Закарпаття - Металург 0:1

Добрий вечір, шановні журналісти, ми вітаємо вас в прес-центрі центрального стадіону „Шахтар”. Післяматчева прес-конференція. І для початку – невелике уточнення : м’яч записаний на рахунок Олександра Косиріна, саме він автор забитого м’яча. Будь ласка, а тепер слово наставникам команд : Петро Іванович Кушлик – наставник ужгородського „Закарпаття” та Олександр Володимирович Севидов – головний тренер донецького „Металурга”. За традицією, слово тренеру гостей з оцінкою матчу, потім коментарі тренера господарів, і ваші запитання. Петро Іванович, Вам слово.

Петро Кушлик :

Ну, що я хочу сказати, сьогодні команда старалась, грала проти хорошої команди, „Металурга”. До самовіддачі в мене нема жодних претензій. Організація самої гри, моментами також виходило непогано, а ось реалізація у нас – проблема. І це сказується те, що нема досвіду гри у вищій лізі в деяких молодих футболістів. У нас сьогодні було два моменти, де ми повинні були ... і з них вирішити один стовідсотково. А так вийшло: не забиваєш ти – забивають нам. А в цілому, претензій до своєї команди не маю. Я думаю, що команда показала непоганий футбол. Ми серйозно готувались до цієї гри. У нас виходу іншого нема: старатись в кожному матчі, грати, забивати, заробляти очки. Ну, не можемо. Граємо, здається, граємо, а момент реалізації в нас хромає. Так що будемо готуватись до наступної гри – з „Чорноморцем”. Важко вийти з цієї ситуації. Та ми не падаємо духом, будемо старатись далі, щоб грати гідно до кінця чемпіонату.

Олександр Володимирович, Ваш коментар матчу.

Олександр Севидов :

Ну, я думаю, що все-таки гра сьогодні вдалась. Ні для кого не секрет, що ... і ми цього не приховуємо, і сьогодні біля наших воріт було багато гострих моментів. Одна з причин, це якщо брати виключно футбольні причини, це те, що, і ви погодьтесь, і Петро Іванович погодиться, що „Металург” дає грати в футбол, дає грати всім командам. Ми не граємо персонально, ми граємо в зонну оборону. Якби це було так просто, напевно, ми б мало пропускали, а якщо пропускаємо - значить, є над чим працювати. Ну, те, що ми сьогодні в другому таймі розкривались...знаєте, неможливо футболістам не відлучатись, а коли одного Рижих залишають...ну хіба це оборона ? Порушуються певні канони гри в обороні. А в цілому, я також можу сказати, як і мій колега сказав, в мене нема претензій до хлопців. Навіть якби ми сьогодні не перемогли, повірте мені, я це сказав їм в роздягальні, я б всерівно подякував, тому що давно, в крайньому разі я, не бачив такої самовіддачі від наших футболістів. А те, що... ну, десь нам пощастило. Так, були моменти, дуже небезпечні моменти у наших воріт. І ви бачите, ми з великими труднощами створюємо моменти, а коли створюємо, то теж їх не реалізуємо, так що це біда не тільки „Закарпаття”, а практично всіх команд вищої ліги, і не тільки вищої, а й українського футболу. Знову ж таки, знаєте, це банальні слова, багато хто над ними сміється. Є над чим працювати.

- Запитання Петру Івановичу. Петро Іванович, Ви сказали, що створили два небезпечні моменти, підвела реалізація і досвід виступів у вищій лізі. Ви рахуєте, що достатньо, для того, щоб увезти з Донецька три очка, або просто перемогти в матчі, створити всього лиш два моменти. Продивляючись матчі Прем’єр-ліги, таке враження, що люди створюють 10-15 гольових моментів, і ніхто не скаржиться, що їх не реалізовують. Можливо, ми мало навчаємо наших гравців створювати моменти, може з цього треба починати ?

Петро Кушлик :

Ну, це правильно. Та справа не в тому, що два моменти. Команда такого класу, як ми зараз, повинна хоч один момент реалізувати. Там вже й не було куди м’ячу діватися, просто треба було все вчасно зробити і все. Тут давайте чесно говорити ! А вони повинні грати. Та все ж таки, я до них ніяких претензій не маю, ні до Піхура, ні до Михалика. Це гравці, пам’ятаєте, ще минулого чемпіонату за „ЦСКА” Київ грали. Так, на перспективу це хороші футболісти, можна сказати прекрасні. Та не вистачає їм чогось, якоїсь родзинки, класу, холоднокровності нема! Через це в нас все й страждає, в нас попереду йдуть грати ті, що в першій лізі грали... Отака в нас ситуація. Так що тут...

Олександр Севидов :

Зате є, Іванович, один футболіст, старше якого нема нікого у вищій лізі - Дуднік

Петро Кушлик :

Так, він старається, до нього в мене претензій по грі не було, просто він вже підустав, я його й замінив. Ну, футбол є футбол, треба грати до кінця. Прозявив цей момент, якось він там проскочив, цей м’яч, навіть не зрозуміло як. Я самою грою, не скажу, що задоволений, та в крайньому разі ми не поступались, старались, намагались грати в такий футбол, що...я думаю, ми на вірному напрямку, хлопці у фізичному плані все нормально, не вистачає декому досвіду, майстерності, холоднокровності. Це все що було - тим я зараз і граю. Я маю той матеріл, я ж нікого не взяв, провалили селекційну роботу, а я тепер пожинаю плоди. Ну що ж, будемо грати до кінця. То є футбол.

Нас чекає гра з „Чорноморцем”, дуже складна гра, де ми будемо намагатись грати...в крайньому разі не будемо для биття...

Олександр Севидов :

Ну, ми будемо вболівати за вас...

Петро Кушлик :

Я так думаю...

- Наскільки я знаю, керівництво клубу відлучилось від виконання своїх прямих обов’язків. Яку Ви бачите перспективу для себе й своєї команди на весінню частину чемпіонату?

Мій крик душі, як ви пам’ятаєте, був не так спонтанно, а просто від душі, тому що всі організаторські справи, вони впливають на колектив : там поле погане, там води нема, там холод…Така є правда. Вже трохи зашевелились, не знаю, як далі буде. Зараз повинні щось там змінити в цьому клубі, ми повинні навести порядок, через зиму, думаю, повинно бути нормально. Я так виступив три тижні тому, тому що важко , що команда працює, до них претензій немає, два раз вже на зборах були в Трускавці. Це помогло, ми команду трохи у фізичному плані підняли, на інший рівень. Вони були дуже слабкі в цьому плані. Пройшло два місяці і видно, що команда намагається грати, та сил ще трохи не вистачає, не вистачає цієї родзинки, майстерності. Оце можу тільки так сказати. Бажання і відданості – до них претензій сьогодні не маю, тому що гріх було б це сказати. Кажу чесно, так як воно є.

http://www.zakarpatie.com.ua/index.php?action=open_news&id=921

 

30 листопада 2005р. -->