Розвиваючі заняття для зовсім маленьких: «За» і «Проти» з досвіду ужгородок

Чому їх так раптово побільшало? Невже всі ужгородські батьки вмить зрозуміли, що ранній розвиток дитини – це дуже важливо? А чи варто взагалі відводити дитину на такі ранні «курси», Uzhgorod.net.ua розпитував психолога та кількох ужгородських матусь.

«Ніша розвиваючих центрів була незайнята, тому це було питання часу — коли вони почнуть відкриватися. Видно, просто бізнес дозрів до того, щоб повернутися обличчям до тих, кого раніше в рахунок не брали — до мам із дітьми. Інша справа, що якісно нашим дитячим центрам ще є куди рости, персонал треба виховувати і вчити, а не просто підбирати тих, хто готовий працювати», – розповідає психолог Наталка Касим.

Також психолог додає, що мами з дітками відвідують подібні центри радше заради спілкування, тому що дітей до 6-7 років навіть в ігровій формі вчити не варто.

"Поява таких центрів – це швидше відповідь на запит про дозвілля жінок, в яких є маленькі діти. Тому що користь “раннього розвитку” дещо перебільшена, а от питання того, що мамам маленьких дітей нема куди піти, що вони довгий час перебувають в ізоляції, що в нас зовсім нема громадських просторів, де було б комфортно і безпечно всім, незалежно від віку і фізичних даних, де можна просто проводити час і спілкуватися, стоїть дуже гостро. Про ранній розвиток говорять багато, завжди знаходяться адепти навчання дітей з пелюшок і це пов’язано як із тим, що інформації про розвиток дітей у батьків мало, так і тривогою про успішність, про майбутнє дитини. Тому популярність у батьків цих центрів я розумію. Інша справа, що мало дискусій та інформації про те, що років до 6-7 дітей вчити, навіть в ігровій формі, не варто: це вік, виділений природою для іншого — для фізичного та емоційного розвитку, для знайомства з можливостями власного тіла і з іншими людьми, а не з іноземними мовами і цифрами-буквами."

Ужгородка Олена Дружиніна розповіла, що водить свою трирічну доньку до дитячого центру заради так званої соціалізації.

«Ми живемо в приватному будинку і друзів особливо у доньки немає. На майданчиках у дворах всі діти «свої» і не дуже хочуть спілкуватися з «новачками». На «розвивалках» доньці дуже подобається і вона б ходила туди щодня. Вони там малюють, ліплять, танцюють, співають, граються. Та й поки донька на заняттях, у мами є трохи часу для себе», – розповідає Олена.

Інша ужгородська мама – Вікторія Гевці – зазначила, що в зовсім маленькому віці для діток немає нічого кращого за спілкування з мамою — ніякі розвиваючі заняття цього не замінять.

«Мені здається, що дуже велике значення має вік дитини. Я, коли була вагітна, як порядна мама, думала: “Хай лише народиться — буду кожен день ганяти по «розвивайках». Але, коли спробувала, то відчула трохи інше. Було нам місяців 6-8, коли спробували піти на заняття. Після першого ж заняття я зробила для себе висновок, що таким малесеньким діткам там робити нічого… Я просто зрозуміла, що можу дати своїй дитині у такому маленькому віці значно більше, ніж будь-хто чужий, на кого вона в принципі у цьому віці не зобов’язана реагувати. І от навпаки: зараз, під два рочки, я звернула увагу на великий інтерес до інших діток, на те, що я вже не весь світ для дитини, і, думаю, задовольнити цю природню цікавість якраз пора. От і збираємося найближчим часом піти на якісь заняття. Але до року діткам на групових заняттях робити нічого. То більше мамам класно — в місто вибратися та на каву потім піти. А дітки найкраще розвиваються там, де їм безпечно, з найближчими людьми», – додає Вікторія.

Uzhgorod.net.ua

  Надіслати другу