Скільки коштує врятувати життя у засніжених горах Закарпаття

Причини різні, утім у будь-якому випадку на їхні пошуки вирушали рятувальники.

Ми дізналися, скільки коштує одна пошуково-рятувальна операція, хто відповідає за залучення техніки для таких робіт і чому українські туристи нехтують правилами безпеки, пише bbc.com.

Гучні випадки

Пошукова операція з порятунку Ігоря Грищенка не зупинялася навіть вночі.

"Житель м. Львова, катаючись на лижах схилами гори Тростян, заблукав і не зміг самостійно знайти вихід", "група туристів у складі 9 людей піднімалась на гору Лопата і збилась з маршруту, внаслідок чого не змогла самостійно вийти з незнайомої їм місцевості", "жителі м. Вінниця піднімались на гору Парашка, зійшли з маршруту і не могли самостійно знайти зворотної дороги"…

Таких повідомлень щороку вистачає, а з настанням лижного сезону їхня кількість зростає.

Сенсаційною стала історія порятунку киянина Ігоря Грищенка.

Чоловік пішов у гори на Різдво з другом і заблукав. Він провів на засніжених схилах чотири доби, поки його не знайшли лісники і рятувальники.

Аби знайти туриста, довелося залучити кілька десятків рятувальників, волонтерів, техніку, зокрема і гелікоптер, та собак.

22 лютого група туристів знехтувала порадами рятувальників та вирушила у гори. Двоє людей загинули. Так двох туристів з групи, які найбільше потребували допомоги, готували до спуску.

Це могла би бути найгучніша історія пошуків від початку року.

Але вже 17 лютого за допомогою гвинтокрила шукали зниклу на Закарпатті мешканку Дніпра, а 22 лютого надійшло повідомлення про трагедію на горі Піп Іван Чорногірський.

З'ясувалося, що група попередньо не зареєструвалася в жодному з пошуково-рятувальних відділень і проігнорувала попередження про погіршення погодних умов. Як наслідок - два туристи загинули.

Скільки коштує порятунок туриста

У ДСНС Львівщини та Івано-Франківщини кажуть, що наразі немає однієї методики, за якою можна було б чітко вирахувати вартість рятувальної операції з пошуку туристів у горах.

Водночас закарпатські рятувальники змогли підрахувати, що за п'ять років (з 2014 по 2018) на пошуково-рятувальні операції витратили приблизно 4 мільйони 500 тисяч гривень.

Одна пошуково-рятувальна операція (без залучення гелікоптера) коштує десь п'ять тисяч гривень.

Але кінцева цифра залежить від терміну пошуків, кількості залученої техніки, людей тощо.

Наприклад, порятунок киянина Ігоря Грищенка, за словами начальника гірської пошуково-рятувальної частини ДСНС України у Закарпатті Олександра Гуляка, коштував приблизно 170 тисяч гривень. Це з урахуванням витрат на зарплати рятувальників, палива для техніки та ін.

У службі пояснюють: рішення про кількість особового складу та техніки, які залучають рятувальники, ухвалює керівник пошуково-рятувальних робіт.

А от дозвіл на залучення гелікоптера під час проведення пошуково-рятувальних робіт надає керівництво ДСНС України. На такий крок ідуть, якщо потрібно обстежувати значні території.

Також якщо треба доправляти додатковий особовий склад та рятувальні засоби до важкодоступних місць.

Але виліт гелікоптера можливий лише, якщо це дозволяє погода.

Кого шукають найдовше

"Найдовше ми, звісно, шукаємо трупи. Якщо людина загубилася взимку, такі пошуки можуть тривати до весни, поки не зійде сніг", - пояснював Олександр Гуляк.

Так на Закарпатті тіло одного загиблого туриста шукали в районі гори Петрос з 31 грудня 2003 по 8 травня 2004 року.

Львівські рятувальники кажуть, що найтриваліший термін пошуку - 4 дні.

За словами начальника спеціалізованої пошуково-рятувальної групи управління ДСНС в Івано-Франківській області Тараса Бринди, багато залежить від керівника пошуково-рятувальної групи, який оцінює ситуацію і визначає, скільки часу і в який саме спосіб мають проводити пошуково-рятувальні роботи.

"Найдовше живу людину ми шукали три дні, це було минулого року", — додає Тарас Бринда.

Втім рекордну кількість часу в Україні все ж шукали Ігоря Грищенка. Його порятунок самі працівники ДСНС назвали дивом, адже вижити у мороз в горах протягом чотирьох днів - завдання майже фантастичне.

Невтішна статистика

Піковими місяцями за кількістю пошукових операцій на Закарпатті називають зимовий (з грудня по березень включно) та весняно-літній (з травня по вересень) періоди.

У першому випадку багато людей вирішують займатися активними видами зимового відпочинку, у другому - це пішохідний туризм, гірський велосипедний спорт, а також збирання ягід і грибів.

А от у ДСНС Львівської області, окрім зимового періоду, піковим називають осінній - саме тоді люди йдуть за тими ж ягодами й грибами. А ще дуже часто виклики припадають саме на свята.

З 2014 року львівські рятувальники вирушали на пошуки майже 200 зниклих туристів.

Їхні закарпатські колеги шукали 900 людей. 19 врятувати не вдалося - вони загинули й мова йшла вже про пошук тіл.

Страхування і реєстрація перед походом

Загалом рятувальники нарікають на те, що в Україні немає штрафів для власників гірськолижних курортів - вони не закривають підйомники у погану погоду і не попереджають туристів про можливу небезпеку.

Мандрівники ж, у свою чергу, не страхують життя. Практика страхування перед походом у гори поширена хіба серед тих, хто підіймається на закордонні вершини.

Наприклад, 25-річний Кирило Двойненко ходив Чорногірським хребтом Карпат як турист п'ять разів, а також підіймався на Горгани та Стіг. Страхування оформив лише в останній похід, коли йшов з туристичним клубом.

Кирило Двойненко ходив Чорногірським хребтом Карпат як турист 5 разів

"Чорногірський хребет найбільш популярний і протоптаний. Але там теж є чимало сюрпризів. Я завжди перед сходженням лишаю "нитку" маршруту і залишаю детальну інформацію про пересування людині "в цивілізації". Якщо довго не виходжу на зв'язок, вона починає телефонувати рятівникам і надає інформацію про можливе місцеперебування, - розповідає турист. - Раніше не оформлював страхування, але зробив це перед останнім походом. Він був першої категорії складності. У турклубі, з учасниками якого я йшов, страхуванням займається окрема людина, яка і "розрулює" все у випадку чого. Мені ця послуга обійшлася десь у 200 гривень".

За його словами, у закордонних горах не всюди будуть дивитися, чи є страхування. Якщо це Гімалаї чи Альпи, то воно, звісно, потрібне, але на менш складних вершинах "не обов'язкове, але дуже бажане".

За словами Кирила, у закордонних горах не всюди будуть дивитися, чи є страхування

А начальник спеціалізованої пошуково-рятувальної групи Тарас Бринда каже, що в Україні механізм страхування розвинутий слабо.

Якщо турист застрахує себе перед походом в гори, то він отримає компенсацію за лікування у випадку травми, але кошти, витрачені державою на його порятунок, страхова вже не компенсує.

"У нас цей момент не врегульований законодавчо. В Європі це працює інакше. У тій же Польщі, Словаччині є щось на кшталт закону про гори, який регламентує взаємовідносини всіх суб'єктів, які ведуть діяльність на території гір: туристів, рятувальників, власників курортів та інших", - говорить Тарас Бринда.

У країнах з відповідним законодавством кошти, витрачені на пошуково-рятувальну операцію застрахованого туриста, компенсує страхова. Якщо ж він не застрахувався - платитиме сам. Те саме і з відповідальністю за реєстрацію перед сходженням на вершину.

Якщо ж в Україні мандрівник проігнорує попередження рятувальників про несприятливі умови і втрапить у халепу, його врятують безкоштовно. В Європі туристу виставлять рахунок за пошуково-рятувальну операцію.

На думку Тараса Бринди, реєстрація туристів у пошуково-рятувальних пунктах сьогодні не працює належним чином та, по факту, мало чим може зарадити у випадку трагедії.

"Реєстрація до нас прийшла з Радянського союзу. Тоді була розвинута мережа спортивних клубів, в яких спільно з фахівцями планували маршрут. Його мала затвердити кваліфікаційна комісія. А коли група вирушала в гори, вона повинна була прийти до відділення контрольно-рятувальної служби, де спеціалісти спілкувалися з учасниками походу, вивчали екіпірування, попереджали про погоду, дивилися маршрут і лише після того, як переконалися, що туристи готові, давали дозвіл та реєстрували їх", — пояснює фахівець.

Реєстрацію, яка існує в Україні зараз, Тарас Бринда називає, радше, інформуванням - туристу достатньо повідомити про підйом електронною поштою або зателефонувати.

"Є десь піввідсотка від загальної кількості туристів, які ходять по канонах. Як правило, це учасники туристичних клубів, що існують не перший рік, - зауважує представник ДСНС. - На жаль, є викривлена подача інформації: якщо турист зареєструвався, то з ним точно все буде добре. Це не так".

На думку Кирила Двойненка, Україні потрібно вивчати досвід Швейцарії, Непалу та інших країн з гірським туризмом. Але, наприклад, запроваджувати штрафи за відсутність реєстрації перед походом - зарано.

"Для початку потрібно налагодити роботу саме служби рятувальників: закупити екіпірування, снігоходи та інше. А то вийде так, що реєстрація обов'язкова, штрафи є, а з гори тебе все одно ніхто не забере. І ще потрібно створити сайт, де будуть у вільному доступі відеоуроки з рекомендаціями, що робити, якщо хтось з групи зламав ногу, наприклад, як пересуватися схилом та інше. Також треба поширити цю інформацію, щоб туристи знали про неї, і зробити пам'ятки з цим сайтом та з номерами рятівників на найбільш поширених маршрутах", - наголошує Кирило.

Ганна Беловольченко

BBC News Україна

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу