ІЗ ЗАКАРПАТТЯ: ПОЕТИЧНИЙ ОРГАЗМ

ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ ПРЕЗЕНТУВАВ У ЛЬВОВІ КНИЖКУ ЕРОТИЧНИХ ПОЕЗІЙ “ТІЛО ЛУЧНИЦІ”

 

Нещодавно у Львові відбулася презентація нової поетичної книжки ужгородського письменника Олександра Гавроша. (Досить таки рідкісна подія для закарпатських авторів). “Тіло лучниці” викликала жвавий резонанс серед галицьких журналістів. Пропонуємо вам деякі відгуки.

[b]“ІДЕАЛЬНА ЖІНКА ПО-ЗАКАРПАТСЬКИ”[/b]

У Львові представили збірку еротичних поезій. “Тіло лучниці” — спільна робота ужгородського журналіста й поета Олександра Гавроша та його тезки львівського художника Сашка Войтовича. Така собі спроба створити міф ідеальної Жінки чоловічими руками на 50 сторінках приємної на дотик збірки.

Ця книга – перша співпраця двох чоловіків, і важко сказати, чи то вірші доповнюють картини, чи навпаки: ілюстрації – поезію. І не перша еротична збірка Олександра Гавроша. Однак, якщо первісток — “Фалічні знаки” – більше для чоловіків, (там, за словами автора, було все “відкритіше та твердіше”), то “Тіло лучниці”, по-перше, одна з перших збірок еротичної поезії, виданих у Львові. А по-друге:

— Ця книга про жінок і для жінок. А те, як вона оформлена, буде цікаво як читачеві, так і поціновувачу образотворчого мистецтва. Мої вірші – з пережитого, з того, що сам відчув – ділиться поет.

Автор поезій Олександр Гаврош упевнений, що еротика – саме те, чого бракує українській літературі: “В нашому письменстві слабо розвинений еротичний струмінь. Вона є набагато цнотливішою за український народ. Ми боремося за ідеали і забуваємо про інші речі”.

Я завжди вигравав з великим рахунком – 3:0, 4:1, 5:2.
Рідко, коли бойова нічия. Ти ж сміялася і обіцяла, що наступного разу будеш старатися більше.
І коли востаннє встала ліжка, я зрозумів, як ти мене ошукала: матчу-реваншу НІКОЛИ не буде.
Кожну свою поразку ти й так обертала на вулканічний тріумф...

...Він легко погодився на інтерв’ю наступного дня. Мені трошки лячно було йти до людини – визнаного поета еротичної лірики. Та й еротика – це така тема, що лоскоче нерви, тамує подих.

...Зустрілися. Поговорили. Більше про життя, аніж про нову книжку. Однак дещо вдалося розпитати.

— Перша книга... Наскільки її пам’ятаєш?
— Ясна річ, що пам’ятаю. Це була “Украдена перемога” — хроніка мукачівських виборів. Журналістський проект. Коли я її робив, то дуже хвилювався. Адже це було соціал-демократичне Закарпаття. Всяке могло трапитися.
— А коли ж вірші “пішли”?
— Я писав вірші, як і всі – у підлітковому віці. Потім зав’язав. А тут через 15 років мене поперло. Показав Римарукові, Шкляру. Згодом вийшла книжка.
— Не заважав журналістський досвід?
— Згоден, журналістика – це інший тип мислення. Журналіст оперує фактами, а письменник – інтерпретацією фактів, пропущену через себе. Журналістика великою міру — провокація. Вона запрограмована на скандал.

“Фалічні знаки” – теж своєрідна провокація, тому й назва така. Там є “хуліганські” поезії – дуже відкриті вірші. Хоча молодь їх любить, студенти цитують.
— “Тіло лучниці” тільки про одну жінку?
— “Тіло лучниці” продовження “Фалічних знаків”. Це, так би мовити, розвиток однієї особистості. Вона розвивається, мені здається, глибшає. Якщо “Знаки” – різні, там можна знайти, що завгодно, і жінок багато, то “Тіло лучниці” – уже ніби одна історія. Там є “P.S.”. Я навмисно його написав, аби вийшло оптимістичне завершення.
— Муза приходить, прилітає, захоплює зненацька?
— Той, хто пише, знає. Це реакції, емоції на дуже біографічні речі. Тому я не вважаю себе письменником. Письменник може собі щось вигадати, надумати, а для журналіста – це завжди відбиток конкретного.
— Ти пишеш і гуморески...
— Хочеш запитати: “Чи потрібен гумор у ліжку?”. Аякже! Особливо, коли нічого не виходить. У мене навіть такий вірш є – “І у мачо бувають поразки”.

Це ж не відбувається так, що до такого-то часу я писав гумор, а з цього — пишу еротику. Це стається паралельно. І там, і там усі ці речі є. Очі завжди горять. Якби можна, я вставляв би еротику і в політичні статті. Це цікаво: описати наших політиків з погляду сексуальної психології.
— Як в одному чоловікові поєднався гуморист і еротичний поет?
— Так, як у жінці поєднується любов і ненависть до однієї людини. Цієї хвилини вона його ненавидить, а наступної – шалено кохає. Жінка так непогамовна натура – усього їй мало... (усміхається). Добре поєднується...


[i]Аліна НЕБЕЛЬМЕС,
“МОЛОДА ГАЛИЧИНА”, №11[/i]

[b]“ІНТРИГА В ОБЦАСАХ”[/b]

Серед книжок львівського видавництва “Піраміда” збірок поезії дуже мало. Таке оминання (наразі?) цієї некомерційної ніші мимоволі змушує звернути увагу на книжку поезій від цього видавництва.

Для презентації збірки “Тіло лучниці” ужгородського поета, журналіста Олександра Гавроша організатори вибрали кав’ярню “Світ кави”, оформлення якої здійснив львівський художник Олександр Войтович, картини якого вміщено як ілюстрації до віршів. До слова, художник задоволений, як видавництво “Піраміда” з допомогою повноколірного друку відтворило його роботи. Тексти і зображення є автономними і рівноправними, як зазначає автор.

Назву збірки запропонував Ігор Римарук, якого поет вважає своїм хрещеним батьком у поезії. Президент Асоціації українських письменників написав також передмову до першої збірки ужгородського письменника – “Фалічні знаки”, яка спричинила певний розголос через свою відвертість. “Тіло лучниці” автор вважає більш зрілою.

Відверта тема провокувала відверту розмову, і автор зізнався, що вірші написано на основі того, що сам пережив. На запитання: “Як реагує дружина на вашу творчість?” – автор відповів запитанням: “А ви як реагували б?”. “Прибила б!”, — відповіла журналістка. “От і вона так само. Їй не подобається, коли її запитують, чи вона читала ці вірші” – от такий вийшов діалог. “Після сексуальної революції в масах має відбутися і сексуальна революція в літературі”, — вважає Олександр Гаврош.

Художник і поет під час презентації запропонували ідеал жінки: “інтрига в обцасах”. Хоча, як помітили журналістки, дружина художника була “без обцасів”.

Видавці переконані в комерційному успіху еротичної збірки. А редактор журналу “Ї” Ірина Магдиш розповіла, як під час Форуму видавців реагували на випуски журналу “Ї”, що стосувалися еротики: “Чоловіки демонстративно гортали серйозні журнали про Росію і скоса позирали на “еротичні”. Жінки ж без проблем гортали саме випуски про еротику”.

[i]“РАТУША”, №14[/i]

[b]“ПОЕТИЧНИЙ ОРГАЗМ”[/b]

До Львова привезли еротику. Ужгородський письменник Олександр Гаврош презентував у нашому місті збірку своїх еротичних фантазій і переживань під назвою “Тіло лучниці”. Але це не звичайна книжка про любовні утіхи, а... ілюстрована. Малюнків із камасутри там, щоправда, немає, але картини львівського художника Олександра Войтовича аніскільки не поступаються відомим ілюстраціям.

Незважаючи на те, що еротичні хвилювання нібито переживати приємно, за словами автора збірки, “народжувалася” ця книжка важко. Нелегко було й її видавцям, котрі надрукувавши наклад, виявили, що сторінки у збірці... переплутані. За словами директора видавництва “Піраміда” Василя Гутковського, друкарі не могли намилуватися красою оголеного жіночого тіла й забували виконувати свою роботу. Творці поетично-еротичних рядків запевняють, що українська література набагато цнотливіша за самих українців, котрі хочуть читати відверту прозу і поезію...

...Чи вдасться створити міф ідеальної жінки двом Олександрам, поки що невідомо. А от у тому, що повноколірне видання матиме успіх – ніхто з видавців не сумнівається. Надто вже цікавить українців те, що на споді.

[i]Орислава Жеребецька,
“АРГУМЕНТ-ГАЗЕТА”, №11[/i]

 

03 квітня 2006р.
-->

До теми

Коментарі:

  1. Вона 2006-04-28 / 17:09:00

    Я теж дотримуюсь думки Прихильниці.

  2. Прихильниця 2006-04-28 / 16:53:00

    І таланту!

  3. Прихильниця 2006-04-28 / 16:50:00

    Все, що ви тут написали (маю на увазі ось ці ТУПІ відгуки) - повний фуфел (фуфло - для тих хто закис між своїх сосен)! Твори Гавроша - це класні твори. До чого тут порнуха і онанізм? Я наприклад вас не розумію. А ось його - так. ви крвще спробуйте спочатку самі так написати, а потім "ля-ля". Для того, щоб написати такий вірш, потрібно багато чого пережити. І НІЯКА ПОРНУХА вам не допоможе, якщо немає емоцій та запалу!

  4. jarina 2006-04-15 / 20:59:00

    Коли загалом діяльна людина не може знайти собі достойне призначення в цьому житті, вона починає розтринькувати і творчу, й фізичну енергію на кон’юнктурний дріб’язок. Отак і Гаврош. А шкода...

  5. Riditel 2006-04-03 / 23:29:00

    Мені близькі почуття людей, що спробували висловитись про цю, з дозволу сказати "літературу". Ми бачили і знаємо високу Літературу і високу Поезію. Усе це уже було у історії і суспільства, і літератури, коли на фоні загального гниття на поверхню випливали гоміки і онаністи. Тепер, очевидно, на якийсь час знову настав їх час. Увімкнути по SATу порнопрограму, трохи отримати емоцій і,... Який "поет", такий і громадянин. І навпаки. Я не проти високої лірики. Але в Україні є широкая нива незораная, є про що людям говорити!!! Якщо у поета є серце і він чує, що людей болить.

  6. Братрура 2006-04-03 / 16:53:00

    Свойов жонов ся треба займатися, павіан ти долбаний! А то засохне в коледжі, як лучниця...

  7. 2006-04-03 / 16:25:00

    Щось Гаврош озабочений останнім часом, пише про оргазми... це його так балога довів?