Мукачівка з Евересту у Міжнародний день гір розповідає про жінок з яйцями

У Міжнародний день гір, який відзначають 11 грудня, Ірина розповіла "Обозревателю" про альпінізм, жінок із яйцями, війну на сході України, та, звичайно, Еверест.

Я повністю залежу від адреналіну. І так було завжди. Я з дитинства люблю сніг. Каталась на всьому, чому тільки можна. Постійний хаос приносить мені задоволення. Люблю підживлювати стрес, ризик. Та навіть під час виконання своїх професійних обов’язків я спочатку роблю щось, а потім думаю. Моя найулюбленіша фраза – хто не ризикує, той не п’є шампанського.

Гори – моя стихія. Відчуваю, що вони мене приймають, я заряджаюся енергією від них, якої вистачає десь на півроку.

Еверест став викликом для мене та серйозною темою для моїх батьків.Коли я приїхала на Новий рік у Мукачево, вже знала, що хочу піднятися на Еверест. Але про це нікому не казала. І тут тато дарує мені велику картину із зображенням цієї гори. Я була в шоці. Він сказав тоді: "Поки я живий, ти на Еверест хіба що на фото будеш дивитися". Зараз картина висить в офісі. Батьки дуже хвилювалися за мене, адже надивилися різних жахливих фільмів в інтернеті.

У горах люди проявляють свій справжній характер. До Евересту ми з моїм гідом Віктором Бобко сходили на найвищий вулкан у Чилі Охос-дель-Саладо. Це зробили для того, щоб він оцінив мої можливості, побачив, чи я готова до Евересту. І це правильно, тому що екстремальні умови показують, ким ти є насправді.

Аби не гід, рвалася б до піку Евересту за тиждень, адже нетерпляча. У підкоренні гори має бути враховано чимало важливих факторів. Це і погода, і самопочуття, й одяг, і треба вибрати правильний день, коли вирушати. Якщо все зроблено на 100% правильно, тоді ти піднялась, якщо хоч один із цих нюансів упустили – наслідки можуть бути фатальними. Від базового табору до вершини Евересту ми йшли місяць. Ти приїздиш спочатку в табір, що на висоті 5.1 м, там живеш кілька днів, потім переходиш на 5.7 м, потім із 5. 7м на 6.4 м, на 6.4 м проводиш найдовший час, потім знову повертаєшся у базовий табір, потім знову йдеш на 5.7 метрів. Це своєрідна стабілізація організму. Ходиш туди-сюди, щоб він звикав до висоти. Даєш своєрідні ривки організму. Я ж не розуміла, для чого це робити.

Деякі люди роками "відходять" від Евересту. Мій організм відреагував на цю подію, коли я вже повернулася. Він накопичував усе, заливав мене водою… Усе, що їла, тримав до останнього, бо хвилювався, що його знову можуть занести на таку шалену висоту. Я набрала вагу. Навіть дотепер не повернула своє тіло у форму, яка була до сходження.

На Еверест потрібно спочатку піднятися в голові, а потім фізично. Це важливо. До підкорення гори я готувалася заздалегідь. Взимку прокидалася рано й бігала по Києву в шортах, кросівках – так загартовувалася. Півроку приймала тільки холодний душ, купалась у Дніпрі. У мене запитували: "Де ти знаходиш у собі сили на все це?" Так, твій мозок каже "ні", він придумує тисячу причин, чому ти маєш полежати у теплому ліжку й не йти на вулицю в холод. І навіть коли ти думаєш про це, йдеш і одягаєшся. Насильно. Загалом же я багато разів переконувалася, що у нас є й 6-те дихання, й 12-те, і 19-те, просто треба не зупинятися.

Коли стоїш на вершині будь-якої гори – ти в такому екстазі! Пам’ятаю, коли піднялася на Кіліманджаро, просто ридала. Я розумію, що мені холодно, темно, нікого нема. Навіть не було кому сфотографувати, чекала, поки хтось наступний підніметься.

"Чоловіків дратувала витривалість мого організму"

Людина завжди знає, як для неї краще. Тому перед сходженням на Еверест різні сумніви й думки рідних, що це страшно й небезпечно, відкидала. Чомусь мені все підказувало, що я на нього піднімусь. Я в це вірила. Для тих, хто тільки починає свій шлях в альпінізмі, раджу впевнено йти до цілі, не дивитися вліво, вправо, лише вперед. А люди, які намагатимуться похитнути вашу віру в себе, завжди були й будуть.

У горах я зустрічала дуже багато як чоловіків, так і жінок. Представниці прекрасної половини людства настільки витривалі! Це просто щось колосальне. У чоловіків же постійно якісь істерики на рівному місці, десь щось болить – усе, викликайте вертоліт, евакуюйте мене. Жінка ніколи так себе поводити не буде. У неї болітиме голова, живіт, нога – про це навіть ніхто не знатиме. Звичайно, є винятки. Але загалом, якщо жінка собі щось запланує, особливо українка, то все. Українки – жінки з яйцями. Так, можливо, склалося життя, що нам постійно треба виживати. Жінкам не дають можливості розслабитися й насолоджуватися життям. Тому ми такі сильні.

Чоловіків бісило те, що мій організм не реагував на висоту. Знаю, багато людей так і не піднялися на Еверест через гірську хворобу. Вона проявляється сильним головним болем, може зникнути голос, виникають проблеми з легенями та інше. Сходження на гору може стати фатальним. Ти просто сідаєш і засинаєш… Багатьох чоловіків дратувало те, що їм недобре, вони втрачають вагу, а я нормально функціоную. Під час сходження на Еверест із нашого табору померли дві людини: один хлопець із Голландії і жінка з Австралії, прямо на руках у чоловіка. Подібних історій чимало, я намагаюсь їх не слухати. Мій гід постійно їх розповідає ввечері.

Із собою на гору брала парфуми та багато косметики. У людей була незрозуміла реакція на це. А як жінці жити при температурі -20–40 і не слідкувати за собою? І якщо ти можеш взяти із собою сумку з кілограмовими каструльками, а косметичку – ні? В цілому я відрізнялась від інших альпіністів, навіть зовнішнім виглядом – костюми в мене були дуже яскраві, дівчачі. Більшість альпіністів, керуючись стереотипами, взагалі не розуміли, що я роблю на Евересті. Нетипова ситуація (сміється).

Своїм рекордом я дала поштовх для багатьох людей. Коли повернулася з Евересту, дехто мені казав: "От я щось роблю, мені тяжко. Але Іра на Еверест піднялась, тому я точно все зможу". Такі приклади важливі, особливо для життя.

Якщо раніше українці висловлювали невдоволення перед телевізором, то зараз – у Facebook

В Європі Україна має не найкращу репутацію, з цим треба щось робити.Зокрема, це видно і в ситуації з "безвізом". Нещодавно прочитала в новинах, що побили турецьких вболівальників. Ну ви Європа? Що ви робите? Це ненормально. Людям варто навчитися не порушувати правила на дорозі, у звичайному житті – вести себе гуманно. З цього треба починати.

Ми такі розумні в інтернеті, розказуємо, хто і як має себе поводити.Бідні дівчата, яких назначають на керівні посади в Україні, кожну вже розкритикували. Ти розберися, хто це, що це, для чого життя калічити людині. Дівчина виграла "Міс Всесвіт" – вона вже погана. Написати за 2 секунди – це найпростіше. Якщо раніше люди висловлювали своє невдоволення рідним та перед телевізором, то зараз є Facebook.

Досі не розумію, за що стояла на Майдані. Так, Януковича немає. Але нічого іншого не змінилося. Корупція в країні процвітає, що б там не говорили. Кожна людина, яка виходить на вулицю, розуміє, що все в нашій країні можна купити.

Якщо війна з Росією триває, значить, комусь це вигідно. Мене дуже злить той факт, що на схід України насильно відправляють хлопців. Зокрема із Закарпаття. А весь Донецьк, який кричав, що хоче в Росію, скупив території, будинки, квартири у Західній Україні й живе собі там. А наші хлопці воюють за них. Ця схема мені не дуже зрозуміла. здається, що ми просто не знаємо всіх нюансів.

"Совок" у голові українців – заслуга влади. Зараз люди сидять і думають, де взяти гроші, щоб прогодувати свою родину. Шукають способи, як вкрасти, де взяти хабар, тому що ціни високі, а заробітні плати маленькі. І поки держава не почне давати привілеї як нормальним людям, підтримку малому бізнесу, стартовий капітал, нормальний курс валют, кредити під нормальні відсотки, нічого не зміниться.

  Надіслати другу