У свій час олімпійський чемпіон Олександр Абраменко міг стати закарпатцем

Тож як оцінює цей здобуток голова федерації лижних видів спорту Закарпаття Василь Гісем:

• Хлопці молодці! Гордимося за те, що Енвер Аблаєв сформувався як спортсмен із світовим визнанням у нашому краї, а нині в дуже непростій ситуації яка склалася в період підготовки до олімпіади зарекомендував себе висококласним тренером. Олімпійська медаль в фрістайлі–акробатиці українськими спортсменами можна сказати вистраждана. Адже йшли до неї упродовж чотирьох попередніх зимових олімпійських ігор –  2002 Солт-Лейк-Сіті (США), 2006 Турин (Італія), 2010 Ванкувер (Канада) та 2014 Сочі (Росія). Але через різні причини, до прикладу й такі, які на цій олімпіаді були в жіночій команді з біатлону, ані Енвер Аблаєв, ні Станіслав Кравчук так і не були серед олімпійських призерів. Те, що не вдалося спортсмену Е.Аблаєву йому вдалося досягти вже в якості тренера. Та й сам Олександр Абраменко до цієї медалі йшов довго й наполегливо, ціною надважких тренувань та травм. Для нього самого це вже  четверта Олімпіада, тобто він до цього йшов практично 24 роки. До слова, Олександр Абраменко три роки тому міг стати закарпатцем - через неувагу до нього миколаївських спортивних чиновників, він висловив бажання виступати за Закарпаття, але його пропозицією у нас чомусь ніхто серйозно не зацікавився. Добре, що в нього все налагодилося, й він зумів стати олімпійським чемпіоном.

Нині переймаюся іншим, адже в нас після Івана Ковбаснюка та Аннамарі Данча більше немає спортсменів, які можуть претендувати на участь в наступній Олімпіаді 2022 в Пекіні. Все починається з виховання дітей, якщо наші юні спортсмени будуть тренуватися, братимуть участь у міжнародних стратах, матимуть якісну інфраструктуру та обладнання, то через кілька років зможуть боротися на Олімпіаді. Але поки що не бачу, щоб люди, які на Закарпатті відповідають за розвиток спорту переймалися цим і працювали саме задля того, щоб у нас з’явилися «нові олімпійські надії».

Семен МИХАЙЛИК

  Надіслати другу