До вироку щодо резонансного нічного пограбування на Свалявщині — один крок

Ця шокуюча, скандальна та жахлива кримінальна вість, що мала місце наприкінці минулого року на трасі Чоп-Житомир (біля села Ганьковиця на Свалявщині) миттєво облетіла як область, так і всю країну. Суть у тому, що на цій ділянці дороги сталося зухвале пограбування – група бандитів посеред ночі зупинила автомашину, у якій буцімто валютники везли зі столиці до Хуста пів-машини грошей. Якщо вірити тим, хто віз, і тим, хто експедиторів перестрів, катував, грабував, себто привласнював чуже майно, то усього було "прихоплено" (аж занадто мило сказано) близько 16 млн. гривень. І насправді, це – немала сума, а фантастично-астрономічна. І хлопці-хустяни, якщо відверто, досить таки ризикували, коли взяли на себе відповідальність доставити додому, та ще й серед ночі, до того ж із самого аж Києва, таку "космічну" кількість грошей.

За словами знаючих людей, 16 мільйонів, нехай навіть п‘ятсотками чи купюрами номіналом по 200 гривень кожна, це не просто поліетиленовий пакет із грошима, а пів-машини з пачками новеньких банкнот. Якщо точніше – це повні два-три лантухи гривень. А вага яка!

У кореспонденції на вже згадану тему в межах дозволеного та добутої з вуст правоохоронців, а також з інтернет-сайтів інформації розповімо про підготовку розбою, що стільки небаченого страху на багатьох міняйлів валюти по всьому Закарпаттю навів. Скажемо, що поліція спершу Свалявщини, а згодом ГУНП нашої області шукала бандюків і таки оперативно дізналася, куди вони після цього прикрого трафунку драпанули тощо. Є чимало інших цікавих нюансів і подробиць, тож оцю невелику статтю варто прочитати та задуматися, мовляв, скільки б ниточці не витися, а кінець таки настане. І це у будь-якій історії, а не тільки в цій. Розплутано також і цей кримінальний сюжет із тегом (міткою) "Ганьковиця", бо спершу навіть не вірилося, що правоохоронці зуміють так швидко дати відповідь на запитання, мовляв, чиїх рук ця злодійська справа.

Ще одна важлива думка. У таких чи подібних випадках слід тримати язик за зубами, тобто з планами ділитися не варто ні з ким – навіть із найближчими приятелями або ж родичами. Бо як тільки хтось почує слово "гроші", неодмінно у голові виникає маса питань, мовляв, звідки, як, де заробив та чи, бува, не вкрав тощо. Якби про київську поїздку "за мільйонами" знали тільки двоє – на сто відсотків до рідного міста вони повернулися б благополучно та без усіляких там пригод. А сталося те, чого ніхто не чекав: позбулися грошей, ледь не утратили здоров‘я і навіть найголовнішого – життя. 

Чому тільки зараз з‘явилася ця стаття? Бо пограбування з експропріацією захмарної суми гривень відбулося на території Свалявщини ще торік у листопаді. А в перших числах квітня громадськість завдяки поліцейським повідомленням довідалася, що неподалік Ганьковиці на хустських валютників ніби чекали їхні ж земляки. Хоча на перших порах однією з версій була і така, ніби "пасли" та "вели" закарпатців київські бандити, які, знаючи, що ті везуть, серед Карпат вирішили відібрати всю багатомільйонну суму. Крім цієї, розроблялося ще кілька фрагментів пограбування. Знайомі розказали, що після чергової бесіди потерпілого зі слідчими та оперативниками окреслився цікавий епізод, мовляв, якийсь родич телефонував і переймався, чи все гаразд і коли будуть їхати зі столиці назад. Отже, стало очевидним, що саме цей дзвінок міг бути у цій історії ключовим. Згодом ніби так і вийшло: земляки, яких підозрюють у злочині, перевіряли, чи назад повертаються з товаром і коли приблизно проїжджатимуть карпатські перевали.

Підозрювані розбійники з міста над Тисою з усією серйозністю готувалися до цього пограбування, яке на Закарпатті згодом нарекли грабунком року. Аби зупинити авто, використали навіть залізні шипи, інакше із їхньої авантюрної затії не вийшло б нічого. Як розповідав під час відтворення тої кримінальної події піврічної давнини (нагадаємо: розбій стався 7 листопада, а в поліцію живі, але побиті та з роз‘юшеними фізіономіями чоловіки звернулися 9 числа) один із злодіїв, довелося на обличччя одягнути балаклави, аби в разі чогось ніхто та нікого не зміг упізнати. Між іншим, коли авто наїхало на залізяки, три колеса вмить попробивалися та спустили. Перевізники грошей інтуїтивно відчули, що "доїхали", а Свалявщина може стати навіть їхньою могилою. Коли ж почалися нелюдські тортури, сипатися зусібіч удари (пасажиру удалося втекти, а водій-власник до останнього захищав свій крам), стало очевидно, що посеред ночі ніхто не зупиниться та не допоможе. Та хіба у теміні видно, що там твориться на обочині, хто кого лупцює, грабує чи цілує тощо. Поодинокий транспорт якщо й проїжджав, то уваги на машини ніякої не звертав.

Найцікавіше те, що ймовірні злодії (серед них ніби-то опинився також 43-річний двоюрідний брат власника атомашини) допитувалися, яка насправді сума у транспорті, кому вона належить тощо. Телефони умить відібрали та від‘єднали від мережі, ключі від машини також хтось поклав у свою кишеню, аби потім викинути. Ще й грізним тоном наказали не звертатися у поліцію – бо, мовляв, з-під землі "дістануть" та повбивають. Спробуй дати знати про "НП" правоохоронцям, коли телефонів нема, а машина на "приколі". Непрохані нічні візитери на свалявську землю врахували і цю подробицю.

Слід сказати, що коли з мільйонами поверталися додому через Сваляву, Стройне, Дусино, Росоші, Керецьки та на Довге і т. д., то на цьому шляху й викинули ключі у річку (скоріше, у Дусинку). За словами затриманого, так жбурнули, що навіть забули, де точно це сталося. Згодом і машину спалили, щоправда, після того, як приїхали додому та поділили награбоване. Це також один із серйозних нюансів, який вивів саме на цю, а не на якусь іншу зграю. Свалявські, а згодом і обласні розшуковці зі слідчими вияснили, в кого, ким та за скільки було придбано авто, що після "роботи" пішло з димом. Слід сказати, що натрапили на нього обсолютно випадково. Але скільки плюсів і бажаного ефекту принесла ця знахідка – не розказати. Вона, кажучи образно, як і нібито "родичання", значно динамізувала розстеження цієї кримінальної справи.

Звісно, одразу ж після заяви до поліції, остання почала працювати в посиленому режимі. У цьому немала роль свалявських розшуковців, яким за сумлінну роботу слід записати "твердих" п‘ять балів. Як-не-як, а пограбування, до того ж посеред ночі та ще й у горах, наводило на певні роздуми. Найперше зробити таку нечесну та негідницьку справу могли тільки ті, хто був у "курсі" стосовно поїздки, хто знав, яким автомобілем поїхали та чим (й із чим) повертатимуться назад. Цікаво те, що грабіжники однією машиною виїхали на перевал, де першими й "зустріли" потрібне авто та зателефонували, що гроші "везуться" (про це йдеться у відеовідтворенні, яке зафіксувала відповідна служба закарпатської поліції). Ще один бандит був на віддалі 500-600 м., який ліхтариком мав дати сигнал, що саме очікуваний легковик "спостережний пост" проминув. Тож ті, що перебували "внизу", чекали машину у всеозброєнні. Словом, кожен негідник мав виконувати свою конкретну роль і місію. Тим паче, крім того, що спланували злочин заздалегідь, мали в руках пістолети, бити, якими нещадно гамселили власників грошей.

...Розшук причетних до злочину тривав кілька місяців і вельми посилено. Було задіяно чимало невидимих для стороннього ока чинників, грамотно сплановано всю оперативно-розшукову роботу – від початку до кінця. Уже на перших тижнях після розбою у злодійське кільце потрапили всі шестеро хустян. Кажуть, що був і сьомий. Оперативники володіли їхніми прізвищами, іншими даними, але так сталося, що чи не всі чкурнули за кордон – більшість на певний час "осіла" нібито у Москві. Чому обрали столицю білокамінної та чи це насправді так –  довідаємося скоро, бо вже недалекий час, коли вони постануть перед судом. Тож довелося зачекати, доки поприїжджають додому. Такі плани зловмисники мали й оперативники про них також знали. А ще "дозволили" всій банді з‘їхатися у місто над Тисою, і коли впевнилися, що ті потроху розслабилися, кайфують-жирують і ходять по барах, гроші тринькають-пропивають – вирішили їх "брати". Звісно, це тільки стаття пишеться у швидкому темпі – за півдня, а робота із затримання "жуликів" була проведена колосальна.

Вірогідні розбійники навіть незчулися, коли до їхніх осель навідалися співробітники правоохоронних органів – "накривши" синхронно всіх, хто виявився причетний до того нічного пограбування. Під часу санкціонованого обшуку знайшли понад сотню тисяч доларів США, євровалюту, російські рублі та чималу кількість гривні (кілька мільйонів). А машин – у декого чи не по дві. Усіх було заарештовано. А сядуть вони чи ні – навіть не обговорюється. Слід сподіватися, що жоден адвокат не "витягне" їх із цієї прикрої халепи.

На цьому статті кінець. Написано її у фрагментарному стилі. По завершення судової справи можна буде ще раз повернутися до цього американського бойовика із закарпатським почерком на свалявській землі. Хоча віриться, що подібних приголомшливих історій, у яких викрадають стільки багато грошей, значно поменшає. Уроком бля багатьох стане цей гостро-кримінальний сюжет. Його варто перечитати та на вус намотати. Особливо тим, хто планує втрафити у подібну брудну історію у майбутньому. А закарпатську поліцію слід похвалити, бо спрацювали чітко, вміло та професійно. Своїми діями розвінчали міф про непереможність злодійської мафії. Члени останньої, які наразі ще підозрювані, уже дали свідчення Феміді. А відтак їх чекатимуть, будемо сподіватися, тюремні нари на довгі-довгі терміни. Плакали, як кажуть у таких випадках, грошики. Та не просто грошики, а мільйони, які не принесли ані користі, ані щастя, ані добра.

Позаду також і досудове розслідування — Семеро закарпатців-"мільйонерів" постануть перед судом

  Надіслати другу