Децентралізаційна мапа Закарпаття реально налічує усього 6 ОТГ

Децентралізаційна мапа Закарпаття реально налічує усього 6 ОТГ
Про те, як проходить процес створення ОТГ у нашому найзахіднішому регіоні України...

 

На жаль, усі тільки інформативно констатують, що процес цей просувається на Закарпатті поволі. Така риторика майже всіх як місцевих медія, так і столичних ЗМІ, де ще жодного разу не читав статті, не бачив телепередачі, де б з усією прискіпливістю, скрупульозністю, конкретно й об’єктивно проаналізували названу проблему. Отже, якщо одним словом, то й насправді реорганізовуються громади неспішно. А коли розшифрувати, то реформи у цьому плані просуваються не просто повільно, а якось аж надто неквапно та мляво, ніби хтось невидимий гальмує їх штучно й фізично. Що цікаво, знають про це у канцеляріях глави держави та навіть Прем‘єр-міністра, не кажучи про чиновницькі столичні кабінети нижчих рангів. Свідченням такому черепашому реформаторському курсу на об‘єднання громад є остання (21-ша) позиція у всеукраїнському рейтингу (до уваги не взято території Донецької, Луганської областей, Криму та, звісно, м. Київ). Якщо, приміром, у державі загалом щоразу спостерігається прискорення цього добровільно-об‘єднавчого руху до позитивних суспільних цінностей, де на сьогодні створено близько 760 ОТГ, то Закарпаття "пасе задніх", бо шість громад нового типу на всю понад мільйонну область – це явно недостатньо. Лідер рейтингового списку Дніпропетровщина має ОТГ у 10 раз більше – понад 60.

Чому так сталося? Чому буксуємо, хоча слід сказати, що на старті можливості в усіх були рівні? Аби на це запитання відповісти неупереджено та ствердно, слід проаналізувати децентралізаційну реформу з тих пір, як у 2015 році Україна прийняла відповідні закони та зачали створюватися об‘єднані територіальні громади. Новацію теоретично ніби активно підхопили у більшості громад і населених пунктів, сільрад і регіонів найзахіднішого українського краю. Тоді навіть не думалося, що невдовзі з‘являться перешкоди, труднощі, які ледь не через пікети, суди доведеться долати на цьому нині чомусь тернистому шляху. Як видно, заважають, ставлять бар‘єри та цю важливу справу гальмують не стільки "низи", тобто пересічні люди, як подеколи самі чиновники в районах і рангом вище. Тобто камені спотикання найчастіше виникають у владних кабінетах. Інколи навіть твердять, що ці процеси суперечать українським Конституції й законодавчим нормам.

Щоби трохи деталізувати ці й інші децентралізаційні питання, розглянемо їх у числових і кількісних параметрах. Наша область, як відомо, має статус прикордонної та межує з 4 європейськими державами, що є унікальним явищем на всьому континенті. Навіть окремі райони примикають до двох країн одночасно. Наразі експерти з децентралізації та втілення адміністративно-територіальної перебудови дещо розходяться у цифрах стосовно створення на Закарпатті ОТГ. Область спочатку ніби візуально (чи на око) поділили на майже 90 громад, відтак ретельно все проаналізували та свої "граничні" погляди змінили й тепер акцентують увагу на 45-53 ОТГ. У середньому кожен район матиме в середньому від двох-трьох до чотирьох-шести добровільних територіальних об‘єднань. Забігаючи наперед, зауважимо, якщо, наприклад, Свалявщину, де вже майже два роки успішно діє Полянська сільська ОТГ, це теоретично влаштовує, то Іршавщина, де також створена однойменна міська, зі своїми сто тисячами населення "міркує" про інший поділ. Центрами громад бажають стати Кушниця, яка не проти об‘єднати Березники та Керецьки сусіднього району, а також іршавські Лисичево, Довге, Суху та Броньку, де буде понад 25 тис. населення, відтак Білки, Доробратово та Кам‘янське. Можливо, що окреслиться ще якась конфігурація.

Звісно, ця кількісна географічна картина з понад півсотнею реальніша, тим паче, що Закарпаття, яке займає площу 12.8 тис. кв. км. (2.1 % від  загальної території України) та, крім, Чернівецької області, є найменшим її регіоном і втричі "мізерніше" за Одещину. На його території мешкають 1 млн. 258 тис. громадян, область поділено на 18 адмінтеродиниць: 13 районів, 5 міст обласного значення (Ужгород, Мукачево, Хуст, Берегово, Чоп) та дев‘ятнадцять селищ, яких найбільше на Тячівщині – найкрупнішому сільському районі України (у ньому проживає близько 180 тис. людей). Тобто 605 населених пунктів об‘єднані у 340 місцевих рад. Словом, маємо майже 800 тис. сельчан і трохи більше 465 тис. містян. Наразі на теренах неповного десятка закарпатських ОТГ і взагалі мешкає в межах 80 тисяч чоловік.

Закарпатська децентралізаційна мапа, як бачимо і як уже наголошувалося, реально налічує усього 6 ОТГ. Отже, із аутсайдерських позицій у плані адміністративно-територіальних реформ ніяк не можемо вирватися вперед. Про "черепашині" темпи йшлося навіть на нещодавньому форумі «Закарпаття – центр Європи: шлях розвитку та реалізація потенціалу». Проведення такого масштабного заходу в Ужгороді, куди було скликано кілька сотень зацікавлених осіб, зініціював Мінрегіон і відрядив свого посланця у чині першого заступника міністра 61-річного В‘ячеслава Негоду. У своєму виступі київський чиновник чітко сказав, що область у цьому рейтингу зі створення спроможних громад є останньою, втрачаючи від реформи мільярди та колосальні переваги у розбудові соціальної сфери й інфраструктури. Натомість заступник голови ОДА Віктор Микулін (генерал і колишній ректор Академії СБУ) фактично це підтвердив і зізнався, що обласній владі соромно, але перспективний план з формування громад готовий і буде розглянутий на черговій сесії облради. Однак "чергова сесія" таки відбулася, але цього поки не сталося.

Сама нарада мала неабиякий резонанс. Вже опісля губернатор краю Геннадій Москаль сказав, що у нього і уряду різне розуміння об‘єднання місцевостей у ОТГ, а створення об‘єднаних тергромад у бідних високогірних районах може призвести до повного паралічу місцевого самоврядування та виконавчої влади. Справа в тому, що села у своїй більшості – дотаційні.  А через певний час пішов ще далі та на підставі відповідної статті Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з адмінпозовом до Верховного Суду скасувати окремі положення закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад» як неконституційні. На його переконання, перед тим, як приймати Закон "Про добровільне об‘єднання територіальних громад", слід було внести зміни до Конституції, а, отже, створення будь-якої ОТГ можна оскаржити у Окружному адмінсуді Києва. Але ВСУ відмовив очільнику Закарпатської облдержадміністрації у відкритті провадження у справі за вищезгаданою претензією.

На фоні цього ще гучніше розгорілося протистояння між обласним «білим домом» і кількома сільрадами Ужгородщини, які також хочуть об‘єднатися у ОТГ. Спершу, домагаючись права на створення цього добровільного формування, люди перекривали трасу, ходили, як кажуть, по колу й скандували, що Москаль, мовляв, гальмує децентралізацію. Дійшло до мітингів, а відтак наприкінці квітня понад 300 осіб вийшли на протести та пікети, а найгарячіші увірвалися навіть до губернаторської приймальні. Щоправда, перший керівник краю того дня перебував у робочій поїздці на Ужгородщині. Чи так співпало, чи так треба було, але так сталося: мовляв, у Холмківській сільраді з селами Холмок, Концево, Минай і Розівка, у Тарновецькій, до складу якої входять Тарнівці, Ботфалва й Шишлівці, та, власне, у Сторожницькій, мусять упорядкувати належну документацію у відповідність до законодавства.По-перше, недотримані містобудівні документи, тобто застарілі генплани необхідно оновити. По-друге, не приведено у відповідність до Бюджетного кодексу ставки місцевих податків і зборів. По-третє, є чимало неузгодженостей у земельній документації.

Між іншим, петицію від імені "трьох сільрад" з цього приводу було передано главі українського уряду В. Гройсману, який перебував в Ужгороді понад місяць тому. Прем‘єр коментував і цю суперечливу ситуацію, наголосивши, що вислухає усіх сторін конфлікту, але підміняти рішення обласної ради, органів місцевого самоврядування, між якими поки-що немає розуміння та повної згоди, не збирається. Прем‘єрська точка більш ніж реалістична: він не хоче ані пришвидшувати ситуацію, ані її пригальмовувати.

До тих пір, поки не врахують «мінуси» та не доопрацюють побажання офіційної влади, ніякого позитивного рішення не буде.

Доречно зауважити, що на Хустщині немає жодної об’єднаної тергромади, як відсутні вони у більшості районів, на Великоберезнянщині, Воловеччині, Рахівщині, Берегівщині, Виноградівщині, Мукачівщині, Міжгірщині, Рахівщині в тому числі. Хоча, за неофіційною інформацією виконавчого директора регіонального відділення АМУ Івана Ревтія, готові до об‘єднання та відповідають усім законним критеріям до десятка ОТГ, які мають намір утворитися.

Але чи утворяться? Сказати важко, бо «ростуть» різного роду незрозумілі для стороннього ока рифи. Натепер діють три міські (Тячівська – голова Іван Ковач, Іршавська – Степан Бобик, Перечинська – Іван Погоріляк) та стільки ж сільських. Нагадаємо, що однією з перших утворилася Вільховецька на Тячівщині (вона, у принципі, у децентралізаційному русі дебютувала ще у 2015 р.) та згодом Полянська (Свалявський район) у грудні 2016 р. сільські об‘єднані громади, де головами обрані відповідно Михайло Цірик й Іван Дрогобецький.

Найостанніша – Баранинська на чолі з Юрієм Марусяком, якій немає ще навіть року. Розташована вона під Ужгородом і має 3 старостинські округи, 7.5 тис. населення й із дев‘ятьма селами займає площу 121 кв. км. А щодо вільхівчан, то є добра новина: вони, між іншим, увійшли до ТОП-12 за темпами зростання власних доходів. Свідчать про це дані моніторингу, який провели експерти Центрального офісу реформ при Мінрегіоні (доходи ОТГ торік порівняно з 2016 р. зросли на 58,8 відсотка – 3.9 млн. грн.).

Підкреслимо: у населених пунктах, які входять до Перечинської міської та Вільховецької сільські ОТГ проживають відповідно 12 724 та 12 138 людей – майже порівну. Та, попри усе, на сьогоднішній день найчисельніша з усіх шести є Тячівська тергромада, яка разом із Лазівською та Руськополівською колишніми сільрадами, чотирма селами в т. ч., мають площу близько 90 кв. км. та 19.5 тис. населення. Треба сказати, що Іршавська ОТГ, де якої приєдналися села Собатин і Лоза – за площею менша уп‘ятеро, а за населенням – удвічі. Пам‘ятається: досить драматичними були вибори за голову Полянської ОТГ, який позаторік переміг свого конкурента Михайла Капустея та навіть списочників-двійників. Як відомо, до цієї сільської тергромади (її площа понад 160 кв. км.), яка утворює своєрідний курортний ареал із десятками санаторіїв, у тому числі «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Сонячна долина», де лікуються за допомогою мінеральної води, увійшли два старостинські округи (усього 9 населених пунктів із майже 8 тисячами населення). Саме у більшості з них змін на краще не відбувалося за всі останні 27 років незалежності, а тепер тут і нові дороги, і світло, і відремонтовані об‘єкти соціальної сфери, а в переддень свята Перемоги та примирення 9 Травня у Полянській та Плосківській ЗОШ І-ІІІ ст. відкрито нові комп‘ютерні класи. І це – у глибинці гірського краю.

Закарпатське Берегово виявило інтерес до створення об‘єднаної територіальної громади шляхом приєднання до нього восьми навколишніх сіл. Із цього приводу мер прикордонного містечка Золтан Бабяк у березні на ініційовану ним зустріч із відповідальними працівниками Офісу реформ Закарпатського РВ АМУ вже згадуваним виконавчим директором І. Ревтієм, консультантом з правових питань Олегом Лукшою, відповідальним працівником цієї структури Василем Ільницьким запросив депутатів міськради, керівників тих 8-ти населених пунктів, які не проти влитися до цієї новітньої структури. Щоправда, з‘явилися не всі. Наразі до такого рішучого та безпрограшного кроку готові Яношівська та Кідьошівська сільради. Астейці, маючи ніби мільйонні рахунки, відказалися. У Нодь Берегах готові до створення своєї громади у складі Берегуйфолу, Квасова, Мужієва та Бене. Тоді до них може приєднатися Кідьовш, як уже колись було. А ось чомусь депресивні Нижні та Верхні Ремети не назвали, вони, мовляв, менталітетом ближчі до Іршавщини. Та чи готові будуть узяти їх під своє крило сусіди – наразі невідомо. Райони хоча й суміжні, але ж різні. Однак тут не так гладко, як декому видається. Що буде далі – покаже час, адже, як відомо, 4 травня ц. р. Президент України П. Порошенко підписав Закон щодо добровільності приєднання тергромад до міст обласного значення. Це дозволяє таким містам згуртувати навколо себе сусідні сільські та селищні ради й стати центром об‘єднаної громади без зайвих бюрократичних процедур, у тому числі без проведення виборів. А старости автоматично стають членами відповідних міськвиконкомів.

Зважаючи на цей Закон, а також одноденний візит глави українського уряду на Закарпаття у позаминулому місяці, з‘явилися нарешті сподівання, що вдасться вирішити незримий конфлікт немісцевого масштабу. Отже, є надія, що у краї таки розв‘яжуть цю проблему, область зможе виплутатися із такого собі недоброго "зачарованого кола" й зуміє пришвидшити створення ОТГ. Відповідно, вона зможе покращити свій негативний "децентралізаційний" рейтинг на всеукраїнському тлі. Безсумнівно, можуть із цього приводу визріти інші думки, особливо у розрізі останніх тез закарпатського губернатора про те, що ОТГ роздуті штати та великі зарплати тощо. Словом, окреслена тема на цьому не завершена.

ЮРІЙ ПЛАНКАЧ

 

10 липня 2018р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*