Закарпаття – найменш "цікавий" регіон для переселенців зі сходу країни
Тим, кому не пощастило одразу влаштуватися на іншому місці, продовжують шукати кращої долі. «Слово і Діло» прослідкувало маршрути внутрішніх мігрантів, намагаючись з'ясувати, які регіони найбільше приваблюють переселенців та є найбільш прихильними для них.
За статистикою, у липні кількість офіційно зареєстрованих внутрішніх переселенців зросла на 2680 осіб. Традиційно найпривабливішими для них лишаються неокуповані простори Донеччини та Луганщини, а також Харківщина та Київ.
Проте протягом липня з густонаселеної внутрішніми мігрантами Донеччини на інші українські території переїхали 3330 людей. Найбільш безпечними та комфортними для проживання їм здалися українська столиця та вільні від проросійських бойовиків міста Луганщини. Зокрема, минулого місяця Київ поповнився на 1642 мешканця, а Луганська область — на 1857.
Ті, хто з певних причин не змогли оселитися у столиці, поповнили населення Київської області — таких виявилося 554 особи. Трохи більше — на 874 — додалося мешканців на Харківщині. Ще кілька сотень вирішили пошукати кращої долі у великих промислових областях — Запоріжжі та Дніпропетровщині, а також на півдні — Херсонщині та Одещині. Інші регіони, судячи зі статистики, ваблять внутрішніх мігрантів значно менше.
Проте у деяких регіонах спостерігається зворотна статистика: до Полтавської, Львівської, Хмельницької та Закарпатської областей протягом липня вимушені переселенці не лише не прибували, але й залишали ці регіони. Варто зазначити, Закарпаття, Львівщина та Хмельниччина, як і загалом весь західний регіон, є найменш заселений переселенцями.
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
До цієї новини немає коментарів