Як ужгородець подружився з нічними лісовими хижими птахами...

У одному з приватних будинків Ужгорода вже кілька років весною оселяється совина родина. На зиму птахи відлітають кудись у ліси, а з настанням потепління повертаються, як лелеки, до родинного гнізда на ялинках.

«У мене у дворі чотири хвойні дерева. Їм майже півстоліття. Садив їх іще батько. Вони величезні і мають дуже розлогі крони, – каже господар Олег Данилюк. – Вирізати їх шкодую. Якось хотів одну з ялин подарувати на новорічні свята місту, але прийшли комунальники, подивилися і забракували. Повідомили, що стовбур неправильної форми. От і ростуть собі ялини далі».

Однак років шість тому на одній із них поселилися дві сови.

«У сутінках вони видають характерні звуки. Тож спочатку дружина дуже боялася, не знаючи, що це. Потім вдень ми почали уважно придивлятися до ялин і виявили птахів. Незабаром у них вилупилися пташенята. Щовечора сови літали на полювання, аби вигодувати малечу. А восени і доросла пара і двоє малят зникли. Ми вже думали, що пернаті загинули. Але в лютому наступного року вони повернулися. І так тепер завжди, – запевняє ужгородець.

Якось два роки тому одне пташеня випало з гнізда. Повернути його на дерево хазяїн не зміг, тож взявся його вигодовувати самотужки.

«Я давав йому телятину, дружина ловила комах.  Годували з пінцета і в рукавиці, бо нігті у птахів дуже гості, ранять людську шкіру. Ми виносили його на двір і наш Тимур спілкувався з братом сигналами. Як же я радів, коли незабаром він полетів!» – усміхається Олег.

Зараз чоловік перечитав багато книжок про сов і добре знає їхні повадки, вчиться навіть свистом розмовляти з ними та зізнається що вони є його справжніми дикими домашніми улюбленцями. Пернаті навіть дозволяють себе погладити хазяїнові, пише Zakarpatpost.net.

  Надіслати другу