При монастирі капуцинів в Ужгороді діє єдина в області публічна школа іконопису

Перші ченці приїхали до Ужгорода з Польщі на запрошення єпископа Мукачівської греко-католицької церкви владики Мілана. Невдовзі з’явилася парафія Пресвятої Євхаристії й розпочали будівництво монастиря Стрітення Господнього, який став першим у світі монастирем капуцинів візантійського обряду.

За словами ігумена Адама Трохимовича, чия родина походить з Тернопільщини, орден капуцинів покликаний допомагати там, де є потреба. Тому капуцини завжди поселяються серед людей. Однією із родзинок монастиря капуцинів в Ужгороді є школа іконопису, до якої можуть записатися всі охочі, навіть ті, хто ніколи в житті не малював. За п’ять років студії закінчили близько 300 учнів, третина з яких продовжила малювання.

Отець Адам розповідає, що школа іконопису – це не тільки фахові знання, але й духовна робота і навіть своєрідний відпочинок. Розпочиналася школа ще в стінах єпископської резиденції, відтак перейшли до семінарії, а нині діє при їхньому монастирі. Раніше практикували експрес-навчання, коли за тиждень приїжджі опановували певні ази малювання, окрім того, пізнавали духовну культуру краю – дерев’яні та муровані храми, зразки іконопису тощо. До школи приїжджало навіть чимало іноземців.

Зараз ченці набирають невеликі групи від 4 до 12 чоловік і займаються кілька разів на тиждень. Теоретично ікону можна намалювати за 30 годин, але у кожного виходить по-різному. «Метою ікони є молитва, це наче вікно через яке людина зустрінеться з Богом. Нині іконопис переживає відродження, бо в людей відчувається духовна спрага. А через мистецтво вони зустрічаються з Богом», – вважає отець Адам.

Наймолодшому вихованцю школи 13 років, а найстаршому – 70 років. Але зазвичай приходять люди зрілого віку, котрі, виховавши дітей, мають змогу присвятити час своєму розвиткові. Малюють на липових дошках, спеціально для цього підготованих. Використовують натуральні пігменти – охру, золу, змелені кісточки винограду тощо. Їх змішують із яєчним жовтком, вином та водою. Використовують техніку сухої кісточки. Спочатку вчать найпростішого, відтак ускладнюють завдання.

Богдана Бушко, студентка коледжу мистецтв, завершила першу свою ікону й планує продовжувати їх малювати, бо відчуває радість від такого творення. Дівчина зізнається, що малювання ікон складається з понад 20 етапів. Їй найбільше подобається розсвітлення, коли від темних тонів йдуть до світлих, бо ікона – це світло.

Отці-капуцини кажуть, що не слід кожну ікону оцінювати лише з естетичного погляду, бо ті, хто їх пишуть, проходять складний духовний шлях, внутрішню еволюцію. А це найголовніше у цих курсах. Охочих навчитися малювати ікони стільки, що капуцини навіть відмовилися від публічних оголошень про набір слухачів. 

Uzhgorod.net.ua

  Надіслати другу