Де гуляють туристи – там очікуйте ділків, які наживаються на гостях міста

Недільного ранку поспішала на зустріч, яку колеги призначили в одному з кафе. До мене підійшов хлопець років двадцяти, тримав у руках кількадесят синьо-жовтих стрічок. “Доброго вам дня, пані! Можна я вам одягну на руку цю красиву синьо-жовту стрічку?”, – звернувся хлопець до мене. Не встигла отямитися, щоб сказати “Так” чи “Ні”, як стрічка за мить була прив’язана до мого зап’ястя. “Дякую!” – відповіла йому. “Вам так личить! Виглядаєте як справжня панянка – ділове пальто, капелюшок і стрічка на руці. Звідки до нас приїхали в гості?” – запитав хлопець. “Я місцева”, – відповіла. Намагаюся ще раз гречно подякувати і попрощатися (бо поспішала на зустріч),  але хлопець рукою зупинив мене. “Пані, допоможіть бідному студенту, скільки не шкода. Стрічка справді безкоштовна, але зрозумійте: рік навчання – тридцять тисяч”, – сказав хлопець. Витягаю з гаманця десять гривень і, як годиться, ще раз дякую.

Запитала хлопця, чи не вважає це своєрідним обманом туриста? “Пані, не думайте так, – відповів. – Я ж нікого не грабую, не витягаю в маршрутці гаманці. Просто трохи підзаробляю на навчання”. Запитала у нього, де бере стрічки і яка їх собівартість. “А це секрет фірми!” – відповів і побажав мені вдалого дня.

Іншого ж дня стала свідком, як молодик вручав групі туристів паперові міні-ікони з молитвою на зворотному боці. А потім просив за це п’ять гривень. Одна пані ввічливо відмовилася від презента і віддала йому іконку. Та хлопчина не розчарувався. За мить перебіг до іншої групи туристів і заробив на своїх “послугах” щонайменше двадцять гривень…

Стрічки та іконки – не єдині схеми заробітку на туристах...

Джерело: Ровесник

  Надіслати другу