Опальний співак часів Брєжнєва "зустрівся" з бардами міста над Латорицею

До шанувальників істинно народного барда, актора та громадянина Володмира Висоцького, а їх у Берегові чимало, завітали мукачівські барди з клубу «Аквамарін».  Володимир Семенович Висоцький пішов від нас 37-років тому, 25 липня 1980-го року. Всі хто знав поета говорять, що він не міг виконувати що-небудь  формально: занурювався в пісню, образ, роль з головою своїм серцем та всіма клітинами тіла. Він не входив у кадр, а вривався вихором, ставав центром, навколо  якого миттєво починали  обертатися  люди, події, ідеї…

Цього вечора у «Вишневому садочку» кафе «Едельвейс» Висоцький знову зміг зібрати людей різного віку, життєвого досвіду, різних поглядів на життя та різних професій. Тим, кому близький рваний ритм його текстів і такий незвичайний, характерний тембр голосу.

Пісні Висоцького на класі виконували  Сергій Золотов, Василь Чепак, Оксана Коваленко. Остання крім пісень, розповіла багато чого цікавого з життя Висоцького. Компанію їм склав берегівчанин — Євген Кузніцов, який виконав кілька пісень, зокрема «Куда мне до нее, она была в Париже…». А потім всі разом під кінець зустрічі виконали пісню-хіт «Вдоль  обрыва, да над пропастью…». Епітафією цього  вечора стали слова Висоцького «Я, конечно вернусь – весь в друзях и в мечах». Ці пророчі слова збулися того незабутнього вечора. Організував цю зустріч шанувальник творчості  Висоцького, завідувач інфекційного відділення ЦРЛ Геннадій Андреев, а «залу» надав інший його поцінувач, за покликанням душі актор-аматор, а у житті  — підприємець, Іван Чегіль.

Валерій Разгулов, ПК

  Надіслати другу