Акорди закарпатського літературного фесту "Береги слова"

Акорди закарпатського літературного фесту "Береги слова"
Як завдяки письменнику-філософу Федору Потушняку (щоправда, покійному) "подружилися" та познайомилися ближче ветеран геології Віра Зайцева, гімназистка Тетяна Буркало, громадський активіст Дмитро Кобринський, освітянка Світлана Чирибан, творчі особистості Ірина Титова, Олекандр Ворошилов та інші.

 

У Берегівській україномовній гімназії відбувся ІІ літературний фестиваль «Береги слова», який за участі директора навчального закладу Володимира Кенийза провели небайдужі та меткі до прози, поезії, інших творчих начал люди. Прийшли сюди як тутешні, так і гості.  Слід сказати, що до цих мистецьких сходин свій хист, організаторські здібності доклали громадський активіст Дмитро Кобринський, мас-медійник Олег Супруненко, педагог Світлана Чирибан, підприємець Володимир Федишин та інші. Фактично вони склали «організаційне ядро», запросивши на цю мистецьку атракцію таких творчих осіб, як Ірина Легонькова з Харкова, мукачівці Володимир Маслов, Сергій Золотов, а також мешканців села Сускове на Свалявщині Ірину Титову, Олександра Поршнєва, подружжя Ворошилових та інших. Віриться, що початок зроблено, попереду – великі діла "завареної каші" для ініціаторів творчого зібрання.

Зі своїми авторськими пробами до однієї з аудиторій прийшли наймолодша учасниця цього зібрання Тетяна Буркало, яка навчається у тутешній гімназії, і вже досвідчені "виконроби" слова. Юнка для «круглого столу» з цікавою назвою «Слова глибин» запропонувала свій доробок про життя й творчість відомого письменника, археолога, етнографа, перекладача, філософа Федора Потушняка. Зала так і притягала його енергетикою, яка тут витала на кожному кроці, адже на стінах були портрети цього закарпатського вченого, який корінням з іршавського села Осій (нар. 1910 р.). Крім усього іншого, шарму зустрічі надавало й те, що вхід до навчального закладу ось уже майже тридцять років прикрашає меморіальна дошка нашому непересічному земляку. Історія її появи хоча із радянських часів, але дуже цікава та повчальна. Як не прикро, заледве знайшлася світлина, яку пересканували, збільшили та переформатували у портрет і прикрасили ним класне приміщення. А це свідчить, що він, найімовірніше, маючи скромну та водночас сувору натуру, фотобліців на любив.

І дивного у цьому нічого немає, що до нього тут прикута така увага. Адже Потушняк ходив до цієї гімназії, тут гартувався, мужнів патріотичний запал майбутнього письменника, викладача УжНУ, краєзнавця, перекладача, патріота і т. д. Про нього у публіцистичному аспекті розмову продовжували присутні, тон якій несподівано задала вже згадувана гімназистка. Такою вишуканою, щирою та незаяложеною мовою доносила аудиторії свої думки, що директор гімназії жартома напророкував журналістсько-філологічне майбутнє своїй вихованці. «Тетянко, ти не те, що повинна, ти у житті приречена писати…», – наголосив пан Володимир. Автор цих нотаткок для себе подумав: його б устами та мед пити! Дівчина і насправді талановита. У тому ж ключі (про Ф. Потушняка, його ровесників, однодумців) своїми думками ділилися інші присутні. І це знаково, адже гімназія, її минуле, фундатори, випускники, викладачі громаду зараз, у часи масштабних перемін, духовності у тому числі, інтригують по-особливому. Як відомо, навчальний заклад готується до присвоєння йому імені цієї поважної творчої особистості. Усі формальності – позаду, а фестиваль "Береги слова" цьому тільки підсилення. Віриться, що це також стане подією та принесе у цей храм науки миті неабиякої святковості.

Та чи не найголовнішою «героїнею» цієї частини зустрічі стала відомий геолог нашої країни, лауреат Державної премії України, орденоносець, колишній головний геолог ЗГРЕ, автор низки винаходів (маються на увазі із підземних надр), берегівських термальних вод, мужіївського золота, вишківської ртуті Віра Зайцева. Хвалити Бога, вона прийшла сюди, піднялася навіть на третій поверх гімназії, у свої 94 роки. За це їй низький уклін і теплий поцілунок долонь її рук. Словом, завітала не з пустими руками, а з сигнальним примірником невеличкої книжечки про геологію, своє у ній життя – активне, яскраве, бурхливе, напружене, що тривало у цій сфері понад 60 літ. Так інформація була сприйнята з радістю, адже і «некоронований академік геології» Зайцева, і маестро слова Потушняк, якому доля відміряла на білому світі неповних 60 літ, неодмінно увідуть у історію нашого краю. Цікаво те, що свого часу обоє обійшли Закарпаття у пошуках скарбів уздовж і впоперек, побували у більшості міст і сіл, усюди залишивши свої пошуково-археологічні та геологічні познаки.

«Грандову» геологиню із дебютом у творчій царині щиро здоровили учасники зустрічі, яка, слід сподіватися, у нашому місті стане традиційною. А відтак, не зважаючи на такі поважні літа, побажали їй на цьому не зупинятися. А щоби писалося, необхідно й надалі бути здоровою та завжди у русі. Тільки так можна підійти до майбутньої презентації у доброму тонусі. Бо, як виявилося, це було тільки знайомство з цим її творчим надбанням. Слід сказати, що гостем «творчої середи» та водночас «круглого столу» був також наш земляк із чудовим, прегарним, миролюбивим прізвищем пан Микола Іванина, автор кількох повістей і романів, які знайшли широкий відгук серед читацького загалу. Лісівник за професією, а в душі талановитий маестро слова, батько чотирьох доньок, сімох онуків, кількох правнуків як тільки довідався про фестиваль «Береги слова», одразу ж забажав і собі прийти та поспілкуватися з такими, як він сам: "прорабами" слова, поетами, прозаїками, медійниками, тобто творчими та закоханими у слово, літературу особистостями.

У коротенькій інформації це по-родинному тепле та привітне дійство не описати, тим паче, що у кафе «Провінція» відбулася його друга дія – так звана «літератруна сцена». За "столиками" одні одним читали твори, аналізували "між собою" труди декламаторів, а відтак дочекалися не тільки кави, але й появи жаданого та бажаного гостя – філософа, прозаїка, популярного есеїста, громадського діяча, можливо, що майбутнього лауреата Шевченківської премії, навіть нобеліста (читати без іронії) Андрія Любки. Він не тільки збагатив своєю присутністю літературний фест, але й потроїв його шарм, "оваговитив" творчий вогник і літературну сцену провінції,  наповнив "береги слова" новим змістом, надав більшої упливовості, примножив реноме, значущість, підсилив палітру, звучання ідеї, привніс нових струнок у товариські стосунки однодумців.

Зважаючи на те, що до Берегова з‘їхалися творчі персони з різних регіонів, вони ще довго, навіть до самої темної ночі, смакували сонцесяйними винними напоями, набираючись ароматів для подальших творчих сумлінь і здвигів. Нехай усім гарно пишеться, нехай думається і щедрих ужинків на видавничому фронті.

Михайло ПАПІШ

 

18 липня 2017р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів