На Закарпатті переконують приватних виноробів робити якісне вино

На Закарпатті переконують приватних виноробів робити якісне вино
Чому на найбільшій виноробні Закарпаття збирають виноград із народним хором, роблять ставку на угорський досвід і переконують приватних виноробів робити якісне закарпатське вино.

 

На Закарпатті триває збір урожаю. На виноградниках Малої Гори — культового винного місця краю — уже майже впорались із білими сортами, збирають червоні. Робота кипить, зазвичай вона для споживача невидима, результати будуть майже за рік у пляшках вина. Але ж збір винограду — це свято! Тому тут ще й встигають проводити акції, які залучають до культури вина чимраз більше українців. Минулого тижня на виноградниках Малої Гори поблизу Берегова знімали фільм Закарпатського народного хору про винобрання. Це закарпатське слово, що позначає збір винограду та його первинну переробку, а головне – традицію святкування цього процесу, – пише ukrinform.ua.

 

ЩО ТАКЕ БРЕНД “ЗАКАРПАТСЬКЕ ВИНО” І НАЩО ЦЕ ПОТРІБНО?

За тиждень до того тут провели Chizay Wine Run: 2 км поміж рядів Мерло, Піно Нуару та Рислінгу Рейнського бігли студенти УжНУ. У Європі забіги у виноградниках популярні, на Закарпатті ж такий провели уперше через 150 років після того, як 1869-го в Берегові створили перше в краї спортивне товариство й уперше пробігли виноградниками Малої Гори.

А вже 12 жовтня тут готуються відкрити Музей винороба Чиза: перший на Закарпатті музей історії і культури виноградарства та виноробства, він буде інтерактивним. Згодом, в середині листопада, тут проведуть свято молодого вина.

- Уже 10 років найбільша виноробня Закарпаття є водночас і осередком винного туризму, у Шато щодня проводять екскурсії з відвідуванням виносховища та дегустації, є локація просто на виноградниках (ресторан та альтанки на Малій Горі). Незабаром відкриваємо музей виноробства... Це все — методика виховання свого споживача. Бути виноробом в Україні — означає виховувати свого споживача, адже українці поки що надають перевагу імпортним винам перед вітчизняними, хай які останні будуть якісні та смачні, — каже в розмові з кореспондентом Укрінформу Геннадій Гутман, засновник виноробні Шато Чизай.

Геннадій Гутман

Геннадій Гутман

Геннадій Гутман запевняє, що у майбутньому хотіли б, аби участь у цьому святі брали участь і закарпатські «малі» винороби.

- Це буде поштовх не тільки для їхнього розвитку, але й для розвитку бренду “закарпатське вино”. Узагалі ж ми точно за те, аби вони також були присутніми на полицях із якісним продуктом. На жаль, навіть попри скасування тієї дорогої ліцензії та оновлення законодавства щодо «малого» виноробства, закарпатські винороби-приватники не поспішають виходити з тіні. За два роки тільки одиниці почали процес легалізації, - зауважує Геннадій Йосипович.

Закарпатських виноробів тут вважають не конкурентами, а колегами, поважають і цінують за добрі вина. А тяжіючи до ідеї розвитку бренду “закарпатське вино”, готові долучати приватників до технологій виробництва високоякісних вин.

- Ми оголошували, що готові надавати їм послуги нашої лабораторії. У виноробів, які роблять вино вдома, немає стільки обладнання та знань, аби отримати вдосталь відомостей про якість виноматеріалу й те, який напій із нього може вийти. Наша ж лабораторія аналізує вина за більш ніж 30-ма показниками. За цими дослідженнями можна навіть розробити план, як подолати певні проблеми з виноградом і виноматеріалом, а також - на що звернути увагу при роботі з наступним врожаєм. У наших фахівців вистачає досвіду і методів, аби допомогти зробити якісне вино, - каже Геннадій Гутман.

Зазначаю, що така практика — непоганий варіант соціальної відповідальності регіонального бізнесу. Нам це однозначно вигідно, акцентує Геннадій Йосипович, бо і великі виробники, і домашні винороби регіону ллють воду на один млин: якщо у всіх нас на Закарпатті вино якісне, це однозначно допомагає розвивати бренд “закарпатське вино”.

- До речі, зараз ми співпрацюємо з Єврокомісією у справі запровадження захищених географічних зазначень та у розробці Доріг вина і смаків України. Я вірю, що Закарпаття як виноробний регіон та Україна як виноробна держава займуть гідне місце у світі.

ФОРМУЛА ДОБРОГО ВИНА: 1 КУЩ = 1 ПЛЯШКА ВИНА

Власне дефініцію бренду «закарпатське вино» в розмові з нами деталізує Анатолій Полосков, директор виноробні Шато Чизай.

Анатолій Полосков

Анатолій Полосков

- От спитайте людей, які люблять вино, про їхні смаки — і ви дізнаєтеся, що люди переважно не пам'ятають виробників, зате пам'ятають, що пили добре угорське вино, італійське або французьке. Наше завдання — аби про закарпатське вино саме так знали і пам'ятали. Бо якщо гості їдуть із Закарпаття і везуть вино з траси — оту незрозумілу суміш у пет-пляшках — то вони ж не кажуть, що ось поганий вуйко продав мені своє вино, вони кажуть, що купили погане закарпатське вино. Виробники псевдопродукту псують імідж усіх виноробів регіону. Тому ми дуже зацікавлені в тому, аби наші колеги робили якісне вино, — наголошує Анатолій Полосков.

Тим часом, Анатолій Полосков ділиться формулою доброго вина. Для того, аби робити якісне вино, в Шато мають кілька невідступних правил. Перше — обмеження врожайності винограду. Адже один кущ може дати і 3, і 5, і 7 кг ягід. Але чим менше грон — тим більш насичені аромат і смак, тим краще вино.

- Ми маємо 1 мільйон 88 тисяч лоз, минулого року виробили 820 тисяч літрів вина. Виходить, що 1 кущ винограду — це 1 пляшка вина, — каже директор виноробні.

Друге правило — це збір винограду. Його тут проводять неодмінно вручну, а найкращий час для початку визначають завдяки щоденним аналізам ягід.

Ну і третє — виноград переробляють одразу поблизу виноградників. Це дуже важливо, весь виноробний світ знає: чим швидше ягоди з куща потраплять на виноробню, тим якісніший буде продукт, і час тут іде на хвилини.

Ну і гарний результат вимагає досвідченого тренера — відтак, три роки тому компанія залучила до роботи двох «зірок» угорського виноробства.

Золтан Шлезак

Золтан Шлезак

- Наші консультанти зі знаменитого Токайського регіону: Золтан Шлезак, президент федерації сомельє Угорщини, та Дьордь Ровжа — виноградар, винороб, фахівець із захисту рослин. До слова, наш теруар вважають подібним до Токайського. Консультанти приїжджають на Шато щотижня: відповідають за виноградники, стан рослин, навантаження на кущ, методи обрізки, тобто, забезпечують якість матеріалу для результату — доброго вина. І, власне, разом із нашими спеціалістами творять вино. Так, наприклад, ідея витримати Фурмінт у дубі належить саме пану Шлезаку, і це вино здивувало не тільки українських знавців. Ми бачимо плоди роботи угорських колег у постійному підвищенні якості продукту та нових перемогах на міжнародних конкурсах. Винні традиції Угорщини — великий досвід, це виноробна країна, вони дуже багато вина виробляють і споживають. На них варто рівнятися! Але, водночас, зберігати власний характер і творити те, що в світі називають теруарним вином: вина, які мають особливості, характерні суто для своєї місцевості. Наші іноземні колеги, найкращі сомельє, не раз називали вино Шато Чизай українським вином світового рівня. Безкомпромісно якісне вино з власним характером – наш шлях!

Звісно, основне, що забезпечує компанії Шато Чизай якісне вино — це власні виноградники, гордість виноробні.

- Ми молоді, нашим виноградникам тільки 13 років, ми щойно підійшли до того віку лози, коли вона хоче віддячити господарю за все, що він у неї вклав, - каже Геннадій Гутман.

“ТРИ НАЙБІЛЬШІ БІДИ УКРАЇНСЬКОГО ВИНОРОБА: ЗАКОНИ, ІМПОРТ І ЗЕМЛЯ”

Продовжуємо розмову про виноградарство задля виноробства з Анатолієм Полосковим.

- До 1986 року в Україні було майже 250 тис. га виноградників, - каже він. – Під час сумнозвісної антиалкогольної кампанії було винищено близько 80 тис. га, в тому числі й на Закарпатті. На початок ХХІ ст. ми підійшли зі 160 тисячами гектарів в Україні, з них половина — це був Крим. І треба сказати, що зараз у Криму площі виноградників проти 2014 року зменшились удвічі. Через те, що нові виноградники не садять, старі списують, виробництво вина паде.

Спочатку, одразу після анексії, у Росії брали кримські вина в продаж, а зараз реалізація тяжіє до нуля. У Криму дуже великі проблеми в галузі. Але й у нас не солодко. Як каже статистика, на сьогоднішній день в Україні є близько 48 тисяч гектарів виноградників, зокрема й 4 тис. га на Закарпатті.

- Цікаво: це маються на увазі також і ті площі, що давно поросли акацією та шипшиною, де нині люди гриби збирають, замість винограду?

- Очевидно, бо коли говорити про реальні цифри, то нині на Закарпатті є близько 500 га виноградників. 272 наших, є насадження у сусідів, все інше — це найчастіше цифри на папері.

У приватних виноробів є насадження, але навіть найбільші мають усього близько 10 га. Торік нардепи в ніч голосування за бюджет прийняли норму, якою скасували частку українських спиртів в українських коньяках — і, звичайно, попит на український виноград ще більше впав, і що буде далі — невідомо, - каже Анатолій Полосков.

Він акцентує також на тому, що державні програми, як та, за якою Шато Чизай посадив свої виноградники в 2006 році (урядова компенсація за виноградні насадження), не працюють, тому плантацій нині ніхто не закладає.

- І якщо Україна, звітуючи, говорить, що в масштабах країни посадили 100 га, це означає, що не збільшилося нічого, бо щороку втрачаємо тисячі гектарів старих виноградників, і це стосується всіх виноградарських регіонів, - каже директор виноробні.

- Імпорт вина — ще одна біда, - наголошує він. - В Україну везуть різний непотріб під брендами французького, чи, там, чилійського вина. Чому непотріб? Бо не може пляшка чилійського вина коштувати 150 чи навіть 200 грн. З перевезенням вона має коштувати в 2,5 разу більше! Але український споживач свято вірить, що імпортне — значить краще, і дає фору такому вину перед вітчизняним. Тому ми говоримо про те, що дуже важко завойовувати свій ринок у своїй країні. І в нас із колегами залишилося небагато часу на це. На нас наступає Китай, який ще насправді не прийшов на український ринок зі своїм вином, але це лише справа часу. З України минулого року було експортовано близько 40 млн літрів вина. Китай торік експортував — вслухайтесь! - 1 млрд літрів вина по світу. Площа виноградників у Китаї зростає щороку на 7-10%, тобто, кожні 10 років вони подвоюють плантації. Китай нині є найбільшим виробником винограду у світі! І через кілька років просто заллє Україну. Саме тому ми з колегами лупаємо скалу, яка називається “прихильність українського споживача”, і хотіли б, аби держава нам у цьому якось допомогла.

Наприклад, акцентує Анатолій Полосков, потрібне приведення українського законодавства до європейських норм у тому, що вино є продуктом харчування. Як у Франції. У нас же це досі алкогольний продукт, що тягне за собою акциз. Проблема навіть не в сплаті з кожної пляшки, це нормально, а більше в акцизній марці, виготовити і наліпити яку в десятки разів дорожче, ніж ставка самого податку; крім того є обмеження, які встановлені для підакцизних товарів. Навіть у Молдові вино вже давно продукт харчування. Якщо ми доб'ємося визнання вина в Україні харчовим продуктом, то це буде справжня українська винна революція!

Ще один момент — це вирішення питання з ринком землі.

- Закладати виноградники на орендованих землях — невдячна і невигідна справа. Ми плануємо садити виноградники, є дуже цікаві сорти, з якими хочемо працювати, але нас зупиняє земельне питання. Закладаючи виноградник, ти будуєш своє майбутнє на наступні 35, а то й усі 50 років. Тому для нас ринок землі — вкрай актуальний.

“НЕ ВИКЛЮЧЕНО, ЩО НЕЗАБАРОМ ПЕРЕЙДЕМО НА ВИТРИМКУ ТІЛЬКИ В БОЧКАХ”

З виноградників переходимо до виносховища. Тут зберігають 2,5 мільйонів літрів вина, при тому, що річний об'єм виноробні 1,5 млн пляшок (це близько 1,3 млн літрів) - тобто, у виносховищі є дворічний запас вина.

- Маючи власну сировину, ми почали змінювати і виносховище, — пояснює Олександр Мересій, директор з продажів компанії Шато Чизай. – Не всі вина потребують витримки. Певні є чудові, коли молоді: це про більшість білих і Розе. Але окремі, особливо вдалі, варто витримувати в бариках (спеціальних дерев'яних бочках), тому до металевих місткостей, де зберігаємо ординарні вина, додали 130 бариків — з американського, французького та угорського білого скелястого дуба. Кожна має 225 л, це рівно 300 пляшок вина. Ми їх постійно докуповуємо і дивимося, як наше вино поводиться у різних бариках. Наразі дослідили, що саме в угорських бочках з білого дуба наші вина почуваються найкраще — і, певно, саме на них ми робитимемо ставку надалі.

Олександр Мересій

Олександр Мересій

У бариках витримують марочні вина, зокрема, Трамінер, Фурмінт та Піно Нуар.

- Нині в бариках близько трьох тонн вина, не виключено, що у майбутньому ми повністю або майже повністю перейдемо на бочки. Зараз, до речі, будуємо виносховище саме для бариків — плануємо, що воно відкриється наступного року. Це буде такий класичний гарний винний підвал із чотирма сотнями бочок, там проводитимемо дегустації, - каже Олександр Мересій.

- Попит на витримані вина є, він росте щороку. Українці вже готові пити якісне вітчизняне вино — тепер виноробам треба пропонувати його більше і чимраз кращого. Та й зараз можна констатувати, що епоха “солоденького винця” в Україні минула — щоразу більше українців толерують сухі вина, особливо, молодь, - наголошує директор з продажів.

ТРЕНД ОСТАННІХ РОКІВ — РОЖЕВІ ВИНА

- Орієнтуєтеся, очевидно, наразі саме на українського споживача. Розкажіть, які вина ви йому пропонуєте, що від Шато Чизай варто шукати в магазинах?

- Насправді наші вина п’ють у США, Великій Британії, Австрії, Німеччині, Канаді, Ізраїлі і навіть Австралії. Але так, більшість вин - для внутрішнього ринку, з мрією, аби українці споживали якісне вино. У нас є кілька позицій, які ми називаємо флагманами, і в Україні у нас найширший асортимент, який пропонується споживачу. Маємо шість сортів білих сухих вин — ні один виробник в Україні не робить такої палітри, та й узагалі, треба сказати, що саме білі вина це “фішка” Закарпаття. Це Трамінер, який дуже добре себе почуває на Закарпатті, Мушкотай, Черсегі та Фурмінт— популярні угорські сорти, які в нашому теруарі мають особливий смак, Совіньйон і Рислінг - популярні білі вина в Європі. Усі різні, і нема такої людини, якій би ми не підібрали вино до смаку. Хтось любить біле сухе, але з низькою кислотністю — ми пропонуємо Трамінер, середньої кислотності — тоді це Рислінг чи Черсегі, комусь кортить вираженої кислинки, хрусткості – це Совіньйон, хтось просить складніші вина, цікаві, над якими можна подумати – ми даємо Фурмінт.

- Тренд останніх років — рожеві вина, - наголошує Олександр Мересій. - У нас це Розе Піно Нуар, літнє вино, яке добре продається із квітня по вересень. Зараз у Європі вина Розе — лідери продажу, це колосально модно, у нас також поступово стає трендом.

Щодо червоних вин, то флагманами у нас зараз є три сорти — це Мерло, Каберне та Піно Нуар, усі ми закладаємо в барики, плюс виробляємо ординарні вина. Наша нова зірка – Піно Нуар з витримкою 18 місяців у дубі, це вино вже почало збирати медалі. Є ще унікальне Кюве — у певній пропорції змішані ці три сорти. І спеціальні позиції, наші марочні вина — десертне Троянда Карпат, витримане 2 роки в бочці, авторський Кагор, і Айс-вайн — вино, яке робиться за певною технологією з підмороженого винограду: на одну пляшку такого ексклюзивного вина потрібно не менше 5 кг ягід, каже Олександр Мересій.

 

“ЗІ СЛІВ ЕКСПЕРТІВ, НАШІ ВИНА У ФРАНЦІЇ КОШТУВАЛИ Б ВІД 35 ЄВРО”

Коли ви презентуєте вино Шато Чизай, як аргументуєте — чому саме закарпатські вина треба скуштувати тут, на Закарпатті, а не шукати чилійське, французьке чи, там, угорське? - запитуємо насамкінець у Геннадія Гутмана.

- Бо це місцеве вино, і будучи тут, пити чужі вина — дивно. Нині специфіка Закарпаття дуже підходить для виноробства, якщо раніше це завжди були унікальні білі вина, то в останні роки зі зміною клімату теруар став дуже хорошим і для червоних вин також. Наше вино я з радістю пропоную гостям. І ми маємо стабільно високі оцінки — і на конкурсах, на закритих дегустаціях, і в споживача, який купує з прилавків винних бутиків. Для мене як для власника найкращий відгук про наші вина — усмішка людини. От коли випив бокал вина — і усміхнувся!

Ще потішило, що знаменитий француз, експерт виноробства, професор з регіону Бордо Стефан Баде на дегустації сказав: не поступаємося французьким винам. Він стверджує: ціна нашого вина на їхній полиці була би не нижче 35 євро, а деякі позиції — як Троянда Карпат і Фурмінт — коштували б і до 100 євро.

- І те, що воно у нас на полиці не коштує і 10 євро — якщо мова про столові вина — вас засмучує?

- Ні. Все гаразд, наші вина розкуповують: уже маємо дефіцит Трамінера та Розе, не вистачає також виноградного соку. Ми на правильному шляху. А прийти хочемо до того, щоби не ми продавали наші вина, а їх купували.

Тетяна Когутич, Ужгород — Берегове

Фото Сергія Гудака

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

12 жовтня 2019р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів

Залишити коментар:

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Необхідні поля позначені наступним символом:*