Чемпіон України з чоловічого Pole dance ужгородець Ерік Галамба: У мене не було вчителя. Я сам собі критик

Чемпіон України з чоловічого Pole dance ужгородець Ерік Галамба: У мене не було вчителя. Я сам собі критик
Pole dance – це танець на пілоні з елементами хореографії, акробатики і гімнастики. Стереотип про танець на пілоні як про стриптиз нарешті зруйновано. Дискусійним залишається питання – чи це виключно жіночий вид спорту? Однозначно, ні. Ерік Галамба – ужгородець, який у свої 18 років успішно розвивається у чоловічому пілонному спорті. Ми прийшли на одне з тренувань хлопця і розпитали більше про його захоплення.

 

– Еріку, тобі 18, і ти чемпіон України з чоловічого Pole Sport. Де початок цієї історії?

– Все почалось з танців. Я був учасником Народного художнього ансамблю танцю "Танцювальна корпорація друзів». Коли ми працювали над черговим проектом, у залі поставили пілон. Я пробував по ньому лазити. Сподобалось. Потім знайшов у інтернеті відео чемпіона світу Дмитра Політова і мене затягнуло.

– Що вважаєш початком кар’єри? Який виступ чи перемогу, в якому змаганні?

– Не можу сказати точно. Перші виступи були дуже аматорськими. От сьогодні – так, це набагато кращий рівень, ніж тоді. Тому назвати конкретну дату чи змагання буде неправильно. Але вперше вийшов на сцену у 2015.

– У 2015 році ти і став чемпіоном України. Важко виборював цей статус?

– Чесно? Ні, взагалі. На цьому чемпіонаті мій виступ був слабкий, конкуренції майже не було. Свою особисту перемогу – ту, якою дійсно пишаюся, я отримав нещодавно у Вінниці. Перше місце на Всеукраїнських змаганнях з повітряної акробатики та пілону Pole Universe 2018. От тут я і здобув чемпіонство. Дмитро Політов був у суддях. Ми побачились вперше і йому сподобався мій виступ. Колеги казали, що він уважно слідкував за номером. Це був найскладніший чемпіонат за всі роки. І у плані конкуренції також було нелегко.

– А наскільки взагалі відчувається конкуренція у цьому виді спорту?

– Хлопців у pole sport не дуже багато. І ми намагаємось триматись разом: всі спілкуємось, дружимо. Ми страхуємо один одного під час репетицій та допомагаємо. Навіть заспокоюємо, якщо потрібно. Порівнюючи жіноче і чоловіче суперництво – то однозначно чоловіки конкурують більш по-дружньому (ред. – усміхається).

– Щоб стати професійним баскетболістом потрібен відповідний зріст. Справжній футболіст – це техніка та швидкість. Що є принципово важливим у фізичних характеристиках спортсменів у pole dance?

– Це дуже цікавий вид спорту. І фізична підготовка залежить від тих елементів, які ти робиш. Але головними є гнучкість, сила та координація. Зріст також допомагає. Нижчим спортсменам легше робити трюки.

– У будь-якій справі важливо мати вчителя. Хто твій наставник?

– У мене не було вчителя. Я сам вчився. І сам собі критик. Дивився відео Діми Політова. У 2015- 2016 році вчив трюки до двох тижнів. Зараз я добре володію технікою, і мені потрібно в середньому 10-15 хвилин аби виконати новий елемент. Потім відпрацьовую, «чищу».

– Розкажи про свої тренування. Скільки вони тривають?

– Стараюсь займатись кожного дня. Мій організм так звик. Якщо я пропускаю день чи два – починається ломота в тілі. Тренування триває мінімум 2 години.

– Чи є улюблені елементи? Від яких отримуєш найбільше адреналіну?

– Так. Це всі трюки із розряду pole extreme. Але не завжди є настрій на них. Тим пілон мені і подобається. Якщо є настрій на розтяжку – робиш, якщо нема – робиш силові елементи, технічні перехвати. На тренуванні стараюсь все комбінувати. Зараз я активно працюю в pole art – це підвид pole dance, де акцент робиться на артистизм. Це цікавіше, тому що тут ти повинен створити образ, розказати якусь історію. 

– То кого ти граєш на сцені?

– На останньому чемпіонаті це була історія людини, що попри проблеми все одно рухається до мети. Зараз з колегою ми готуємо дует на змагання, які проходитимуть у вересні. Це буде номер про почуття. Почуття, які ми шукаємо, намагаємось зловити, а коли здаємось – вони самі приходять. Так в житті часто буває. Парні номери технічно легші. Але ти відповідаєш не лише за себе, а й за партнера. У цьому полягає складність і велика відповідальність.

– Наскільки травматичним є цей вид спорту? Оціни за шкалою від 1 до 10.

– 9 – точно. Я отримував травми, рвав зв’язки. Просто на сцені. Під час виконання шпагату мені здалось, що я недотягнув його, ну і вирішив дотягнути. Хруст почули глядачі на останніх рядах. Реабілітувався близько півроку. Добре, що був застрахований.

– Сьогодні ти не просто перемагаєш у змаганнях, а проводиш майстер-класи. Поділись цим досвідом.

– Навчати інших я почав відносно недавно. Спочатку самостійно робив розсилки, пропонував уроки. Потім спортивні мережі та клуби почали пропонувати співпрацю. Сьогодні часто я даю по 2 майстер-класи в день. Мені подобається. Тим більше, є можливість заробити.

– Я бачила фото з майстер-класів, і там переважно жінки.

– Так.

– Як виглядають трюки на сцені у виконанні дівчат?

– Класно. Але взагалі, дівчат я вчу тільки ті елементи, які вони зможуть виконати.

– А в чому різниця між жіночим і чоловічим пол-спортом?

– Зараз це вже важке питання (ред. – усміхається). Взагалі, чоловічий pole sport ділиться на спортсменів, що «видають хардкор» і тих, хто виконує жіночі елементи. У кожного свій глядач.

– Чоловічий пілонний спорт на Закарпатті поки не дуже популярний. Майже не популярний. Чому, як гадаєш?

– Не знаю, в інших містах України люди цікавляться цим видом спорту, записуються на майстер-класи, відвідують змагання. А у нас це зовсім не популяризується. Шкода.

– Ти впевнено, одна за одною здобуваєш перемоги у змаганнях та чемпіонатах. Якою є твоя кінцева мета? І що тобі для цього потрібно?

– Мені подобається pole dance за те, що можна вчитись і вчити інших. Хочеться проводити майстер-класи у Європі. Зараз я над цим працюю, і сподіваюсь, скоро поїду в Угорщину. Взагалі, у Європі pole sport розвивається набагато гірше. Хоча у європейців є всі можливості – спортивні комплекси, зали. От ми можемо тренуватись на вулиці, робити саморобні пілони, ставити їх десь на дачі, займатись і показувати рівень, а вони просто не використовують ресурси. Коли ми їдемо на міжнародні чемпіонати, і кажемо що з України, то всі відразу насторожуються. Україна майже завжди перемагає або, принаймні, у трійці лідерів.

А якщо глобально, то я просто хочу стати кращим у своїй справі – це моя мета.

Іванна Стець, Varosh

Фото: Карл Смутко

 

18 червня 2018р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*