Керівництво держави-сусідки нагнітає антиукраїнську істерію серед закарпатських угорців

Днями в Україні набув чинності новий закон про освіту, який передбачає повний перехід до викладання українською мовою у всіх навчальних закладах країни. Навчатися українською мовою будуть представники національних меншин. З 1 вересня 2018 р. діти, які підуть до 1 класу, зможуть навчатися рідною мовою тільки перші чотири роки в початковій школі. Після п'ятого класу діти національних меншин будуть вивчати всі предмети лише українською, а свою рідну мову вчити як окрему дисципліну. Якщо мова національної меншини є мовою Євросоюзу, то нею можуть викладатися одна або декілька дисциплін.

Закон наробив чимало шуму. Влада Румунії, Молдови висловила стурбованість новим законом про освіту, а керівництво Польщі хоче провести консультації з колегами з України щодо його застосування в школах. Найбільш неконструктивною була реакція Угорщини. В угорському парламенті була прийнята резолюція, що засуджує цей закон, який, на думку законодавців, порушує права угорців у Закарпатті. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто назвав документ "ганебним" і пообіцяв, що у відповідь його країна буде блокувати будь-які вигідні ініціативи для України в ЄС та інших міжнародних організаціях.

Складається враження, що керівництво Угорщини спеціально нагнітає ситуацію довкола мовного питання, щоб спровокувати антиукраїнські настрої серед угорців Закарпаття, ввести в оману ЄС щодо дотримання Україною прав угорської меншини і підготувати підґрунтя для просування ідеї зміни статусу Закарпаття. Угорські ультранаціоналісти вважають українське Закарпаття "своєю" землею. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з партії поміркованих євроскептиків "Фідес", яка має більшість місць у парламенті, підтримує ідею надання закарпатським угорцям автономії. Більш радикальної позиції дотримується ультраправа партія угорських євроскептиків "Йоббік" (23 місця в парламенті), яка виступає за приєднання Закарпаття до Угорщини.

Угорська влада забула історію?

Історичні факти говорять про те, що називати Закарпаття споконвіку угорською землею язик не повертається. Територія сучасної Закарпатської області перебувала у складі різних держав, її населяли різні народи. У Закарпатті жили гуни, кельти, авари, слов'яни, включаючи білих хорват. Закарпаття перебувало в центрі Імперії гунів, яку заснував їхній лідер Аттіла. У 9 столітті на території області було створено слов'янську державу на чолі з князем Лаборцом (875-892 рр.), який підтримував зв'язки з іншими слов'янськими державами Середньовіччя – Великою Моравією, Київською Руссю і був васалом Болгарського царства. Угорці або угри були кочовим народом. Вони почали захоплювати закарпатські землі з 896 р. на чолі зі своїм вождем Алмошем. Слов'яни чинили їм опір. Втім, крім угорців плани на Закарпаття були у монголо-татар, які у 1241-42 рр. на чолі з ханом Бату здійснили спустошливий похід.

Остаточно встановити владу над Закарпаттям вдалося угорському королю Белі IV у 1254 р. Він заселяв угорцями низинні райони Закарпаття з найбільш родючими ґрунтами. Також король запрошував у захоплений регіон німецьких та італійських колоністів, у тому числі фахівців з вирощування винограду та виробництва вина. Закарпаттям керували намісники короля з числа угорської знаті. Слов'яни піддавалися мадяризації або виселялися в гірські райони. Угорцям було складно освоювати самобутній слов'янський регіон, або "Руську марку", як вони називали Закарпаття. У 1280 р. угорський король Бела IV видав свою доньку Констанцію за князя Лева Даниловича, після чого частина Закарпаття, включаючи м. Мукачеве, увійшла до складу Галицько-Волинського князівства. У 1526 р. велика територія краю увійшла до складу Трансільванського князівства, що перебувало у васальній залежності від Стамбула. Турки правили даними територіями 160 років, поки вся територія Угорщини, Трансільванія, в тому числі Закарпаття не перейшли до складу Імперії Габсбургів (Австрія) до кінця 17 століття.

Перш ніж звинувачувати Київ у порушенні мовних прав закарпатських угорців, політикам з Будапешта варто згадати історію Закарпаття в період знаходження під владою угорської корони. Не встигнувши вийти з-під турецького ярма, угорська знать продовжила насаджувати свої порядки в Закарпатті. Магнати з роду Другетів та Баторіїв насаджували католицизм у регіоні і православні священики не мали рівноправності з католицькими духовними особами. У 1646 р. 63 православних священиків Мукачівської єпархії уклали Ужгородську унію і формально підкорялися Папі Римському під тиском угорської знаті. Про жодне рівноправ'я слов'янського та угорського населення не могло бути й мови. Незважаючи на утиски, угорці так і не змогли витіснити слов'ян із Закарпаття. Згідно з переписом 1846 р. у Закарпатті проживало 468 838 осіб, з яких – русини становили 235 266, а угорці – 119 816. Інша частина населення була представлена румунами, євреями, словаками і німцями.

Після закінчення Першої світової війни і розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 р. Закарпаття перейшло до складу новоствореної держави Чехословаччини, яка вважалась однією з найбільш демократичних країн того часу. Передача регіону чехам і словакам була своєрідним штрафним заходом для угорців, які в роки Першої світової війни боролися проти Антанти, яка перемогла у війні. Закарпаття стало називатися Підкарпатською Руссю, мало свого губернатора, 9 депутатів в чехословацькому парламенті, а як прапор області став використовуватися український національний синьо-жовтий стяг. Русинська мова отримала статус офіційної. У 1938 р. Підкарпатська Русь отримала автономний статус у складі Чехословаччини і була перейменована на Карпатську Україну, прем'єр-міністром якої став Августин Волошин. Серед місцевих угорських комуністів була популярна ідея входження до складу Радянського Союзу.

Будапешту все ж вдалося знову привласнити собі Закарпаття, скориставшись мінливою геополітичною ситуацією. Після анексії Чехословаччини в 1939 р. нацистською Німеччиною рейхсканцлер Адольф Гітлер дав добро своєму союзнику регенту Угорського королівства Міклошу Горті на окупацію Карпатської України, яка проголосила незалежність (проіснувала з 15 по 18 березня 1939 р.). Угорські війська окупували Закарпаття. Окремі підрозділи української воєнізованої організації "Карпатська Січ" чинили опір угорським військовим аж до 1940 р. Угорці проводили репресії проти прихильників незалежності Карпатської України і знову стали проводити політику щодо зміцнення угорського впливу в регіоні. З 1944 р. по 1991 рр. Закарпаття перебувало під владою СРСР після захоплення регіону радянськими військами і включення до складу УРСР. Сталінські репресії, розкуркулення, колективізація торкнулися всіх етнічних груп Закарпаття.

Угорщина не цінує толерантності України

Угорські євроскептики недооцінюють толерантне ставлення українців до різних національних меншин, які проживають на території нашої країни. Вони роздули з мухи слона, оскільки в Україні проживає понад 18 різних національних меншин, а 18 мов мають статус регіональних. В умовах незалежної України в Закарпатті вільно сповідається як католицтво, так і православ'я. Ніхто не утискає угорську меншину з мовного питання. Угорська мова на Закарпатті має особливий статус нарівні з румунською та русинською мовами. Угорці складають 12,1% населення даного регіону. Абсолютну більшість 1,2 млн населення Закарпаття складають українці і русини (80,5%). Румуни та росіяни в сукупності складають 5%. Марно звинувачувати Україну в мовній дискримінації угорців тому, що угорська мова і так використовується його носіями. Суть закону про освіту полягає не в тому, щоб заборонити говорити угорською, а в тому, щоб навчити національні меншини України державної мови та полегшити їхню інтеграцію в українське суспільство.

Віктор Орбан на Закарпатті

Фото з відкритих джерел

Всього в Закарпатті проживає 156,6 тис. угорців, переважно у прилеглих до українсько-угорського кордону районах. У цих районах спілкування та викладання здійснюється угорською, а українська мова майже не використовується. Після закінчення школи угорська молодь їде продовжувати вчитися до Угорщини, з перспективою залишитися і знайти там роботу. Новий закон дає більше можливостей закарпатським угорцям. Знаючи українську мову, угорці зможуть отримувати освіту в українських ВНЗ, якщо не вийде вступити в Угорщині. Не кажучи про можливість розглядати різні варіанти щодо роботи, в тому числі в Україні.

Обов'язкове знання державної мови в країні проживання - це абсолютно нормальне явище. Така політика практикується в країнах-членах ЄС. У Латвії, Литві, Естонії мовна політика набагато жорсткіша, ніж в Україні. Знання державної мови в цих країнах - обов'язкова умова для отримання громадянства. Представники російської меншини, які не бажають вивчати латиську мову з принципу, живуть без паспорта і мають спеціальний статус "громадянина". Претензії угорської влади до мовної політики в Україні безпідставні. На думку віце-спікера Верховної Ради Ірини Геращенко, в Угорщині немає жодної україномовної школи. Згідно з переписом 2011 р., в Угорщині проживає 5633 українців і 3323 русинів поблизу кордонів з Україною.

Складні сусіди

Угорські ультранаціоналісти схильні до великодержавного комплексу, для них характерні ірредентистські настрої – прагнення зібрати в одну державу території, де проживають угорці. Закарпатська область України не виняток. Угорці компактно проживають у прикордонних районах Словаччини, Хорватії. Угорські області є в Сербії (Воєводина) та Румунії (Трансільванія). У 2002 р. в Угорщині було прийнято закон про угорців, які проживають в сусідніх країнах, згідно з яким їм надаються пільги у сфері освіти та працевлаштування на території історичної батьківщини.

Угорські ультранаціоналісти періодично нагнітають ситуацію навколо прав закарпатських угорців з часів здобуття Україною незалежності. У грудні 1991 р. при потуранні депутатів Берегівської райради було проведено референдум, на якому 81,4% учасників висловили бажання утворити угорський автономний округ. У 2000 р. місцеві угорці пропонували створити Притисянський район у місцях компактного проживання угорців на територіях існуючих Ужгородського, Мукачівського та Виноградівського районів Закарпаття. У 2014 р. місцеві активісти збирали підписи для звернення до Верховної Ради з вимогою забезпечити культурну та регіональну автономію для угорців, а на сайті радіо "Голос Росії" в Угорщині було опубліковано матеріал з обґрунтуванням необхідності створення угорсько-русинської конфедерації на території Закарпаття. Верховна Рада та Закарпатська облрада залишили без уваги ці ініціативи.

Угорщина проводить незаконну паспортизацію закарпатських угорців. У 2010-14 рр. у закарпатському місті Берегове функціонувало представництво партії "Йоббік" євродепутата Бейлі Ковача, який відвідав псевдореферендум у Криму і підтримав анексію півострова Росією. Офіційно до функцій такого представництва входить надання допомоги місцевим угорцям у культурному, освітньому, соціальному та економічному житті. На справі Ковач допомагав закарпатським угорцям отримати паспорт Угорщини, незважаючи на те, що подвійне громадянство заборонено законодавством України. За даними ТСН, близько 94 тис. закарпатських угорців вже отримали угорське громадянство за спрощеною процедурою.

Вигоди Будапешта і наслідки для Києва

Наявність угорського громадянства етнічних угорців у суміжних державах вигідно прем'єр-міністрові Віктору Орбану. Таким чином він створює собі залізобетонний електорат. Угорський паспорт - це подарунок для закарпатського угорця, з яким він може їздити на історичну батьківщину без оформлення Шенгенської візи. Завдяки голосам закордонних угорців партія "Фідес" Віктора Орбана перемогла на парламентських виборах 2014 р.

Загострення відносин з Україною - це відволікаючий маневр Орбана. Зараз він знаходиться в непростих відносинах з ЄС через небажання розміщувати біженців на території Угорщини за квотами. Роздмухування проблеми довкола дотримання прав закарпатських угорців - це відволікаючий маневр, спрямований на те, щоб переключити увагу ЄС з Угорщини на Україну. Орбан намагається тримати під контролем ультраправу партію "Йоббік", яка не в усьому згодна з чинною владою. "Йоббік" перебуває в опозиції і дотримується антисемітських та антициганських настроїв, вважаючи, що на законодавчому рівні потрібно закріпити поняття "циганська злочинність", здавати циганських дітей до інтернатів і протидіяти міграції. Орбану вигідно, щоб замість критики його партії угорські ультраправі сконцентрувалися на проблемі захисту прав угорців у сусідніх державах.

Не виключено, що угорська влада діє в інтересах Росії. Вона створила привід для того, щоб блокувати в ЄС ініціативи, вигідні Україні. Такими ініціативами є рішення про продовження ЄС антиросійських санкцій, що повинні підтримати всі країни-члени. Угорщина є енергозалежною державою і купує російський природний газ. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто переконаний, що унаслідок негативного впливу антиросійських санкцій економіка Угорщини втратила 5,6 млрд євро за останні три роки.

Реальної загрози для територіальної цілісності України в Закарпатті провокації Угорщини не становлять. Закарпатські угорці в меншості, і вони не здатні вплинути на зміну статусу регіону без схвалення української влади. У перетворенні Закарпаття на угорську автономію не зацікавлена місцева українська більшість. У 1996 р. об'єднання громадських діячів "Українська народна рада Закарпаття" навіть написало звернення до української влади, у якому висловило протест проти "історичної агресії" угорців. Угорщина може обмежуватися лише інформаційним галасом і нездатна здійснювати військові провокації щодо України. Амбіції угорських ультранаціоналістів стримує членство їхньої країни в ЄС і НАТО, яким не вигідна поява нових міжетнічних конфліктів біля своїх кордонів. Однак Київ не застрахований від політичних наслідків, включаючи можливе небажання Угорщини надалі підтримувати продовження антиросійських санкцій ЄС на зло Україні.

Георгій Кухалейшвілі,  політолог-міжнародник, 112.ua

  Надіслати другу