Лайфхак від ужгородських мандрівниць: Як відпочити у Татрах за 50 євро, але з купою вражень

Лайфхак від ужгородських мандрівниць: Як відпочити у Татрах за 50 євро, але з купою вражень
«Випити кави у Братиславі, пройтися по вулицях Парижа» – для звичайного українського мандрівника це все виглядає дуже райдужно, але разом з отим «райдужно» у думках набагато гучніше звучить «дорого». Так, подорожі за кордон у більшості випадків точно не по кишені тим, хто працює за українську «мінімалку», але, якщо є велике бажання, мінімум грошей, але максимум готовності економити, то можна обирати маршрут і вже починати пакувати валізи. У нашому випадку – наплічники, бо мета – Високі Татри.

 

Словаччина – сусідка України, але чомусь дуже сильно недооцінена українськими туристами. Всі хочуть в Швейцарію, Німеччину, Францію, у той час коли зовсім поряд, у добрих сусідів така краса. Регіон Високі Татри у Словаччині – просто казковий. Для любителів неймовірних гірських пейзажів тут кожне село – казка. У ясну погоду, коли нема ні туману, ні хмар, краєвиди просто незрівнянні. І для того, аби їх «зловити в об’єктив», не обов’язково набирати висоту: гори, як велетенські щити, огортають села і містечка своєю величчю і, здається, розташовані так близько, що дух захоплює!

День 1. Ужгород – Кошице – Попрад – Штрбське плесо – Штрба

До Високих Татр з України – рукою подати. Якщо не враховувати очікування на кордоні, то дорога зовсім не обтяжлива. А для любителів поїздок буде просто насолодою. З Ужгорода до словацького міста Кошице треба добиратися автобусом, їхати всього-навсього 2,5 години, але українські й словацькі митники і прикордонники додають до цього часу ще години 2-3. З Кошице треба прямувати  до містечка Попрад, яке називають «Воротами у Татри». 

До речі, Попрад дуже схоже на український районний центр, правда, чисте і акуратне, з просто дивовижними пейзажами: якщо вам пощастить і під час вашого приїзду до міста не буде хмар чи туману, побачите, що воно просто оточене горами.

З Кошице до міста Попрад потрібно добиратися поїздом, у цьому напрямку з кошицького вокзалу поїзди вирушають майже щопівгодини, що дуже зручно для поїздки: довго очікувати не треба. Час у дорозі – 1-1,5 години (залежить від обраного поїзда).

Прибувши у Попрад, вважайте, що ви вже майже у Татрах! Із місцевого залізничного вокзалу прямо у Високі Татри вас доставить спеціальна «гірська електричка». Татранська залізниця насправді є повноцінною туристичною атракцією: милі, майже іграшкові поїзди піднімаються високо-високо в гори, а протягом всієї поїздки за вікном – неймовірні пейзажі, очей не відірвати! Про особливості залізниці та про квитки на «гірську електричку» розповімо нижче, але одразу зазначимо, що навіть якщо ви вирішили поїхати в Татри на власному авто, виділіть час для того, аби покататися на Татранській залізниці. Це того вартує!

У Попраді купуємо квитки на «гірський поїзд», попередньо вирішивши, що у перший день подорожі, оскільки значну його частину забрала дорога, вирушаємо на Штрбське плесо – одне з найкрасивіших гірських озер Словаччини і не тільки.

Електричка везе до однойменного населеного пункту, від залізничного вокзалу, який, до речі, тут дуже милий, до самого озера хвилин 20-30 пішки. Всюди вказівники, заблукати неможливо.

Штрбське плесо і територія навколо нього – дуже живописні. Озеро оточено грізними вершинами, один вигляд яких вселяє в душу трепет. Тут можна гуляти і насолоджуватися пейзажами безкінечно, однак ми вирішили не чекати темної пори і вирушити далі, оскільки наступного дня наша гірська прогулянка стартуватиме саме звідси.

Зі Штрбського Плеса далі в гори везе ще миліший і ще менший поїзд (це окрема гілка Татранської залізниці, зовсім недовга, але страшенно цікава, адже поїзд, так звана «зубачка» – це ціла історія, гідна фільмів і книг).

«Зубачка» везе нас до населеного пункту Штрба. Тут нашою домівкою стане намет, який, до речі, у Високих Татрах просто так десь на галявині не розкладеш – тільки у кемпінгах і тільки платно. Із цими правилами у Словаччині дуже суворо (штрафи змушують туристів більше ніколи не повторювати подібних помилок і привчають любителів природи до порядку), але це виправдано: за весь час перебування у Татрах жодного засміченого місця, як, наприклад, у рідних Карпатах, ми не помітили.

День 2. Штрба – Штрбське Плесо – водоспад Скок – вершина Велке Соліско (2412 м) – Штрбске плесо – Штрба

Після ночівлі в наметі (з погодою нам дуже пощастило) і мальовничого сходу сонця вирушаємо в заплановану мандрівку. «Зубачка» знову везе нас до Штрбського Плеса. На вокзалі п’ємо каву і – в гори.  Прямуємо одразу за маршрутом до водоспаду Скок, без заходу на озеро.

Відрізок дороги від Штрбського Плеса до водоспаду зовсім не важкий і в хорошу погоду буде під силу навіть маленьким туристам. Маршрут неймовірно живописний, і, знову ж таки, якщо не буде хмар – гірські пейзажі змусять вас зупинятися для фото набагато частіше, ніж ви планували.

Час у дорозі – приблизно дві години. Перед водоспадом є ще невеличке озерце. Повноводність Скока залежить від пори року та інтенсивності опадів. Нам, очевидно, пощастило.

Після споглядання водоспаду вирішуємо таки підніматися вище (внизу, біля Штрбського плеса зустріли нашого земляка – ужгородця – який розповів нам про маршрут, який пролягає від водоспада Скок через гірські озера (Плесо над Скоком, Капіє, Округле), через Бистре Седло (2314 м) до вершини Велке Соліско (2412 м), Валленбрегового озера і Фуркотської долини і завершується поблизу Штрбського плеса, але з іншого боку). Через те, що попередньо цього не планували, йшли без карти і без чіткого розуміння, скільки часу займе ця гірська мандрівка. Маршрут (жовтий, добре промаркований) – не з легких, і для початківців, особливо тих, хто вперше в горах, не підійде.

За часом вся нитка жовтого маршруту займає 6,5-7 годин, за складністю – набагато агресивніший, ніж будь-який із найбільш «складних і страшних», які ви проходили в Українських Карпатах, дуже кам’янистий, з різкими перепадами висот і відрізками, які інакше, ніж тримаючись за прокладені ланцюги, не пройдеш. Для тих, хто не любить екстриму і боїться висоти, це стане справжнім випробуванням. Попри усе вищеперелічене, маршрут дуже цікавий і живописний (інколи місцеві пейзажі змушують мозок вважати, що ти на іншій планеті). Тим, хто планує це перевірити, потрібно врахувати, що з листопада цей маршрут закривають для туристів (через ризик травмувань).

Також варто серйозно поставитися до планування часу, оскільки «кинути наметик біля підніжжя», як у рідних Карпатах, не вийде: намет можна розкладати тільки у кемпінгах, а кемпінги – тільки внизу, у населених пунктах. Благополучно спустившись з вершини, прямуємо знову до Штрби – там нас чекає ночівля в хостелі.

День 3. Штрба – Старий Смоковец – Татранська Ломніца – Штрба – Попрад – Кошице – Ужгород

Третій день нашої поїздки у Високі Татри залишаємо максимально лайтовим, на відміну від попереднього. Їдемо у Старий Смоковец і Татранську Ломніцу. Це одні з найбільш популярних гірськолижних курортів у Словаччині. Звідси можна помилуватися видами на Герлаховський Штіт (2654 м) і Ломніцкий Штіт (2634 м) –  найвищі вершини Татр.

У кого є бажання – можна встигнути на підйомнику «прогулятися» майже на саму вершину або ж трохи нижче, але врахуйте, що це дуже популярна туристична атракція і квитки на підйомник треба купувати заздалегідь через Інтернет.

Любителям гірських пейзажів у Татранську Ломніцу і Старий Смоковец дуже варто заїхати, бо тут теж вершини, як на долоні, і це дійсно дуже-дуже гарно. Самі містечка дуже затишні. Особливо Татранська Ломніца. Зовсім недалеко від залізничної станції – гарний парк, багато милих, затишних кафе, та й загалом дуже приємно прогулятися. Живописні вулички, цікаві будівлі, «лижний» музей – є де провести час. 

З Татранської Ломніци вирішуємо ще раз проїхатися до Штрби, щоб попрощатися з уже улюбленою «зубачкою» – червоним, майже іграшковим поїздом. Далі – в Попрад і Кошице.

У Кошице ми приїхали вже ввечері, дізнавшись на автовокзалі, що останній автобус до Ужгорода вирушатиме близько 23-ї години, йдемо гуляти містом. З вокзалу в центр пішки – не більше 20-30 хвилин. Вечірнє Кошице дуже гарне, якщо ви бували тут вдень, то всі вже знайомі вам місця у нічному освітленні заграють новими барвами, тому не лінуйтесь прогулятися. Дуже атмосферно! В Ужгород прибуваємо вдосвіта: зручно для і тих, хто спішить на роботу, і для тих, хто вирушає далі, – можна влаштувати собі прогулянку старим містом, а в другій половині дня чи ввечері вже прямувати додому.

Квитки, документи, особливості

Якщо у вас є біометричний закордонний паспорт, для подорожі до Словаччини візи не потрібно. Не забувайте про туристичну страховку (хоч на кордоні її рідко питають, варто пам’ятати, що зекономити на страховці – це підставляти самого себе у найбільш незручний момент). Навіть якщо їдете в економному режимі, як і ми, варто мати із собою достатньо грошей у гаманці та банківську картку. Через відсутність бронювань і зворотних квитків на кордоні у вас можуть поцікавитися, чи вистачає грошей на поїздку, у такому випадку ваші доводи і аргументи про суперекономну подорож не допоможуть, тому ризикувати не варто.

Квиток на автобус з Ужгорода до Кошице коштує 245-250 гривень (залежить від рейсу і дня відправлення).

Подорож залізницею з Кошице до міста Попрад обійдеться вам у 5-6 євро, квитки на наш потяг коштували 5,30 євро за місце.

Квиток на Татранську залізницю (гірська електричка) коштував 8 євро на три дні. Є можливість купити одноразовий квиток або квиток на один день (4 євро), але якщо плануєте залишатися на більше ніж один день, однозначно вигідніше брати на три чи на чотири дні. Правила такі: у касі при купівлі квитка повідомляєте касиру, скільки днів має діяти квиток, при першій поїздці самостійно активуєте його у спеціальних пристроях у поїзді (неактивований квиток вважається недійсним, з цим не варто жартувати, штрафи – немалі) і їздите з ним до відповідної дати (повторно активувати квиток не потрібно, тільки один раз – при першій поїздці). Кількість поїздок за цим квитком – не лімітована, можна кататися хоч весь день, виходячи на кожній станції. Розклад поїздів на Татранській залізниці дуже зручний: все продумано так, аби туристи могли зручно пересідати з потяга на потяг. Квиток дійсний і для «зубачки» (напрямок Штрбське Плесо – Штрба) за такими ж правилами.

Щодо вартості проживання, то одна ніч у кемпінгу коштує від 3-4 євро за намет + 4 євро за особу, хостели від 6 до 15 євро за добу за одну особу (ми ночували у хостелі за 6,30 за особу). У Високих Татрах дуже добре розвинена туристична інфраструктура, і підшукати собі готель чи приватну садибу для більш комфортного проживання не складає ніяких проблем.

Як економити?

Ми спланували свою подорож так, що основну статтю наших витрат складали квитки на проїзд туди і назад. Щодо харчування: Ми мали із собою базовий необхідний набір продуктів, але в компактному, необтяжливому варіанті для наплічника (чай, печиво, сухофрукти, каші (вівсяна, гречана), супчики (овочевий, гороховий, грибний) і сухе картопляне пюре), для приготування брали із собою маленький туристичний газовий балон для «горілки» (250 мл, можна брати неповний, якщо не збираєтеся на маршруті варити борщ). У супермаркетах у Словаччині купували воду, хліб, булочки, сир, сирні помазанки, паштет, свіжі фрукти, солодощі та ін. У кафе не харчувалися, каву купували в основному в кавових автоматах.

Варто зазначити: вхід до природних туристичних об’єктів, на територію Татранського національного парку – безкоштовний.

Із додаткових необов’язкових витрат – сувеніри. Ми обмежилися м’якою іграшкою і солодощами для друзів. Під час перебування у Кошице купили продукти для перекусу в супермаркеті, а також поласували піцою за 1 євро у фаст-фуді в самому центрі міста (будете в Кошице, то цей пункт – must to do!).

Загалом усі наші витрати за три дні поїздки склали трохи менше 100 євро на двох. Якщо ви постійно відкладаєте свою подорож у Татри до «кращих фінансових часів», знайте: для цього не потрібно багато грошей. При бажанні поїздка в Татри може бути дешевшою, ніж ваш вікенд у Карпатах. Перевірено!

Ще кілька порад:

На залізничному вокзалі у Попраді обов’язково візьміть собі буклет із розкладом руху поїздів на Татранській залізниці (є на стійках з туристичною інформацією), він стане вашою найулюбленішою шпаргалкою під час подорожі!

Врахуйте, що більшість кемпінгів закривають сезон у середині або наприкінці жовтня (залежить від погодних умов), місця у кемпінгах зазвичай бронювати не потрібно, однак, якщо вже не літо, варто зателефонувати у відповідний кемпінг і уточнити, коли закривають сезон).

Поїзди із Кошице до м. Попрад їздять дуже часто, але при купівлі квитків варто уточнити, який поїзд більш швидкий (різниця у ціні квитка не суттєва, однак до «Воріт у Татри» прибудете швидше і матимете трохи більше часу для споглядання краси.

Останній автобус з Кошице до Ужгорода відправляється близько 23:00, якщо ви не купили квитки заздалегідь, а каса вже зачинена (так, на автовокзалі у Кошице каса не працює цілодобово), квитки можна купити онлайн або при посадці в автобус (наявність місць ніхто не гарантує, але зазвичай 3-4 вільних місця є майже завжди).

Кавою насолоджуйтеся вже після прибуття в Ужгород, тут вона точно смачніша, ніж будь-де.

ua.igotoworld.com

 

18 грудня 2018р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*