Олександр Білаш: Навчання в УжНУ – це відправна точка для саморозвитку, розширення горизонту

Олександр Білаш: Навчання в УжНУ – це відправна точка для саморозвитку, розширення горизонту
Згідно останніх соціологічних досліджень та опитувань, що проводив Український центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова, більше 72% опитаних українців відверто задекларували свою релігійність, 58% опитаних періодично відвідують богослужіння. Тому і не дивно, що переважна більшість українців продовжують святкувати Великодні та травневі свята, а увага усього українського суспільства прикута до розвитку подій навколо становлення Православної Церкви України та державно-церковних відносин у цілому. Саме тому, для сьогоднішньої розмови ми обрали людину, яка є одним з найкращих спеціалістів у своїй галузі.

 

Наш співрозмовник сьогодні - заст. декана юридичного факультету з міжнародних зв’язків,  директор НДІ державно-конфесійного права та державно-церковних відносин Ужгородського національного університету, кандидат юридичних наук, доктор філософії та доктор теології, постійний гостьовий професор Карлового університету в Празі, доцент Олександр Білаш.

 — Пане Олександре, раді вітати Вас. І перше питання: що означає державно-конфесійне право і чому ця проблематика є актуальною на сьогоднішній день у нашій країні?

 — Доброго дня! Щиро дякую за пропозицію зустрітися. Що таке державно-конфесійне право? Це комплексний правовий інститут, що включає у себе правові норми, встановлені державним законодавством, нормативні акти міжнародного та європейського права, що регулюють правовий статус церков і релігійних організацій у державі та державно-церковні відносини в цілому. Державно-конфесійне право не є канонічним правом або церковним правом (дехто з науковців, вважають ці два поняття синонімічними, але ми дотримуємося у цьому питанні поглядів західноєвропейської юридичної науки). У різних країнах, цей інститут називають по-різному, так само як і змінюється наповнення поняття в залежності від історичних традицій та державного законодавства у релігійній сфері.

 Щодо актуальності дослідження та вивчення даної тематики, то думаю навіть останні події, як надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України, підписання першої в історії новітньої України міжнародної угоди про співпрацю між нашою державою та Вселенським Патріархатом, внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» навіть вплив релігійного фактору на вибори Президента України, реакція українського суспільства на ці події та багато інших, говорять про важливість і актуальність розширення своїх знань з проблематики взаємовідносин держави та релігійних організацій.

 — Наскільки я знаю, на юридичному факультеті вже декілька років вивчається дисципліна «Державно-конфесійне право»? Чи не так?

 — Саме так. Державно-конфесійне право викладається та вивчається на юридичному факультеті з 2014/2015 навчального року. Тоді ця ідея, яка з’явилася у мене ще під час викладання на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, була підтримана деканом, проф. Ярославом Лазуром (зазначу, що ця людина завжди вражала і вражає мене вмінням стратегічно мислити і бажанням працювати) та за підтримки ректорату дисципліна була введена до навчального плану. Чесно кажучи, це рішення не стало помилковим і вже приносить свої плоди, хоча працювати і тоді і зараз над реалізацією цієї ідеї доводиться багато. Складність була у тому, що не дивлячись на те, що державно-конфесійне право вивчається у переважній більшості європейських університетів, це був зовсім новий напрям в Україні. Потрібно було складати програму, писати навчально-методичні комплекси, перекладати матеріали, враховуючи українські реалії та реакцію наукового товариства. Лише за цей короткий період були видані ряд монографічних видань, хрестоматій, довідників. Я вже не кажу, про необхідність вдосконалюватися і розвиватися, аби якісніше донести до студентів цей цікавий, але зовсім новий для них матеріал.

 — Вдосконалюватися і розвиватися? Яким чином?

 — Так, вдосконалюватися. Адже аби студенти в процесі вивчення дисципліни, мали змогу якісно засвоїти матеріал щодо системи та принципів міжнародного і національного законодавства в сфері державно-конфесійних відносин, зрозуміли особливості співвідношення цих норм, засвоїли основні міжнародні правила та критерії законотворчості у сфері релігійної політики та правового регулювання, вміли працювати з джерелами та літературою і ще багато іншого, викладач сам має бути на висоті, інакше нічого не вийде. Саме тому на протязі цих років, співпрацюючи з колегами з інших університетів Європи, намагаюся при найменшій можливості відвідати та перейняти досвід наших більш досвідчених колег. Так, у 2014 році я проходив наукове стажування в Інституті філософії права, релігійного права та права культури юридичного факультету Віденського університету (Prof. Dr. Richard Potz), в 2015 році за програмою Німецької служби академічних обмінів (DAAD) вдалося попрацювати на юридичних факультетах Мюнхенського (Prof. Dr. Stefan Korioth) та Кельнського університетів (Prof. Dr. Stefan Muckel), Університету Ерланген-Нюрнбергу (Prof. Dr. Heinrich de Wall). В 2016 році мав змогу пройти двомісячне стажування на юридичному факультеті Університету м.Грац (Австрія) за програмою Coimbra Group Scholarship (Univ.-Prof. Dr. Joseph Marko). Наступного року, за програмою National Scholarship Programme оf the Slovak Republic проходив наукове-педагогічне стажування на юридичному факультеті Трнавського університету в Трнаві (Словаччина) (ThLic. Mgr. Michaela Morav?íková, Th.D., doc. JUDr. Dagmar Lantajová, PhD.). Наразі проходжу стажування з метою вдосконалення знань з канонічного права та європейського державно-конфесійного права у Папському університеті святого Томи Аквінського у Римі. Досвід який отримуєш під час цих стажувань є неймовірно цінним і дуже впливає як на методологію викладання, так і якість донесення матеріалу до студентів.

 — Пане Олександре, чи зацікавлені зарубіжні вчені та відповідні наукові, навчальні інституції в українському досвіді? Чи готові вони співпрацювати з УжНУ у цих напрямках?

 — Я б сказав, що навіть дуже зацікавлені. Крім інтенсивного налагодження співпраці між відповідними інституціями (саме юридичний факультет та НДІ державно-конфесійного права та державно-церковних відносин стали ініціаторами співпраці з Карловим університетом в Празі (Чехія), Люблінським католицьким університетом ім. Яна Павла II (Польща), Трнавськими  університетом в Трнаві (Словаччина), Університетом м. Грац (Австрія), Софійським університетом (Болгарія) та ін.) ми виступаємо співорганізаторами міжнародних конференцій, беремо участь у видавничій діяльності, проводимо спільні колоквіуми, читаємо лекції (курси лекцій) в університетах-партнерах. Звичайно, це було б неможливо, якби і наше керівництво не було зацікавлене у цьому. Налагодження такої міжнародної співпраці завжди знаходить підтримку у ректораті УжНУ, проректор з науково-педагогічної роботи, проф. Мирослава Лендьел завжди йде назустріч та підтримує наші ініціативи. У відділі міжнародних зв’язків (начальник відділу – доц. Оксана Свєженцева) завжди оперативно готують необхідні документи та подання. Як приклад у зацікавленні іноземних партнерів вже у нас та нашому досвіді, можу сказати, що за останні три роки я вже тричі був запрошений до читання курсів лекцій у Карловому університеті в Празі таких дисциплін як «Державно-конфесійне право» (16 лекц. годин), «Релігійний фактор у міжнародних відносин» (16 лекц.годин), «Релігія та політика» (8 лекц. годин). До речі, вже вдруге реалізуємо обмін студентів та викладачів за програмою Erasmus+ за спеціалізацією «державно-конфесійне право».

 Вже з 27 вересня до Карлового університету на 4 місяці поїдуть наші магістранти (подання документів на цю програму закінчується 31 травня, умови за посиланням https://www.uzhnu.edu.ua/uk/anounce/1162.htm). Вже восени буде оголошений конкурс на 1 стипендію для докторанта, термін подання документів буде пізніше на сайті. З Карлового університету в Празі до нас приїдуть також 2 магістранти та 1 докторант. Лише тиждень тому я був з робочою поїздкою на Сардинії, де мав зустріч з представниками ректорату та факультету економічних, юридичних і політологічних наук Університету м.Кальярі, де попередньо домовилися про співпрацю між університетами та факультетами. Наразі йде узгодження текстів Угоди. Це найкращий і найбільший університет Сардинії (більше 32 тис. студентів) і до речі, там також для юристів викладають державно-конфесійне право. Навіть дві дисципліни, бо викладають як «Державно-конфесійне право Італії», так і «Європейське державно-конфесійне право», сподіваємося що будемо мати програму обмінів і з цим Університетом.

 — В нашому університеті вже декілька років діє Комісія з визнання документів про вищу духовну освіту, членом та секретарем якої Ви є. Вона була створена за ініціативою одразу декількох факультетів. Чим вона займається і які результати роботи цієї Комісії?

 — Комісія УжНУ з визнання документів про вищу духовну освіту є дорадчим органом Університету та приймає рішення про рекомендацію або відмову Вченій раді УжНУ у визнанні документів про вищу духовну освіту. Створена вона була у відповідності до "Порядку державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 652.

 Визнання документів про вищу духовну освіту здійснюється за рівнями та ступенями вищої освіти за галуззю знань “Богослов’я”, що є підставою для зарахування навчання до ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Головою Комісії є проректор з науково-педагогічної роботи УжНУ, проф. Олександр Рогач. Від початку діяльності Комісії у 2016 році відбулося 7 засідань Комісії і нами були рекомендовано Вченій раді визнати 34 документи про вищу духовну освіти, власники яких, а це у більшості випадків священнослужителі були зараховані на навчання в УжНУ. Варто зазначити, що це були представники різних церков і конфесій (Української Православної Церкви, Української Православної Церкви-Київського Патріархату, Мукачівської греко-католицької єпархії і т.д.).

 Минулого року юридичний факультет випустив першу в Україні групу «церковних юристів». Я пам’ятаю, як це відбувалося і тоді усі говорили, що це щось неймовірно нове в Україні і це вже фахівці, що будуть працювати у єпархіальних управліннях, куріях, юридичних відділах і т.д, а відповідно якість співпраці релігійних організацій та органів державної влади вийде на якісно новий рівень.

 Звучить дуже гарно, але навряд, що цей невеликий за кількістю студентів випуск «церковних юристів» значно змінить ситуацію, хоча завжди треба робити перші кроки і принаймні цей крок видавався дуже вдалим. Набір цієї групи якраз і став можливим завдяки Постанові Кабміну та рішенню Вченої Ради УжНУ, хоча дехто з абітурієнтів-священнослужителів вже мав вищу освіту, отриману у державних навчальних закладах, а дехто навіть і юридичну. Вступали вони на загальних умовах, так само як і інші абітурієнти складали вступні іспити, але навчалися довше і мали деяку специфіку щодо вибіркових дисциплін. Для мене завжди був радісним факт, що у групі на протязі двох років завжди був присутній міжконфесійний мир та дружня атмосфера. Студентами цієї групи були православне (УПЦ, УПЦ-КП) та греко-католицьке духовенство (МГКЄ), миряни із Закарпаття, Києва, Вінниці, Одеси, Полтави та інших регіонів України. Сподіваюся, що такий досвід буде продовжений і інших університетах України.

 — Які плани маєте на майбутнє? Що реалізуєте вже у цьому році та побажаєте нашим читачам?

 — Планів, як і завжди, дуже багато. Не вистачає часу і здоров’я на усе, але на наступний рік вже маємо домовленості з нашими іноземними партнерами. Так, на нашому юридичному факультеті спільно з юридичним факультетом Трнавського університету в Трнаві та гуситським теологічним факультетом Карлового університету в Празі, буде започаткована сертифікатна програма «Європейське державно-конфесійне право», сподіваємося що до цього проекту долучиться юридичний факультет Кельнського університету, про що вже досягнута попередня домовленість.

 Спільно з Віденським університетом (Австрія), Будапештським Університетом (Угорщина), Трнавським університетом в Трнаві (Словаччина), Люблінським католицьким університетом ім. Івана Павла ІІ (Польща) та Університетом Палацкего в Оломоуці (Чехія) продовжуємо реалізовувати проект «Реєстрація церков та релігійних організацій», що фінансується Міжнародним Вишеградським фондом. Готуються до друку деякі видання, у тому числі і німецькомовний підручник «Вступ до українського права», що є спільним проектом з юридичним факультетом Університету м.Грац.

 Побажати ж хочу миру усім нам, здоров’я та наснаги. Завжди позитивного настрою та не зупинятися на досягнутому, самовдосконалюватися та знаходити діалог між собою. Щиро дякую!

 Розмовляв Андрій Ганусич

uzhnu.edu.ua

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

21 травня 2019р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*