Закарпаття відзначає 79-ту річницю проголошення держави Карпатська Україна

Закарпаття відзначає 79-ту річницю проголошення держави Карпатська Україна
15 березня 1939 року скликаний урядом Августина Волошина Сойм Карпатської України в Хусті проголосив самостійність і суверенність Карпатської України.

 

Уряд Августина Волошина планував відкриття Сойму провести в Рахові 2 березня 1939 року, однак президент Чехословаччини Е. Гаха сесії на той день не скликав. До цієї урочистої події була навіть випущена спеціальна поштова марка. Невдалою була також спроба провести відкриття Сойму 9 березня в Хусті. Е. Гаха дозволив скликати Сойм Карпатської України 21 березня 1939 року, але на прохання Августина Волошина він змінив дату на 15 березня. Члени уряду Карпатської України, як правило, звинувачували Прагу в постійному відкладенні відкриття Сойму. Однак, необхідно відзначити, що згідно з Конституційним Законом від 22 листопада 1938 року з боку чехословацьких властей юридичних правопорушень не було.

14 березня 1939 року на спільну нараду зібралися члени уряду, Української Народної Ради, посли Сойму і провід партії УНО. Після цього прем’єр-міністр Августин Волошин проголосив самостійність і суверенність Карпатської України. Він також призначив скликання Сойму на 15 березня 1939 року, який мав це рішення затвердити, що й відбулося. Головою Сойму було обрано А. Штефана, заступниками голови – Ф. Ревая і С. Росоху, секретарем – М. Кочергана.

В цілому було проведено шість засідань Сойму, які прийняли рішення, що мали велику історичну вагу для становлення молодої Карпато-Української держави. Його засідання офіційно проголосили незалежність Карпатської України – республіки на чолі з президентом. Склад депутатського корпусу Сойму був наступним: Августин Волошин, Юліан Ревай, Юлій Бращайко, Михайло Бращайко, Іван Грига, Адальберт Довбак, Микола Долинай, Мілош Дрбах, Августин Дутка, Іван Ігнатко, Володимир Комаринський, Іван Качала, Василь Климпуш, Степан Клочурак, Василь Лацанич, Микола Мандзюк, Михайло Марущак, Леонід Романюк, Григорій Мойш, Дмитро Німчук, Антон-Ернест Ольдофреді, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Петро Попович, Федір Ревай, Микола Різдорфер, Степан Росоха, Юрій Станинець, Василь Шобей, Августин Штефан, Кирило Федєлеш, Михайло Тулик.

Із них на Сойм прибули 22 депутати, що визначало більше як кворум 2/3 вибраних послів. Рішення про проголошення незалежності було викликане різким погіршенням міжнародної обстановки і фактичним розпадом Чехословаччини. До остаточного рішення Сойму Карпатської України владу незалежної держави представляли: прем’єр-міністр Августин Волошин, Юліан Ревай (закордонні справи), Юрій Перевузник (внутрішні справи), Степан Клочурак (господарство), Юлій Бращайко (фінанси і комунікація), Микола Долинай (здоров’я і соціальна опіка).

Сойм Карпатської України прийняв Конституційний Закон Ч. 1: «§1. Карпатська Україна є незалежна Держава. §2. Назва держави є: Карпатська Україна. §3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі. §4. Державна мова Карпатської України є українська мова. §5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня. §6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півполі, і Тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середущому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові. §7. Державний гимн Карпатської України є: «Ще не вмерла Україна… ». §8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття».

Тільки після цього Сойм Карпатської України 22 голосами обрав Августина Волошина президентом Карпатської України, який після складення присяги, призначив новий (четвертий автономний) уряд у такому складі: прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Юліан Ревай, міністр внутрішніх справ Юрій Перевузник, міністр господарства і оборони Степан Клочурак, міністр фінансів та комунікацій Юлій Бращайко, міністр здоров’я і соціальної опіки Микола Долинай, міністр освіти й релігійних справ Августин Штефан. Після прийняття цих актів, Сойм переніс своє засідання.

Рішення Сойму в черговий раз змінили державно-правовий статус Карпатської України. З цього часу, хоча в деякій мірі символічно, Карпатська Україна перестала бути складовою частиною федеративної Чехословаччини і стала незалежною державою. Проголошення повної незалежності Карпатської України стало важливим державно-політичним актом, хоч не мало міжнародного визнання, бо на це не було часу. Воно було найвищим проявом волі населення, згідно з правом на самовизначення, яке належить українському народові так, як і панівним державотворчим народам.

Одночасно, впродовж 15 – 16 березня 1939 року велися основні бої між захисниками української державності в Карпатах і її загарбниками. Особливої слави набув бій на Красному Полі – рівнині, що простягається перед Хустом, столицею Карпатської України. 15 березня війська гортіївського режиму рухалися через кордон Карпатської України у трьох основних напрямах – на Хуст, Іршаву та Перечин. Коли чеські війська отримали наказ відступати, на захист виступили юні семінаристи севлюської (виноградівської) горожанської школи та їх учителі, інша молодь. Відступаючи від Севлюша через Королево, Веряцю, аж до Красного Поля вони на певний час стримували переважаючі сили противника. Бій на Красному Полі, як останньому захисному рубежі перед столицею, дав можливість послам-депутатам Сойму Карпатської України прийняти важливі політичні рішення стосовно незалежності краю. 18 березня 1939 року останні захисники Карпатської України припинили опір, однак окремі відділи Січі продовжували боротьбу в партизанських загонах.

Микола Вегеш, Маріан Токар, ЗакКарпатія

По центру: Президент Карпатської України о. А. І. Волошин; Перший ряд зліва направо: М. П. Долинай, Ю. М. Бращайко, Ю. І. Ревай, А. О. Штефан, С. С. Клочурак; Другий ряд: Ф. І. Ревай, С. Ю. Росоха, Л. Романюк, А. Дутка, М. М. Тулик, Д. С. Німчук, М. М. Бращайко, І. І. Грига, М. М. Мандзюк; Третій ряд: В. І. Комаринський, М. Різдорфер, А.-Є. Олдофреді, М. Дрбал, Г. Т. Мойш, М. Д. Марущак, К. І. Феделеш, В. І. Климпуш, о. Ю. І. Станинець; Четвертий ряд: В. П. Щобей, І. О. Ігнатко, Ю. Г. Пазуханич, І. І. Перевузник, А. І. Довбак, П. П. Попович, І. Ф. Качала, В. І. Лацанич.

 

15 березня 2018р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів