І до столу, і до душі - на екскурсії в ужгородському диво-саду
Потрапивши в диво-сад, зрозуміло, що кожне деревце – це плід любові людини й матінки-землі. Не глянувши власними очима, не можна повірити, що унікальні дерева ростуть і плодоносять тут, в Ужгороді, на господарстві пана Володимира. Невеличкий клаптик землі подарував життя апельсинам, мандаринам, лимонам, хурмі, ківі, гранатам, інжиру, винограду та іншим деревам і кущам. Кожен плід хочеться обов’язково скуштувати, бо аромат стоїть такий, що аж паморочиться в голові. Господаря знають в Ужгороді й далеко за його межами. Він залюбки ділиться своїм досвідом, уміннями, саджанцями та плодами з усіма бажаючими. Пан Володимир завжди наголошує, що головне в цій справі – любов і невтомна праця, тоді й результати не змусять на себе довго чекати.
За покликанням чоловік – справжній селекціонер, утім працює завгоспом. Після роботи біжить в улюблений сад. На своє захоплення не шкодує ні сили, ні часу.
«Садівництвом я займаюся, відколи себе пам’ятаю. До прикладу, вирощуванням лимонів та мандаринів захопився ще до служби в армії. Потім, коли одружився, ми почали будуватися. Зрозуміло, на це були потрібні гроші, тож я став їздити по заробітках. Звідусіль, де бував, привозив собі щось цікавеньке. Якщо не насіння, то саджанець. Починав з кави, банана, цитрусових. Тож тепер зібрав чималу колекцію екзотичних рослин», – зазначив пан Володимир.
Під хурмою ламалися гілки
Розповідаючи, господар веде на хурмову алею. Хоча «плід богів» уже майже зібраний, та де-не-де на деревах ще залишився золотий урожай. Понад 20 років тому чоловік посадив у себе у дворі хурму сорту росіянка. З того часу не перестає експериментувати, висаджувати і прищеплювати все нові й нові дерева.
«На сьогодні в мене декілька сортів хурми: зенжимару, хіакумі, мідер, корольок, нікітська бордова, говерла та російська. Цьогорічний урожай був дуже багатим. Гілки просто ламалися від хурми. Частину зібраних плодів ми продали, решту залишили собі, пригостили всіх знайомих і друзів. Урожай збираю зазвичай до перших приморозків. Як правило, дозрілий плід стає м’яким, однак багато чого залежить від сорту. Наприклад, нікітська бордова готова до вживання, коли шкірка стає потрісканою і плямистою. На балконах чи в холодильнику плід може зберігатися близько місяця. Узагалі хурма – унікальний плід. З латинської її назва перекладається, як «їжа богів». Головне багатство хурми – це велика кількість бета-каротину, про що свідчить помаранчевий колір плоду. Цей рослинний пігмент допомагає зміцнити зір і зупиняє передчасне старіння».
Від винограду до ягід годжі
Та не хурмою єдиною… Від різноманіття екзотичних дерев на плантації пана Володимира розбігаються очі. Чоловік береться висаджувати буквально все. Як правильно прищеплювати й доглядати за екзотичними рослинами, вчився у знайомого селекціонера. Нині Володимир Пейк постійно читає пізнавальні статті про агрономію в Інтернеті, спілкується із селекціонерами, їздить на різноманітні виставки. Тож не дивно, що саджанці на фруктовій плантації чоловіка майже з усього світу. Щось привіз сам, щось знайомі.
«До прикладу, з Ханти-Мансійська я привіз морошку. Але виявилося, що цій рослинці потрібні великі морози, мінус 30–40°, аби вижити. Тому, на жаль, вона пропала», – розповідає Володимир Пейк.
Роблячи екскурсію своїм господарством, чоловік звертає мою увагу на грушу. На одному деревці прищеплено 22 різноманітних сортів цього фрукта. А за грушами видніється кизил, який скоро вже буде плодоносити.
«Дивіться, маю навіть кулястий персик, який обрізати не потрібно, – наголошує господар. – Цьогоріч на такому маленькому деревці було безліч плодів. Ще в мене 20 сортів винограду. Вага одного грона – від кілограма до трьох. Ви читали про ягоди годжі? Ось вони. Ця лікарська рослина використовується в традиційній китайській медицині протягом 2000 років для підвищення тривалості життя, поліпшення зору, поліпшення самопочуття та лікування головного болю».
Привернуло мою увагу й незвичне дерево з металевою годівничкою. Як виявилося, бананове. Оскільки банани ростуть не тільки як трав’яна рослина, але й на справжнісінькому дереві.
Не обійшлося в саду і без екзота, який останніми роками став на Закарпатті дуже популярним. Це ківі. Утім він виявився зовсім не звичний. Зверху лисий, а всередині червоний і солодкий-пресолодкий, навіть без присмаку кислого.
Не теплиця, а тропіки
Обійшовши алеї з деревами та кущами, ми спускаємося в невеличку теплицю, яку чоловік викопав власноруч. Усього два метри вглиб, прикрита звичайною клейонкою, а по боках утеплена пінопластом. Як то кажуть, усе геніальне дуже просте.
При температурі 5° за вікном у теплиці справжній рай – 25° тепла, і це без будь-якого опалення. У таких ужгородських тропіках спокійно ростуть різноманітні цитрусові: і апельсини, і грейпфрути, і лайми, і лимони.
Одні достигають, інші вже жовтіють на зелених гілочках. Зірвеш – і не може нанюхатися. Лимони плодоносять рясно двічі на рік: восени та навесні. Від цвітіння до збору – 8 місяців.
Ростуть у теплиці також авокадо, кінкан, фейхуа, гуава, мушмула, перелік цих рослин нескінченний.
Найцікавіше те, що деревце з диво-теплиці може купити кожен. Адже Володимир займається розведенням і продажем унікальних саджанців.
…Тож сповнені сонця й тепла дари південних країв можна отримати тут, на нашій землі, якщо дуже любиш її та віддаєш їй свою душу, працю й піклування. Маленьке захоплення може перетворитися на сенс вашого життя. Починаючи цю справу, мало хто думає про гроші, бо споглядання такого дива, коли з маленького зернятка виростає деревце, вартує більше за будь-які матеріальні статки. Отже, сміливо беріться за справу і нехай помаранчеві, зелені, червоні плоди розфарбовують у яскраві кольори ваші щоденні клопоти.
За матеріалами Карпатського об'єктиву
-->
До теми
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- Історія ужгородки Тетяни Літус, яка перемогла рак: про виявлення хвороби, лікарів та жагу до життя попри все
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
До цієї новини немає коментарів