Голова Кам'яницької сільради: 22 діючі програми, друзі по всьому світу і бюджетна децентралізація

Вочевидь дуже важливо, що кам’яницький сільський голова вважає себе невіддільною від будь-яких громадських справ. Проводять суботник – вона поряд із активістами. Співає, танцює ансамбль «Материнка» – вона теж  учасниця цього  колективу.

Завітали ми до Кам’яниці одного січневого вечора. Знали, що в сільраді вирішили провести кулінарний майстер-клас із виготовлення стародавньої сільської страви, яку прадіди називали «галамбець». Після репетиції художніх колективів під керівництвом заслуженого працівника культури Михайла Шютєва всі зібралися в приміщенні, де знаний у селі кулінарний фанат Андрій Вачеля готувався до майстер-класу. За професією ветеринар, Андрій Юрійович, як не дивно, визнаний кухар. Без його допомоги, порад не обходиться жодне свято в селі. Бо знає чоловік багато рецептів. Так було і з галамбовцем, в основі якого кукурудзяна крупа грубого помолу. Страва сподобалася всім. Вирішили зробити її фірмовою на Дні села.

Лише опісля вдалося поспілкуватися з Марією Юріївною. Поцікавилася, чим запам’ятався сільському голові минулий рік.

– Він так швидко минув, що й не оглянулася, – розповіла вона. – Це був рік мого внутрішнього примирення з навколишнім світом. Я зрозуміла: якщо не можу щось змінити, то треба сприйняти таким, яким воно є. Більш свідомо ставлюся до людей із їхніми плюсами й мінусами в характері. Для себе вважаю минулий рік переломним. Повністю зосередилася на роботі, яку дуже люблю. Вдячна долі, що маю багато однодумців. Тому й працюється легко.

А ще в нашому селі – класні чоловіки, від малого до поважного. Представники сильної статі готові завжди підставити  плече. І в колективах художньої самодіяльності їх не бракує.

Торік ми  встановлювали  нову котельню в дитсадку. Обновили там і покрівлю. Ремонтується наш мистецько-креативний комплекс «Вілет». У Гуті в клубі поміняли вікна. Відремонтували вулиці Вузьку та Квіткову в Кам’яниці та Головну в Гуті. Для ансамблю «Гутяночка» за кошти з районного бюджету пошили нові костюми.

Районна рада виділила для цього 50 тисяч гривень. Це добрий знак, бо раніше такого  не було.  Загалом останнім часом суттєво скоротилася дистанція між районною й сільською владою.

Маріє Юріївно, у селі діє створена вами громадська організація…

– Так. Назвали ми її «Рокаш». Тепер вона значно розширила зв’язки й повноваження. Ми отримали від Баварського східного товариства Німеччини 900 тисяч гривень на будівництво вбиралень. Маємо в цій країні дуже багато друзів. Диву даєшся, як вони самі живуть скромно, без надмірних забаганок, але суттєво допомагають Україні. Тому ми повинні вдесятеро більше трудитися, щоб іноземці переконалися, що не лише чекаємо допомоги, а й самі намагаємося щось поліпшити, зробити.

Багато теплих слів чули на адресу вашого дитячого садка.

– Ми гордимося нашим дошкільним закладом. Очолює його енергійна молода Тетяна Гирич. Працює в садку чотири групи, виховується тут 84 діточок. Належно організована гурткова робота. Діти вивчають англійську мову, хореографію. Харчування малят у нас обходиться у 30 гривень на день. Цього року цю цифру збільшимо.

Також втілили в життя одну з давніх ідей – оздоровлювати наших дітей у санаторії «Малятко». Так, 26 вихованців нині перебувають у цьому прекрасному закладі.

Дітям дуже подобається. Задоволені й батьки. До послуг малят барокамери, кисневі пінки, кінна терапія. Спасибі адміністрації та працівникам санаторію.

Радує своїми творчими успіхами й ваша художня самодіяльність.

 – Знали б ви, як усі гордимося, що наш дитячий ансамбль «Вишиванка» зайняв перше місце на Всеукраїнському фестивалі «Яскрава країна». У ньому брали участь відомі ансамблі різних міст України й лише один наш, сільський, який і був визнаний одним із найкращих. Це завдяки  прекрасному керівнику Михайлу Шютєву і,  звичайно, учасникам колективу.

У вашій сільраді діють 22 програми…

– Саме діють, а не лише записані на папері. Візьмемо, для прикладу, програму «Турбота». Про неї в нас знає кожен, хто потребує помочі.

Щотижня в нас до послуг людей за зручними для них маршрутами курсує соціальний автобус. Безплатно. Маємо тісні зв’язки з благодійними фондами «Дім милосердя», «Співчуття». Люди отримують продуктові пакети, подарунки до свят. Або взяти програму розвитку фізкультури й спорту. Нещодавно придбали для футболістів нову спортивну форму, м’ячі. Наші юні спортсмени відомі далеко за межами району. Маємо програму «Сім’я». Її дію добре відчувають молодята, батьки при народженні дитини. Люди знають, що місцева влада завжди їм допоможе.

Чула, що хочете зробити свою сільраду експериментальною. Що це означає?

– Хочемо. І звернулися до влади з конкретними пропозиціями, щоб нам залишили всі наші податки. Ми самі профінансуємо й освіту, і медицину. Наша громада насправді неохоче приймає ідею об’єднання. Ми здатні самі ґаздувати, аби нам не заважали. Це недобре, коли в сільради забирають більшу частину податків, а потім треба ходити з простягнутою рукою й випрошувати кошти. Забирають по-максимуму, а віддають по-мінімуму.

У законі про об’єднання чітко записано, що все повинно робитися добровільно. А насправді хочуть цю справу зробити примусовою.

Вже визначили коло проблем на цей рік?

– Звичайно. Найважливіше для нас – водопостачання й водовідведення. Вже  зробили підґрунтя для цієї справи. Розробили стратегію робіт,  усі необхідні зйомки. Маємо таку чудову річку, потічок, а люди без води.

Вже є три глибинні свердловини. Старі водоводи не будемо руйнувати: люди матимуть технічну воду. Вона в господарстві завжди пригодиться. Для чистої, питної води прокладемо нові труби.

Друга важлива проблема – будівництво школи. Шукаємо, хто б нам міг допомогти. Сто разів уже переробляли документацію, а справа з місця не зрушилася. Потрібно 40 мільйонів гривень. Ця сума для нас завелика. Тут надіємося на фонд регіонального розвитку.

Вкрай необхідно цього року зробити капітальний ремонт дороги, яка веде до Гути через село. Думаємо, як здешевити вуличне освітлення. Впорядковуємо футбольне поле й зону відпочинку. Започаткували створити заповідник «Остра» (за назвою гори). Це буде прекрасний куточок села. Виготовляємо кошторисну документацію на збереження Невицького замку. Три роки не могли оформити документи на відведення землі. Нині ця справа вже завершена.

Рада, що наші ідеї підтримують друзі зі Словаччини, Польщі, пропонують допомогу. За програмою «Партнерські проекти» можна буде багато зробити. Тому й намагаємося постійно розширювати співпрацю з громадами сіл інших країн.

Розповім ще про одну ідею. Нині орієнтуємося й на контакти з Францією. Мало хто знає, що в Кам’яниці  свого часу побував Жюль Верн і написав роман «Таємничий замок у Карпатах». Не буду нині розкривати всі задуми, але переконана, що співпраця буде цікавою.

Наш клуб у Гуті побудований ще за чеського режиму. Нині налагоджуємо стосунки і з чехами. Хочемо зробити ще оздоровчо-культурний комплекс для мешканців громади.

Маємо там  вже й дві сонячні станції. Для нашої комунальної служби, якою керує Розалія Бруженяк, хочемо придбати трактор. Набридло за потреби ходити й просити в когось.

Ідеї у вас так і зашкалюють…

– Це правда. Недавно ми зібрали наших священиків і вирішили регулярно проводити уроки вивчення Біблії для широкого загалу. Фітнес-центр лікуватиме тіло, а священики – душу. Це допоможе нашим людям зрозуміти, що через християнські принципи можна стати добрішими. І тобі буде легше, і людям навколо тебе також.

За матеріалами Марії ПІДГОРНОЇ, Новини Закарпаття

  Надіслати другу