Без причини дитина ніколи не плаче!

Популярні в другій половині минулого століття книги доктора Бенджаміна Спока закликають нас не брати дитину на руки без необхідності, навіть коли він плаче. Солідарні з цим авторитетним думкою і багато бабусь. Вони вважають, що якщо малюк не голодний і в сухих штанцях, можна залишати його в ліжечку і спокійно відправлятися на кухню готувати вечерю: поплаче і перестане. В іншому випадку, малюк звикне до рук, виросте егоїстом і замучить батьків.

Ми з'ясували, наскільки вірна така думка і, що думають з цього приводу прогресивні дитячі психологи. Результати - перед вами.

Дитина ніколи не плаче без причини. Малюк хоче їсти, відчуває дискомфорт від переповненого підгузника або у нього болить животик - про всі свої потреби він повідомляє за допомогою плачу. По-іншому він просто не вміє. Тобто, дитячий плач - це заклик про допомогу і, зрозуміло, люблячі батьки повинні на нього відреагувати і розібратися в причинах, а не залишати без уваги. Згадайте своє самопочуття після довгих ридань: слабкість і спустошення. Плач - дія обтяжлива. І чи не краще малюкові витратити сили не на нього, а на нормальне функціонування організму і пізнання світу.

Не бійтеся привчити малюка до рук. Дитина 9 місяців провів в маминому животику, і зараз відчуває себе з нею одним цілим. На даний момент вона - його єдиний спосіб пізнання цього складного і незрозумілого для нього світу. Дитину неможливо розбалувати таким чином. Годувати дитину грудьми, піклуватися про нього, заколисувати і носити на руках - це природно. Він привчений до рук від народження, а не через вашого помилкового виховання. Прийде час, малюк зміцніє, стане на ніжки і почне сприймати себе як окрему особистість, зажадає більше свободи і сам не захоче сидіти на руках.

Кроха ще не вміє чекати. Ще одна порада від мудрих бабусь - не кидатися до дитини на першу вимогу, вичікувати деякий час після того, як він почав плакати і лише потім підходити і брати його на руки. Мовляв, так дитина буде розуміти, що він не центр всесвіту і не виросте егоїстом.

Таку думку - ПОВНИЙ АБСУРД. У дитини ще немає відчуття себе як особистості, немає его, а відповідно він не може аналізувати навколо кого «крутиться світ». До того ж, маленькі діти живуть тут і зараз, у них немає розуміння, що таке час і що таке майбутнє. Зате у них є почуття дискомфорту від нереалізованих потреб: він не може самостійно попити, коли відчуває спрагу і поміняти собі памперс, коли шкіри стосується мокрий підгузок. І тому кличе на допомогу маму.

Залишати малюка, що плаче наодинці з собою - небезпечно. Ніколи не залишайте невтішно плаче крихітку на самоті. Крім того, що це веде за собою ряд психологічних проблем в майбутньому, таких як невпевненість в собі, відчуття недолюбленности, порушення базового довіри до світу і занижену самооцінку, не варто цього робити і з фізіологічних причин. У дітей ридання часто переходять в неконтрольовані напади блювоти, і маленька дитина може навіть захлинутися.

Оперативне реагування на плач сприяє розвитку дитини. Малюк, якого беруть на руки на першу вимогу, незабаром розуміє: плач - не єдина форма взаємодії зі світом. І він раніше починає усміхатися і гуліть. А ось тривалий плач призводить до почуття паніки і збоїв в роботі організму. Наприклад, травної функції, і, як наслідок, дискомфорту в животі.

До того ж у малюків система гальмування нервової системи істотно відстає від системи збудження. І заспокоїтися самостійно малюк поки просто не може фізично. Звичайно, в кінці кінців, він замовкне, але такі «аварійні вимкнення» не пройдуть безслідно для його нервової системи. І коли він підросте, у вас можуть виникнути, наприклад, питання щодо його пам'яті, кмітливості та успішності. Бережіть себе і своїх діток!

Джерело: Колобок

 

11 березня 2018р. -->