40 кімнат і 20 ванних кабінок: історія закарпатського мінерального курорту ХІХ століття
Історія курорту Поляна сягає 1868 року, хоча вивчення і розлив місцевих вод розпочалось задовго до цього, пишуть Богдана Носа та Віктор Суліма у своєму проекті Туристика Закарпаття. На початку комплекс складався із 40 житлових кімнат та 20 ванних кабінок. Засновники першого оздоровчого закладу у Поляні — Csomár István, Aisdörfer i Gottesman, Jákob Lob. Останній одноосібно управляв ним із 1913 р., а після І світової війни цю функцію перебрав на себе його син Jákob Mózes. То була єврейська сім`я, до якої з повагою ставилася влада. Відомо, що у 1907 р. комплекс згорів. Із труднощами, але відновився. Курорт завжди користувався популярністю.
Подаємо типове рекламне оголошення із газети про початок літнього сезону за 1887 р. Розвивався він і протягом чеського періоду, коли багато закарпатських оздоровниць позначались певним занепадом. В угорській пресі того часу про нього писали як “найкращий на Підкарпатській Русі”. Станом на 1939 р. на території комплексу діяв електрофікований готель з подачою у номери горячої/холодної води і купальний комплекс із модерно облаштованими ваннами.
Можна було замовити освіжаючу хвойну ванну (1,5 пенге), сірчану (1 пенге) та вуглекислу (3 пенге). Вартість повного пансіону коливалась від 4 до 6 пенге. У приватному секторі, звичайно, обходилось дешевше. На різні запити, пропонувалось звичне харчування, кошерне чи дієтичне. Влітку організовувались походи та екскурсії, взимку — лижний відпочинок. Для порівняння подаємо трохи статистики: за літній сезон (травень-вересень) 1939 р. офіційно бальнеологічний курорт прийняв 1600 відвідувачів, тоді як Синяк — 260 осіб.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
До цієї новини немає коментарів