Працелюбні закарпатці продовжують копатись у землі, незважаючи на труднощі

Цьогоріч весна у нас справді дорога, адже «потішила» краян черговим підвищенням вартості не тільки комунальних послуг, проїзду та продуктів, але й садово-польових робіт та посадкового матеріалу. Тож чи вигідно нині селянам обробляти свої ділянки? Більшість переконані, що ні, але працюють у полі, перш за все, через побоювання, що наступна зима стане ще суворішою… звісно, у матеріальному відношенні.

Обробіток землі подорожчав утричі

Якщо у одних населених пунктах області гектари землі заростають бур’янами, то в інших – сусіди між собою судяться за кілька метрів. Однак цьогоріч чимало орних площ, що раніше пустували роками, власники почали засаджувати овочами. Проте, в той же час, аграрії-аматори дуже невдоволені цінами за обробіток ґрунту.

- Садити картоплю ми почали майже на місяць раніше. По-перше, погодні умови були сприятливими, земля достатньо прогрілася. По-друге, боїмося спекотного літа, як торік, – каже Юлія Палчей з Рокосова. – Нині лише для того, аби зорати землю треба викласти щонайменше 300 гривень. А її потрібно ще й продискувати. Трактористи, у свою чергу, нарікають на захмарну вартість пального.

Отже тракторна оранка однієї сотки закарпатцям приблизно вартує 20 гривень,  фрезерування – у середньому 25-30 грн. Конями – можуть зорати й за 15. Якщо робити посадкові ями своїми руками важко, доведеться за кожен рядок доплатити ще по 10 гривень.

Мінеральні добавки теж подорожчали, скажімо, мішок селітри (45 кг.) нині коштує 450 гривень.

- Органічні добрива маємо власні – вдома є корова, кози, свині. Не купую нічого. Крім того, роблю  компост самотужки. Для цього залишаю на перегнивання листя, бур’яни, різні кухонні відходи, качани яблук, навіть папір. Час від часу поливаю все це. Машина гною зараз коштує приблизно 1000 гривень, ще 100 гривень треба дати за те, що привезуть його додому. Тож хоч якісь кошти вдається заощадити, – розповідає хустянка Ольга Джумурат.

Загалом, за середніми підрахунками тільки підготовка середньої за розмірами присадибної ділянки до посадки обходиться в 1000-1500 гривень.

Ниву засадити – не поле перейти

Картопля – другий хліб для закарпатця. Купити її на ринку можна по 5 грн. за кілограм, а от посадити…

На 20 соток треба приблизно 6 мішків (по 20 кг). Добре, якщо посадковий матеріал є вдома. Якщо ж ні – то доведеться викласти майже 500 грн. (по 4 – 4.50 за кілограм дрібних картоплин). За літрову банку цибулі, якої є лише для того, аби засадити одну грядку, треба заплатити 40 грн. Помідори, капуста, селера – по 15 грн. за 10 стебел, буряк – 10 грн. за 10-15 рослин, квасоля – 40 грн. за кілограм, насіння моркви, петрушки, кабачків, дині, огірків, кукурудзи (селекційної) – від 3 до 15 грн. за пачечку, у якій є всього кілька зернин.

Виходить, що засадити поле не дешевше, ніж зорати та удобрити, правда, частина посадкового матеріалу у краян залишається з попереднього урожаю. Можливо, саме це й є стимулюючим фактором у тому, що люди досі не відмовляються від городніх робіт.

– Зараз більшість краян вже посадили як картоплю, так і злаки. Шкода, що об’єми посівів невеликі. На жаль, незважаючи на те, що маємо достатньо великі площі орних земель, із них раціонально використовується всього половина. Наразі 95 відсотків сільгоспугідь Хустщини знаходяться у приватному користуванні. Фермери поставлені в такі умови, що або банкрутують, або ледве животіють (на теренах Хустщини всього є два фермерські господарства, які займаються рослинництвом – у Ізі та у Стеблівці). По-перше, аграрії не мають підтримки з боку держави, як у країнах Європи, а по-друге, сільгоспвиробники повинні сплачувати високі податки, за кожен крок нести звітність. Недешево обходяться їм і паливо-мастильні матеріали для техніки, – каже начальник Хустського районного управління агропромислового розвитку Степан Чепис. – Сьогодні з високих трибун багато говориться про кредитування АПК, однак поки що реального результату немає.

Отже, виходить, що закарпатці є справді ентузіастами, бо незважаючи на труднощі, продовжують копатись у землі і вірять, колись ситуація неодмінно зміниться на краще. Прикро, що свою городину вони також не мають де збути і «зелені» ринки стають єдиним місцем для продажу як розсади, так і овочів.

Звісно, більшість краян вирощують сільгосппродукцію для власних потреб. Утім… чи не дешевше купити ту ж редиску, або шпинат, баклажани, перець, бобові від інших, враховуючи чималу вартість обробітку ґрунту та насіння для посадки. Але з іншого боку, якщо всі відмовляться від ведення домашнього господарства, логічно, що й придбати городину не буде від кого.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net

  Надіслати другу