Le Fіgaro: Битва за крісло Кучми розпочалася

Формена політична битва розпочалася кілька тижнів тому в Україні за президентське крісло, що десятиліття обіймав Леонід Кучма, який під час царювання заплямував себе скандалами, але, нарешті, пообіцяв скласти повноваження в жовтні, на який призначені президентські вибори.

Лихоманкова, майже бойова атмосфера, яка пану? сьогодні в Ки?ві, до болю нагаду? порушення в російському суспільстві наприкінці правління ?льцина, коли його клан без особливої надії шукав кандидата, здатного покрити всі зловживання і захистити його величезні інтереси.

Як і російські олігархи в 1999 році, найбільші патрони української олігархії без сорому кинулися захоплювати найбільш привабливі залишки національної індустрії, поки ще не запізно... Так, недавно ми спостерігали серію великих, але непрозорих, приватизацій, що переважно принесли вигоду потужному олігарху з Донецька Рінату Ахметову, близькому до прем??р-міністра Віктора Януковича, і депутату Віктору Пінчуку, який захища? російські інтереси і ? зятем Кучми. Близько 93% першої сталеливарної компанії країни, "Криворіжсталі", прямо-таки провалилися в їхню калитку.

На цьому скандальному тлі діючі політичні сили точать ножі, очікуючи рукопашної сутички, яка обіця? бути жорстокою. З одного боку, - прем??р-міністр Віктор Янукович, "кандидат влади", оточений олігархами і всі?ю бюрократичною державною машиною, але мало популярний поза сво?ю вотчиною в Донецьку.

Захищаючи спадщину Кучми, цей колишній місцевий "бос", зростом під два метри, намага?ться позбутися жалюгідного іміджу авторитарного правителя і корупціонера, який при?днався до президента, що залиша? посаду. За чутками, Янукович навіть не користу?ться одностайною підтримкою в президентському оточенні, саме через свої слабкі спроби бути незалежним і завдяки своїй відносній фінансовій автономії.

Ці тонкощі, схоже, не переконують його суперників з опозиції, які згрупувалися під ліберальними прапорами глави "Нашої України" Віктора Ющенка, красунчика й улюбленця Заходу.

Колишній прем??р-міністр, який перейшов в опозицію в 2001 році, Ющенко зверта? погляди на Захід і обіця? побудувати "справжню демократію". Супротивники обвинувачують його в популізмі, але багато хто на Заході вбача? у ньому український варіант активного грузинського президента Михайла Саакашвілі, який зумів позбутися режиму президента Шеварднадзе, що перебував в агонії, і провести оксамитну революцію в грудні 2003.

Дво? старих друзів зустрілися навесні, посіявши паніку в українських коридорах влади, оскільки у візиті Саакашвілі там вбачали знак майбутньої дестабілізації, зрежисованої Вашингтоном. "Між іншим, я - не Че Гевара, який прийшов запалити вогонь повстання", - пожартував Саакашвілі.

Ще одна перевага Ющенка, якого не можна залишити без уваги, - союз з ліберальною "залізною леді" України, Юлі?ю Тимошенко, яка, незважаючи на певні юридичні непри?мності, ма? значну підтримку Західної України.

Але нема? впевненості в тому, що незаперечна популярність Ющенка, який очолю? опитування з 25% голосів на свою підтримку, дозволить йому повалити свого суперника, до якого виявляють довіру 17% респондентів. Соціалісти і комуністи оголосили, що назвуть своїх власних кандидатів, ризикуючи розпорошити голоси опозиції. Практично тотальний контроль центральної влади і її олігархів над телеканалами і над більшою частиною преси, - недвозначно виступа? не на користь Ющенка.

Не варто виключати і фальсифікації, які засвідчив скандал з червневими виборами в Мукачеві, коли оголосили, що кандидат від опозиції Балога програв вибори, тоді як під час опитування біля виборчих урн віддавалася йому значна перевага. Скандал, який розпалився після цього, особливо, коли в справу втрутилося ОБС?, змусив власті анулювати результати... "Український президент визнав, що ці вибори були жахливими, тим самим він хоче сказати... що спецслужби, поліція, податкова поліція і місцеві адміністрації дадуть зелене світло для всіляких незаконних дій проти опозиції", - резюму? Віктор Ющенко.

?нша реальна загроза вимальову?ться з боку законодавчих хитрощів. Закон, прийнятий наприкінці червня в першому читанні з подання Кучми, закон про зміну конституції, мета яких - згладити наслідки можливої поразки. Глава виконавчої влади мрі? трансформувати Україну в парламентську республіку, щоб перетворити майбутнього президента на "весільного генерала". Маневр, який дозволив би йому, завдяки підтримці Парламенту, зайняти посаду... прем??р-міністра.

Після розширення ?вропейського Союзу на схід, доля України, - великої нації з населенням 48 мільйонів осіб, яка розташована на новому кордоні ?вропи і ма? показник економічного росту в 7,5 %, - аж ніяк не ? другорядним питанням. Чи загрузне країна в трясовині авторитаризму і корупції або вийде на шлях демократії? Чи виявить вона волю до при?днання до ?вроатлантичного співтовариства або дрейфуватиме вбік Росії, аж до "аншлюсу", як пророку? один ?вропейський дипломат?

Два важковаговики, Москва і Вашингтон, стоять за спинами кандидатів, які вступають у гонку. Росія, близька до української влади, ма? одну реальну перевагу. Вона вже на місці, зі своїми капіталами і фахівцями з виборчих технологій.

Бажаючи "стримати" нестабільну Росію з 1991 року, американці, у свою чергу, завжди придивлялися до України, залишивши Кучму без підтримки тільки після скандалу зі зникненням опозиційного журналіста Гонгадзе, у 2000 році знайденого обезголовленим у лісі. Людина США - звичайно ж, Ющенко, але американцям далеко до таких потужних важелів, як у Росії. На самміті НАТО, який пройшов у Стамбулі наприкінці червня, Вашингтон, проте, чітко дав зрозуміти Кучмі, що будь-яка фальсифікація виборів надовго зачинить перед Ки?вом двері Альянсу.

 

12 липня 2004р. -->