"Гамора-2007" або Хто і як відроджує в Україні ковальське мистецтво

Невеличкий, але потужний потічок перетинає село Лисичево, що в Іршавському районі на Закарпатті. Швидка гірська вода перекочує потужне дерев’яне колесо, яке у свою чергу наповнює силою величезні ковальські міхи в середині старого дерев’яного приміщення кузні. Літній коваль Іван Мелеш натягує канат – і починає виспівувати гігантський молот. Так працює єдина на сьогодні в Європі водяна кузня "Гамора", яка досі збереглася лише завдяки зусиллями ентузіастів.


Щоб урятувати унікальну кузню, що створена ще в середині 19 століття, довелося її орендувати і випростовувати для приватного бізнесу. Для того ж, щоб про такий унікальний витвір людського розуму не забули, лисичани вирішили щороку на початку липня організовувати поблизу кузні фестиваль народної творчості.

Фестиваль "Гамора-2007" досі був виключно фольклорним фестивалем: цього року вперше на нього запросили ковалів з усієї України. Ковалів зустрічають місцеві музики.


Ковані витвори знову у моді

Ужгородський коваль Сергій Тясков, який є членом Всеукраїнської спілки ковальського мистецтва, каже: ковальство як мистецтво в Україні, та й загалом у Європі, занепадало майже століття. Причини цього були різні: в Радянському Союзі на ковальські витвори мистецтва не було попиту через дорожнечу, а в інших країнах майстри скаржилися на брак нових ідей.



Нині ж попит на ковальські вироби – це, в першу чергу, данина моді. Але в молоті та кувадлові є й реальна потреба, каже Сергій Тясков: це – архітектурне ковальство, пов’язане з будівництвом.

А під час фестивалю всі українські ковалі змайстрували стелу-дерево поблизу водяної кузні, а на нього почепили вироби, які виковували протягом двох днів фестивалю. Організатори кажуть: ця стела символізує відродження ковальського мистецтва в Україні.


Надія Петрів
RadioSvoboda.Ua

 

03 липня 2007р. -->