються містичними. Особливо коли вони ніжаться на ТЕРАСАХ. На ужгородських терасах жінок більше, ніж чоловіків. Підозрюємо, що це їхні спостережні майданчики і сторожові вишки, звідки вони чатують на свою УДАЧУ.

Ще жінки люблять фотографувати і просто знімати. І ходити до ХРАМУ. Те, що в ужгородських храмах домінують жінки – не дивина. Так чи не по всій Україні. Хоча саме тутешнім особливо є за що молитися і каятися, живучи з такими чоловіками. Тому багато жінок заводять ЦУЦИКА – це така «прокачана» модель чоловіка, позбавлена більшості недоліків останнього. ЧОЛОВІК є окрасою справжньої жінки. Без нього взагалі-то простіше, але… Як в анекдоті: «Що треба хакеру, аби зламати банкомат?» – «Ноутбук і кувалду» – «А для чого тоді ноутбук?» – «А який же ти хакер без ноутбука?!». Далеко не всі ужгородки вміють працювати з ноутбуком. Ще менше – з чоловіком. Але всі вони вперто тримаються і за перше, і особливо за друге.

Одним з критеріїв справжнього чоловіка є здатність подарувати жінці ШУБУ. На біса при цілорічному ужгородському літові жінці шуба, не знає ніхто. Ніхто з чоловіків. Але не з жінок. Правда, на вулицях у них справді млосно. Тому ужгородський драмтеатр роками стояв неопалюваний – жінки ходили туди, аби демонструвати шуби. І це було найголовнішим виправданням його існування. А коли ти знаєш, задля чого існуєш – це справжнє ЩАСТЯ. Щоб відчути його, наші жінки перебувають у вічному пошукові сенсу життя. Причому шукають його часто у найбільш несподіваних місцях. Наприклад, у ЮВЕЛІРНИХ крамницях, котрих в місті не бракує. ЯКЩО туди вже заходять, то це надовго – не купити, то хоч помріяти.

Сергій ФЕДАКА, газета «Наш Ужгород», для zakarpatpost.net

 

16 жовтня 2016р.

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*