Чи повернуть обласній журналістській премії ім’я Михайла Бабидорича?

Чи повернуть обласній журналістській премії ім’я Михайла Бабидорича?
Учасники круглого столу пам’яті визначного журналіста Закарпаття під час презентації бібліографічного покажчика публікацій М.Бабидорича підтримали резолюцію, в якій закликають відновити справедливість

 

Жовтень – місяць, що дав закарпатській журналістиці одного з найвідоміших і найяскравіших її представників – Михайла Бабидорича. Людину, що півстоліття віддала одній газеті – «Закарпатській правді», пройшовши в ній шлях від кореспондента, завідувача відділу, відповідального секретаря до заступника редактора. Тож, очевидно, саме цим пояснюється, що підготовлений і виданий ще влітку бібліографічний покажчик «Михайло Бабидорич: життя у журналістиці», укладений до 95-річчя з дня народження знаного медійника, презентували тепер. Круглий стіл з цього приводу відбувся у Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка.

Іванка Когутич

Презентований покажчик став третім виданням бібліотеки в серії «Закарпатська публіцистика в іменах: бібліографія» – досі були збірники про праці Олександра Гавроша та Петра Часта.

«Ми перегорнули номери часопису за всі більш ніж 50 років, які Михайло Іванович пропрацював у «Закарпатці», вишукуючи його публікації, – повідомила модераторка зустрічі, укладачка покажчика Іванка Когутич. – Разом із колегинею Маргаритою Бадидою перечитали все. Відзначу, що Бабидорича часто люблять ідентифікувати тільки за рубрикою «Партійне життя», хоч насправді в нього дуже багато ґрунтовних і цікавих статей на моральні теми, маса інтерв’ю з відомими постатями Закарпаття, судових нарисів, неординарних роздумів, авторських колонок. Покажчик охоплює творчість знаного журналіста за всю другу половину ХХ століття, а в публікаціях фактично відбита картина дійсності за весь цей період».

Крім власне переліку майже тисячі публікацій, книжка вміщує передмову Віктора Дрогальчука (свого часу головреда «Закарпатки»), єдине інтерв’ю з Михайлом Бабидоричем авторства Василя Комарницького, також розмову з донькою ювіляра пані Валентиною, записану Олександром Гаврошем. Додано й пояснювальні записки Михайла Бабидорича, що проливають світло на питання, чому він так і не став головним редактором; та уривок зі спогадів про непересічне явище – організовану заступником редактора «Закарпатки» школу журналістики, аналогів якої на Закарпатті не було й нема.

Олександр ГаврошЗагалу представили й підготовлену статтю у Вікіпедії, ознайомитися з якою можна за посиланням.

Ідейний натхненник укладання бібліографічного покажчика – письменник і журналіст Олександр Гаврош зауважив: «Дуже приємно, що така серія почала видаватися в обласній бібліотеці. І тішить, що третьою в ній стала книжка про Михайла Бабидорича, котрого я вважаю своїм учителем. Узагалі ж він виховав цілу плеяду відомих у закарпатській журналістиці постатей. Нині йому дорікають компартійністю, хоч статті, написані через ідеологічні вимоги, займають насправді досить незначне місце в доробку публіциста.

Його доба дуже непроста, бо все тоді «розвивалося» в умовах повної несвободи під суворим наглядом цензури. Не дивно, що й постать Михайла Івановича досі викликає гарячі емоції: здавалося б, пристрасті вже мали б улягтися, але цього не стається, очевидно, через те, що досі належно не вивчено його спадщину. Презентований покажчик – перший вагомий крок у цьому напрямку. А далі слово молодому поколінню медійників, зокрема на відділенні журналістики УжНУ. Впевнений, у книжці – теми курсових робіт для багатьох студентів».

 Валентина Бабидорич

Валентина Бабидорич

Донька ювіляра Валентина Бабидорич почала з подяки укладачам бібліографічного покажчика: «Це величезна праця, що має значення не тільки для збереження пам’яті та вивчення спадщини Михайла Івановича, а й для того, щоб молодь бачила: в історії Закарпаття були визначні постаті, що викликають дискусії й донині…

Батько був великим патріотом свого краю: йому пропонували високі посади й чудові умови в Одесі, Києві, Москві. Та єдина причина, через яку відмовлявся, – він просто не міг би жити без Закарпаття».

Більшість присутніх зналися з журналістом особисто – це родичі, товариші, колишні колеги, учні. Завітали й представники Медіацентру УжНУ, які мають безпосередній стосунок до вшанування пам’яті Бабидорича: свого часу були серед ініціаторів ідеї виготовлення й встановлення горельєфа легенді закарпатської журналістики, цього разу підготували відеоспогад про нього.

 

Із особливим блиском в очах говорили про свого Вчителя ті, кому зумів прищепити любов до письма, – його учні в «Школі майбутнього журналіста».

Віталія Папіш

«Очі мав блакитні, глибокі… Був імпозантним і дуже-дуже рухливим, – пригадує одна з відвідувачок школи, нині доцент кафедри української мови УжНУ Віталія Папіш. – Я ніколи не думала, що матиму стосунок до журналістики чи філології загалом – готувалася пов’язати життя з медициною. А Михайло Іванович сказав: «Який з тебе медик? Ти будеш писати». Не всі з нас хотіли стати журналістами, але під його керівництвом писали абсолютно всі. Він поєднував у собі риси і журналіста, редактора, і вчителя, наставника, доброго порадника, якого згадую з великою вдячністю».

Із 2004 року на Закарпатті вручали обласну премію імені Михайла Бабидрича. Однак ось уже два роки як ім’я одного з найвідоміших у краї журналістів із її назви просто зникло. При цьому жодних офіційних даних про причини цього, відбитих у рішеннях обласної влади, годі знайти.

Очільниця філфаку й директорка Медіацентру УжНУ Галина Шумицька закликала учасників зустрічі до конкретних дій у будь-якій справі щодо відновлення справедливості, зокрема й пошанування знакових особистостей краю: «Я прибічниця хай маленьких, але реальних кроків. Хай вони не будуть бозна-якими радикальними. Але щоб вони були. От найперше, я би пропонувала з’ясувати в обласної влади через офіційний запит, чому премія перестала бути іменною. І якщо не ім’ям Михайла Бабидорича, то чиїм іншим цю відзнаку найменувати? Такі речі можуть і мають бути обговорюваними. Найбільше мені хочеться, щоб ніхто відтак не соромився через бездіяльність чи демагогію».

За підсумками обговорення учасники круглого столу схвалили резолюцію, серед положень якої –

  • повернути обласній премії в галузі журналістики ім’я Михайла Бабидорича;
  • до 100-річчя відомого журналіста краю укласти новий збірник його статей;
  • зібрати спогади про Михайла Бабидорича;
  • продовжити серію «Закарпатська публіцистика в іменах: бібліографія»;
  • рекомендувати кафедрі журналістики УжНУ використовувати матеріали покажчиків згаданої серії при написанні студентами курсових робіт.
За матеріалами Медіацентру УжНУ

 

22 жовтня 2018р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*