Портрет директора на фоні спортбази "Закарпаття"

Власне, у прямому розумінні ми його навіть ще не фотографували, адже про те, що спортивна база має нового керівника, довідалися абсолютно випадково (деякі світлини надіслав директор сам, а кілька зробили згодом). Словом, вийшло воно ось як: завітавши у спеціалізовану школу-інтернат (директор Віталій Яблонський), несподівано дізналися, що у день Святого Миколая тут побував поважний гість – очільник спортбази й термального басейну ТзОВ "Закарпаття" ВФСТ «Колос» АПК України Максим Миколайович Пуздимір. З цього приводу пан Віталій сказав, що гарне враження залишила про себе ця приязна, щира та ділова людина. Залюбки також розповів, як це знайомство зав‘язалося. Почалося усе з того, що у переддень недавнього казково-християнського свята неочікувано задзвонив його мобільний телефон. На тому кінці "проводу" був маловідомий пан, який тої ж миті відрекомендувався та сказав, що діткам у навчальний заклад хоче принести святкові подарунки.

– Звісно, ми люб‘язно погодилися та сказали, що такій ініціативі завжди раді й із нетерпінням його чекаємо, – розповідає невигадану історію про своє знайомство з директором спортбази колега зі школи-інтернату. – А ще через кільканадцять хвилин навчальний заклад гудів, немов бджолиний вулик. Хлопчики та дівчатка поспішали у актову залу, аби побачити "живого Миколу-чудотворця", який з нагоди цього світлого празника завітав сюди не з пустими руками, а із повними лантухами найнеобхіднішими на сьогодні ...шкарпетками. Так-так, теплими тканинними предметами одягу для ніг! У школі-інтернаті навчається 240 учнів, а цього товару доставили 800 пар. Радощам не було меж – усі уявляли, як маленьким ногам у цих обновках стане затишно, зручно та не холодно.

Інтернатівці, вишикувавшись довкола ялинки, широсердно дякували за такі кольорові презентики – інших подарунків годі було чекати! Вони, без перебільшення, сподобалися усім. А потім принаряджена іграшками зала повнилася сміхом, добром, сердечністю, лунали пісеньки, щедрівки, коло "зеленої красуні" тривали хороводи тощо. Безсумнівно, школо-інтернатівська дітвора довго пам‘ятатиме прихід Максима Миколайовича Пуздиміра з такими оригінальними та практичними трикотажними пакуночками. Можливо, якби мені про цей епізод у день Святого Миколая не розказав пан Яблонський, то не стала б ця благородно-доброчинна історія набданням читацького загалу. Опісля захотілося й самому познайомитися та поспілкуватися з дитячим "грудневим" меценатом, який, слід сподіватися, при збігові певних обставин і надалі продовжить цю безкорисливу місію.

Отже, автор цих рядків разом із В. М. Яблонським таки "набили" стрілку керівнику колосівської спортбази й термального басейну та поїхали на зустріч. Мене, у принципі, цікавило, хто такий цей добродій пан Максим та що ж спонукало нового директора зробити такий гарний та по-людськи чисто-совісний жест? Після кількох штрихів зі свого спортивного життєпису повідав, що скоро здобуде другу вищу освіту (педагогічну), а до обов‘язків директора "колосівського" ТзОВу приступив кілька місяців тому. Є, між іншим, уродженцем Вінниці, де працював директором дитячо-юнацької бази, яка за сезон оздоровлювала 1100 юнаків і дівчат, свого часу обирався депутатом Тульчинської райради від "Нашої України" тощо. У Берегові має наміри працювати на користь громади та у майбутньому розбудовувати цей унікальний об‘єкт із термальною водою. Дещо у цьому плані вже й зроблено, зокрема, перекрито сучасною бітумною черепицею 1300 м. кв. покрівлі на спортзалі, який, до слова також оновлено та осучаснено. Ремонтують тут також роздягальні, гардеробні, активізувалося та пожвавішало масово-спортивне життя краю тощо. Минулими тижнями на базі товариства завершився чемпіонат України серед ветеранів з міні-футболу, у якому взяли участь любителі шкіряного м‘яча з понад 20 областей. А всього до нашого міста з‘їхалося близько 240 спортсменів, які були об‘єднані у групи, що мають 40 років і старші – аж до 55 та навіть більше. Любо було дивитися ці поєдинки, у яких гартовані у минулому на футбольних першостях чоловіки робили неймовірні дриблінги, захищалися, нападали, голи забивали та, звісно, вболівали. Цей чемпіонат засвідчив, що навіть у такому віці люди мають азарт, вдачу та бажання копати м‘яча, перемагати, що гартує моральний дух і фізичну міць. Відтак під колосівськими прапорами проведено кілька борцівських турнірів, які також назвали нових переможців на татамі. Останній і взагалі унікальний, адже на спортбазу прибуло близько шістсот юних борців з усіх регіонів України та з 7 європейських держав. Отже, по завершенні змагань з‘явилися нові чемпіони, які не тільки підтвердили спортивний клас, але й у своїх вікових категоріях піднялися на п‘єдесталі ще вище... 

– Ось так живемо та діємо, – мовив директор М. М. Пуздимір. – Насамперед утілюємо у життя плани з благоустрою території, поліпшуємо умови праці своїх працівників, що, до речі, треба було вчинити раніше. Крім того, дбаємо про покращення умов для відвідувачів басейну, які останніми роками неабияк полюбили берегівські термальні купелі. Повірте, що вже оскому набили кадрові перестановки, війни, пікети та різного роду перетягування канату, мовляв, на посаді свій не свій, чужий тощо. Уже пора не просто говорити, треба вже щось корисне робити. Це, зрештою, наш сьогоднішній девіз.

Насамкінець цікавлюся, хто підкинув благодатну ідею у день Миколая подарувати інтернатівцям такі цінні та потрібні в зимову пору теплі шкарпетки? Пан директор зізнався, що у нашому суспільстві переважна частина дітей за спиною когось таки мають, хто у святково-казкові миті може піднести сюрприз, зробити презент чи просто вручити подарунок. – А на кого мають розраховувати хлопчики та дівчатка, які живуть зі статусом інтернатівських, – мовби перепитав Максим Миколайович і додав, що у людини на те й існує серце, є душа, аби в потрібні хвилини творити безкорисливість, добро, поспішати на поміч. Тож і дарували від душі, та ще й у такий славний день, коли Святий Миколай ходить та у чобітки гостинці кладе-розносить.

Ось такий він, портрет нового директора на фоні спортбази "Закарпаття", де, без сумніву, новий рік додасть імпульсу в роботі, де, слід сподіватися, побільшає нових справ, файних акцій та чудових ініціатив. А світлини директора у службовому кабінеті, з тієї ж таки школи-інтернату, зі щоденних буднів ТзОВ «Закарпаття» ЛТД, є реальним доповненням того, що написано у цій статті. 

Петро КРУК

  Надіслати другу