На Рахівщині посилено підгодовують лісових мешканців

Великобичківський лісомисливгосп займає площу 53332 га й до деяких місць підгодівлі тварин не можна дістатися ні пішки, ні на автомобілі, тому працівники лісової охорони та єгері використовують лижі або спеціальний транспорт.

Кабан по-свинськи себе не веде. На місці кормового майданчика парнокопитних взагалі не видно. Ці тварини перевагу віддають смачній вечері. Тому, у світлий час доби їх не застати.

Снігу цієї зими багато, особливо в лісі. Шукати підсніжний корм під метровими заметами важко не тільки напористим кабанам, а й ніжним оленям і козулям. Так що для лісових мешканців у цьому сезоні поживні «столові» з частішим і посиленим харчуванням - зернові і калорійні бобові. Для рогатих до цього раціону додається сіль і сіно. Це меню багате клітковиною і вуглеводами.

Але попереду не менш непростий період, який припаде на кінець лютого і початок березня. Це як раз той час, коли сніг почне танути і утвориться крижана кірка. В таких умовах добути собі повноцінне поживне харчування лісовим мешканцям буде вдвічі складніше. Але єгеря готові працювати в посиленому режимі. У тому числі завдяки такій підтримці чисельність тварин з кожним роком зростає. Так, в цьому році значно збільшилося поголів'я козуль. «Це не тільки завдяки підгодівлі, а й завдяки хорошим зимовим умовам, охороні мисливських угідь від браконьєрства», - каже директор лісомисливгоспу Юрій Сойма.

«Працівники лісової охорони, окрім підгодівлі, також обов’язково очищають від снігу підходи до годівниць та солонців із сіллю з поживними мінеральними добривами й вітамінами, обстежують територію угідь на предмет виявлення локальних місць перебування диких тварин з метою підгодівлі та недопущення фактів загибелі. Адже якщо висота снігового покриву сягає понад 40 сантиметрів, то козулям і іншим копитним важко пересуватися і добувати їжу. Без допомоги людини просто не обійтися, інакше тварини загинуть. Єгерями постійно проводиться патрулювання на території мисливських угідь та надання допомоги мисливській фауні й лісовим птахам. Таким чином, тварини точно не голодують: їх годівниці завжди повні, а життя братів менших під пильним наглядом дбайливих людей», - підсумовує Юрій Михайлович.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

  Надіслати другу