Минув тиждень, як згасла зірка молодої закарпатки...

Тож у тридцять п‘ять і подалася у село Приборжавське, де знайшла своє друге кохання (у першому заміжжі мала прізвище Сможаник, однак свого часу з московських заробітків живого чоловіка Івана так і не дочекалася). Ніби все налагодилося – жити б та жити, бо й чоловік честував, і решта рідні сприйняли гарну свалявчанку позитивно. Адже вона своєю добротою, зичливістю немов ключем відкривала шлях до людських сердець – сусідів, знайомих, односельців, дорослих, дітей, яких любила до безтями.

Отже, незважаючи на те, що опинилося невісткою-приймачкою на Іршавщині, прагнула навколо себе створити атмосферу щастя, ауру балансу та внутрішнього комфорту. Як і решта з родини лопушансько-дусинських Фізерів (тут свого народилося п‘ятеро дітей – донька Люба, на жаль, покійна, а також Марія, яка з чоловіком Юрком дочекалися навіть онуків, сини Василь та Іван), виявилася неконфліктною та працьовитою. Її матір‘ю була дусинська жінка Меланія (з фамілії Папіш), про яку наші медія розповідали торік у статті"Меланії одного села". Словом, рівно тиждень тому у засвіти неочікувано пішла звичайна молода жінка, яка останні кілька років жила у Приборжавському.

І насправді, про таких, як покійна Наталка, кажуть, що зірок із неба не хапала – така собі проста жінка-трудівниця із села. Щоправда, не змогла, як не прикро про це писати, народити дітей. Цей нюанс, очевидно, також додавав щоденні хвилювання та переживання для жіночого організму. І якось непомітно та зненацька набігла зимова простуда: кашель, бронхіт, запалення легень. Довелося своїми ногами піти та злягти у лікарню. Зазвичай пневмонія лікується вдома гарячим чаєм із липи, калини, малини тощо. А тут, мов удар обухом по голові: Наталку, яка ще дообіду намагалась бадьоритися, проганяючи втому, слабість і поганий настрій, ближче до вечора спаралізовало! Якоїсь миті втратила свідомість та впала у кому, перестала не те, що реагувати навіть на слова чоловіка, але й розпізнавати домашніх.

Чомусь довгий час її не везли у реанімацію (навіть не зважаючи на те, що артеріальний тиск підскочив до цифри 200), відтак сповістили, що молода жінка позбавлена можливості вільно дихати, утратила дар мови тощо. Жінці зробили навіть пункцію, однак шансів на життя ставало все менше. Через лічені дні серце жінки з Лопушанки (Приборжавського) зупинилося. Сталася така прикрість посеред ночі з суботу на неділю. А вже зранку цього вихідного родичі з Лопушанки, найперше Марія із чоловіком Юрком, у розпачі та зі сльозами на очах поїхали забирати наймолодшу сестру з райлікарні. Мертву, на жаль. Аж не віриться, що всього за лічені дні "згоріла" ця повна сили та енергії жінка.

У понеділок у Приборжавському відбулася церемонія прощання з Наталією Симканич (з дому, як уже писалося, Фізер). Відтак домовину того ж дня перевезли у Лопушанку, де на місцевому цвинтарі за участю кількох священиків під бемкіт церковних дзвонів вона знайшла свій останній притулок. Ось так згасла зірка та догоріла звічка молодої сільської жінки, якій би ще жити та жити. Аж не віриться, що всього за лічені дні "згоріла" ця повна сили та енергії жінка-свалявчанка. Красива, гарна та добра. Шкода тільки, що ані у першому, ані в другому шлюбі так і не зазнала материнського щастя, а у потойбіччя "переселилася" зненацька. Можливо, що й через помилку лікарів – в рідних є і така підозра. Нехай земля їй пухом стане!

Петро КРУК

  Надіслати другу