Закарпаття - Словаччина: Щирі вітання, обійми, обмін новинами – і до води!

Щирі вітання, обійми, обмін новинами – і до води! Спорядження, придбане за сприяння Норвезького фінансового механізму, чекає як українських, так і словацьких студентів з Кошицької технічної академії. Щоправда, першого дня Домаша дуже мирна і спокійна, тож серфи не підняти – вітру нема… Зате дружними зусиллями на воду спускають падлборди, влаштовуючи змагання на них. Хто за кого вболіває, важко збагнути – найбільше овацій і загального схвалення перепадає тому, хто виконує все професійно й зі спортивною затятістю: до фіналу дійти, хай там що і як складається.

Після обіду й короткого відпочинку на воду лягають байдарки та каное – й ужгородська команда в повному складі практикується у веслуванні. Уже під вечір небо темніє – набігла хмарка, дихнув вітер – й на озеро чимдуж мчать ті, хто терпляче вичікує сприятливих погодних умов для серфування.

Керівники ж проекту зі словацького та українського боку в цей час оптимістично обговорюють плани на майбутнє: оскільки ґрантодавці задоволені виконаною роботою, то вона може продовжитися.

У цьому переконуємося й у наступні дні, коли триває підготовка до сплавляння і, власне, сам сплав на каяках по гірській річці Ондава. Перше, чого вчать, – берегти своє життя і спорядження. Вправу треба виконувати доти, доки не вийде: перекинутися на каяку так, щоб відстебнутися від нього під водою й виринути на поверхню неушкодженим з падлом (так тут називають весло) в одній руці, а другою притримуючи плавзасіб. А що? – філософія на всі випадки життя! Далі вчать гальмувати на воді – саме це допомагає уникати тих численних перешкод, які з’являються на шляху в реальному часі: а це й стрімка течія, величезні брили, корчі, змії тощо. «Вода дуже мудра. Потребує спритності й поваги до себе», – невпинно повторює вправний тренер-каякіст.

Ужгородська команда, що складалася з представників чотирьох факультетів – здоров’я людини і фізичного виховання, інформаційних технологій, філологічного та юридичного – долає семикілометровий маршрут успішно, хоч і з пригодами. З води виходять не ледь знайомі ще до вчора люди, а команда згуртованих спільною метою й труднощами зокрема спортсменів, які вже зуміли подати одне одному руку, підставити плече тощо. Спорядження просушити, скласти…

А ще тут неперевершена мовна практика: звучить українська, словацька, російська, англійська. Ось у чому найперша вартісність такого роду проектів.

Це добре розуміють як ті, хто багато років свого життя віддав спорту, так і ті, хто виховує майбутніх спортсменів. Олена Дуло під час прощання висловлює щиру вдячність Паволу Лопуховському та його колегам за теплий прийом і високу організацію заходу. Словацькі друзі запевняють у тому, що їх спільнота відкрита й готова до продовження співпраці.

Галина Шумицька, Медіацентр УжНУ

  Надіслати другу