Дочка Івана Франка 20 років прожила на Закарпатті
Ганна Франко (1892–1988) у 1919 році виїхала до Берліна з Місією Червоного Хреста для допомоги українським полоненим, де вийшла заміж за лікаря Петра Ключка. У 1921 році подружжя переїхало в Довге (на той час Чехословаччина), де Петро Ключко отримав посаду окружного лікаря.
В Довгому дочка Івана Франка з чоловіком прожили аж до 1939 року. Ось що вона писала в своїх споминах про цей період життя:
«...На Закарпатті в селі Довгім, куди мій чоловік дістав призначення на окружного лікаря, поклав він велику працю для піднесення здоровного стану населення. Зараз після війни стан здоров'я на Закарпатті був безнадійний. Тиф черевний і сипний, чорна віспа, дифтерія, шкарлятина й кір, коклюш і глисти, туберкульоза й сифіліс — це були щоденні явища, з якими треба було боротися.
Чоловік добився у чеського уряду заложення й побудування домівки для диспансеру Масарикової Ліги, яка мала всі засоби й можливості від уряду для поборювання цих десяткуючих населення недуг. Працював днями й ночами, маючи під своєю опікою 8 сіл. 20-літня праця увінчалася значним успіхом. Деякі недуги, як тиф і віспа, зовсім зникли, а інші значно зменшилися. Епідемії дитячих хвороб були поборювані зараз же в зародку, туберкульозні діставали сталу опіку й допомогу, а шкірні недуги підпали під сувору контролю й примусове лікування. Систематичні лекції на ці теми причинилися до культурного їй до національного усвідомлення місцевого українського населення.
Але вдячність населення була типова. Коли Гітлер передав у 1939 році Закарпаття мадярам — місцеві інтелігенти, «русскіє», поставили нас «под стєнку», щоб п'яні селяни нас розстріляли. Та все ж таки знайшлися чесні люди й наші приятелі, що не допустили до вбивства. Тоді мадяри протягом 24 годин насильно депортували мене й мого сина до Відня, а чоловіка забрали до концтабору в Нірадгазі. Ще впору вдалося мені його видобути з цього табору, де «культурні» мадяри били й катували національно усвідомлену молодь і селянство Карпатської України...»
Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина: Спомини. — Торонто: Ліга визволення України,1956.
_____________
На фото: Ганна Франко-Ключко з чоловіком. 1920 рік
-->
До теми
- Великоднє прохання від Федора Шандора: збір на дрони замість тонни салатів
- Друге приміщення ліцею «TheoBand» освятили в Ужгороді
- В Ужгороді стартує пізнавальний проєкт для підлітків "У міста є Я". Як взяти участь?
- Важливо, щоб у закарпатських закладах освіти готували кваліфікованих фахівців! Що для цього потрібно?
- В Ужгороді відкрили меморіальну дошку у пам'ять про загиблого Героя 20-річного Ігоря Воєводіна
- Купити квиток у Відень чи Будапешт можна онлайн
- Закарпатські гвардійці відзначили річницю створення підрозділу Національної гвардії у регіоні
- Дитячий уролог Ужгорода Олександр Сима: коли з дитиною потрібно звертатися до лікаря?
- Віддав життя, прикриваючи відхід свого батальйону. Історія полеглого Героя із Закарпаття Андрія Літуна
- На Закарпатті діє інклюзивна кав'ярня, де працюють вихованці будинку-інтернату
- «Перший бій покаже, хто стане воїном…» Боєць 128-ї бригади переніс 9 операцій, вдягнув протез і повернувся до побратимів
- Всеукраїнське опитування вчителів: визначаємо найпріоритетніші потреби й навички
- Втратив руку під час евакуації побратимів: історія пораненого військового Андрія Оришка
- "Війна з тильного боку". Закарпатський письменник Андрій Любка видав нову книгу про війну
- Мрій та дій: у ГО «Неємія» допомагають жінкам створити свій бізнес
- «Щодня встаю о 3-й ранку, щоб о 6-й хлопці на бойових позиціях мали гарячий сніданок…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Триває набір на лідерську програму для жінок. Закарпатки, долучайтесь!
- "Я відчуваю, що це мій обов’язок – йти захищати Батьківщину". Історія загиблого захисника Дмитра Гаваші
- В Ужгороді пропонують купити великодні пряники і наблизити перемогу
- Втратив ногу, але хоче повернутися на фронт: історія військовослужбовця із Маріуполя Артура Зайцева
До цієї новини немає коментарів