Що читати? Вийшов "Іван і Феба" – новий роман письменниці з Ужгорода Оксани Луцишиної

Що читати? Вийшов "Іван і Феба" – новий роман письменниці з Ужгорода Оксани Луцишиної
"Іван і Феба" — новий роман Оксани Луцишиної, дія якого розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності. Це історія жінки, яка реалізує себе між трьома хронотопічними точками: Львовом, Києвом та Ужгородом. Про роман в ефірі Радіо Культура розповіла авторка роману Оксана Луцишина.

 

Оксана Луцишина у своєму романі намагається відтворити епоху 90-х років, тих бурхливих та непростих часів, які й досі не є осмисленими українським суспільством. 

"Навіть якщо ти знаєш, що тоді відбувалося, то все одно не можеш скласти пазли в одне ціле, не можеш подивитися на них геополітично. Не можна вийняти 90-ті роки з кишені та сказати, що зараз напишеш роман про цей час. Перед 90-ми є 80-ті, 70-ті — можна рухатися вниз практично по цілому XX століттю української історії. Розумієш, наскільки це речі невідрефлексовані. Історію знаємо, насправді, дуже погано", — сказала вона.

Фото - starylev.com.ua

Письменниця розповіла про те, що допомогло їй відтворити ті часи: "Десь покладаєшся на свою пам'ять, дещо доводилося читати в газетах тієї епохи, книжках, опитувати людей і так далі. Навіть просто гуляти з цікавими людьми містом і слухати їхні історії — це важливо". 

Для написання цього твору Оксана Луцишина спілкувалася з учасниками "Революції на граніті", зокрема з Маркіяном Іващишиним та Ігорем Коцюрубою.

"Це було безцінно. Навіть познайомитися з цими людьми було надзвичайно важливо. Я й досі не можу отямитися, що їх немає (Іващишин Маркіян помер 21 травня 2019 р., а Коцюруба Ігор 16 грудня 2018 р. — ред.). Говорила з іншими учасниками революції. З усіма ними треба розмовляти. Це люди, яких варто записувати", — поділилася спогадами письменниця.

Оксана Луцишина не боїться писати тією мовою, якою реально говорили в 90-ті роки в Ужгороді. 

"Одні герої говорять діалектами, інші — діалектом із вкрапленням русизмів, ще одні — переважно русизмами, засміченою мовою з певними вкрапленнями діалектів. Це залежить від соціального статусу персонажів. Коли ти слухаєш все життя цю мову, то це запам’ятовується на вібраційному полі", — додала письменниця.

Нагадаємо, що Оксана Луцишина (1974) — письменниця, викладачка Техаського університету у місті Остін. Народилася в Ужгороді.

Авторка чотирьох збірок поезії ("Усвідомлена ніч", 1997; "Орфей Великий", 2000; "Я слухаю пісню Америки", 2010 та "Вірші Феліцити", 2018), збірки оповідань ("Не червоніючи", 2007) та трьох романів ("Сонце так рідко заходить", 2007; "Любовне життя", 2015; "Іван і Феба", 2019).

Викладає українську мову і східноєвропейські літератури. Захистила дисертацію з творчості Бруно Шульца і філософії Вальтера Беньяміна.  

Джерело

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

28 вересня 2019р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*