Профспілки Закарпаття б’ють тривогу щодо оплати праці і пенсійного забезпечення мешканців гірських населених пунктів

«У зв’язку із запровадження мінімальної заробітної плати в розмірі 3200 грн., – сказано у листі, –  в бюджетних організаціях, не зважаючи на різні доплати і надбавки,  оплата праці некваліфікованого працівника і фахівця є практично однаковою. Причина в тому, що посадовий оклад І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки становить всього 1600 грн. Порівняно з 1 грудня 2016 року, розрив між І тарифним розрядом ЄТС та мінімальною заробітною платою значно збільшився. Якщо станом на 01.12.2016р. він становив 0,83 (І тарифний розряд ЄТС – 1335 грн., а МЗП – 1600 грн.), то станом на 01.01.2017р. всього 0,5 (І тарифний розряд ЄТС – 1600 грн.,  МЗП – 3200 грн.).

Це викликає невдоволення працівників бюджетних установ, не стимулює їх до професійного виконання своїх посадових обов’язків. Крім того, Кабінетом Міністрів України не виконується п.2.29 Генеральної угоди на 2016-2017роки, де передбачено «Не допускати збільшення грошового розриву між посадовим окладом (тарифною сіткою) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки та мінімальною заробітною платою».

Підвищення мінімальної заробітної плати включає в себе гарантовану державою доплату в розмірі 25% посадового окладу для громадян, які проживають у населених пунктах, що мають статус гірських. Основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що в них проживають, визначені Законом України «Про статус гірських населених пунктів України». Для низькооплачуваних працівників цих місцевостей ця доплата повністю нівельована, оскільки вона включається до мінімальної заробітної плати.

У Закарпатті в гірських населених пунктах працюють майже 20 тисяч працівників різних галузей, у тому числі понад 12 тисяч – в бюджетних організаціях і установах, переважна частина з них отримують заробітну плату 3200 грн.

Крім того, потребують законодавчого вдосконалення питання про надання громадянам статусу особи, яка проживає на території населеного пункту, що має статус гірського, оскільки визначення терміну «постійне місце проживання» цим законом не передбачено. Тому неможливо відстежити правомірність надання сільськими радами громадянам відповідного статусу. Така ж проблема і з припиненням цього статусу, оскільки ця процедура взагалі не прописана.

Поряд  з цим у Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» не визначено термін «гірська громада» та не передбачено надання статусу гірських цим громадам».

Як також зазначено в листі голови Закарпатської облпрофради Володимира Фленька, «потребує врегулювання питання щодо пенсійного забезпечення осіб, які проживають в гірських населених пунктах. Лише на території нашої області проживає 61,5 тисячі пенсіонерів, які отримують пенсійні виплати на 20 відсотків більші за проживання в гірських населених пунктах. Місячна потреба на виплату таких надбавок за проживання в гірських населених пунктах становить 12,7 млн. гривень.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено мінімальний (на рівні прожиткового мінімуму) та максимальний (на рівні 10 прожиткових мінімумів) розмір пенсії за віком для непрацездатних осіб. Враховуючи те, що громадяни гірських населених пунктів проживають в однакових умовах, а розмір підвищення залежить від індивідуального розміру пенсійної виплати кожного пенсіонера, вважаємо за доцільне внести зміни до статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», передбачивши підвищення розміру пенсій громадянам, які одержали статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, на 20 відсотків до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а не від нарахованої пенсії.

Враховуючи вище викладене, голова Закарпатської облпрофради, за дорученням президії, звернувся до Голови Верховної Ради України Андрія Парубія і Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з проханням внести на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України про внесення змін до:

– Закону України «Про оплату праці» ст.3¹ «Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати» в абзаці 2 після слів «ювілейних дат» доповнити «доплату до посадового окладу для громадян, які проживають в населених пунктах зі статусом гірських»;

– Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та «Про добровільне об’єднання територіальних громад» в частині визначення статуту гірських для територіальних громад та виплати надбавки до пенсій;

– Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в частині збільшення обсягу субвенції для забезпечення своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я з урахуванням диференціації згідно із вимогами законодавства (постанов КМУ від 28.12.2016 №1037, від 30.08.2002 №1298, від 30.12.2013 №977, від 22.07.2015 №522);

– проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо надання соціальних послуг) №2245 щодо відновлення за рахунок коштів Фонду соціального страхування часткового фінансування літнього оздоровлення дітей, санаторно-курортного лікування застрахованих осіб та членів їх сімей».

Звертаючись до Кабінету Міністрів України, голова Закарпатської облпрофради Володимир Фленько запропонував «розглянути можливість збільшення посадового окладу (тарифної ставки) І тарифного розряду ЄТС з метою мінімізації розриву між мінімальною заробітною платою (постанова КМУ №1298 від 30.08.2002р. зі змінами і доповненнями)».

Сергій Баранчиков, завідувач відділу організаційно-гуманітарної роботи Закарпатської облпрофради

  Надіслати другу