Закарпатські лісівники допомагають диким тваринам вижити взимку

Закарпатські лісівники допомагають диким тваринам вижити взимку
Тваринна «їдальня» зазвичай розташується посеред лісу і далеко від дороги...

 

Щоб пережити зиму, диким тваринам потрібна допомога людей. Відтак єгері регулярно наповнюють «соціальні столові» для лісових мешканців. Так для забезпечення ефективного виконання біотехнічних заходів, у відповідності до «Проектів організацій та розвитку мисливських господарств» та у зв'язку із настанням сезону підгодівлі мисливських тварин розпочалася систематична підгодівля мисливських тварин та посилення виконання біотехнічних заходів групи «Б».

Для цих потреб у лісівники та користувачі мисливських угідь, єгері заздалегідь заготовляють корми для диких тварин. А саме: сіно, солонці, зернові суміші - овес і пшеницю, ячмінь, тощо. Зазвичай диких тварин підгодовують 1-2 рази в тиждень. Але коли сильні снігопади і міцний мороз, єгері вибираються в ліс майже щодня.

До прикладу, днями працівники державної лісової охорони ДП «Хустське» ЛДГ разом з мисливцями УТМР провели підгодівлю диких тварин. У молодих насадженнях бука, дуба був неврожайний рік, тому за 12 місяців Хустським районним УТМР викладено 7 080 кілограмів сіна, зерна і комбікорму - 14 250 кілограмів, кукурудзи в початках - 15 730 кілограмів, кукурудзи в зернах - 9 300 кілограмів. Систематично поповнюються солонці, яких нараховується понад 300 штук.

Тваринна «їдальня» зазвичай розташується посеред лісу і далеко від дороги. Неподалік від підгодівельного майданчика кормосховище, в якому від самого початку заготівлі й до кінця зими зберігаються зернові, кормові віники, сіно та початку кукурудзи. Декілька раз на тиждень єгер наповнює годівниці. У великих лісових господарствах аби нагодувати всіх підопічних, за день, єгер буває, намотує понад 70 кілометрів.

Для багатьох мешканців лісу життєво необхідні солонці, вони виходять з лісу «на сіль». Козулі теж її лижуть, але вважають за краще ласувати зерновими сумішами. У пшеницю, овес, ячмінь додають кукурудзу, горох, картоплю. Ще козуля дуже любить ніжні гілочки-пагони, тому спеціально для них розкидують у місцях підгодівлі сушені віники. Благородні олені крім зерна обожнюють морковку та яблука.

Виживати взимку козулям набагато важче, ніж оленям. 200-кілограмовий олень копитами і глибокий сніг розкопає, і кригу проб'є. А мініатюрній 30-кілограмовій козулі часто просто не вдається дістатися до підніжного корму. Саме для них надзвичайно потрібні засоби біотехнії. Окрім того, працівники держлісгоспів розчищають і поля, які у сезон спеціально засіюються рапсом, пшеницею та овсем.

Козулі гидливі, тонко на запах реагують і з того боку, де лисиця нашкодила і вже не наблизяться до підгодівельного майданчика. Інколи шкоду наносять і копитні - дикі кабани. Щоб упередити трагедію, щоб непрохані гості не рознесли годівниці, єгері ставлять їх на високі підпірки. До годівниць приходять і зайці. Козулі їдять неакуратно - розкидають сіно і зерно, і тоді вже вухаті і роблять ґрунтовну «зачистку» території.

Джерело: Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

 

12 січня 2018р.
-->

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів