ПРАВДИВА СТИХІЯ ПРО ДОЛІ ЛЮДСЬКІ

Він – автор численних праць з теорії інтерпретації та рецепції тексту, а також про світочів української та німецької культури, про популяризаторів нашої літератури в світі, про тих, за Франком, будівничих, “золотих мостів зрозуміння і спочування” між людьми різних націй. У його творчому доробку більше тисячі статей, опублікованих у наукових збірниках та журналах і біля двох десятків монографічних дос-ліджень, серед яких варто виділити такі, як “Джерела вічної краси” (1996), “Німеччина та Україна: У нарисах взаємодій культур”(1999), “Тотожність та партнерство” (2000), “Животворна змагальність освіти”(2000), “Людина та вимір її образу: від голови до неба”(2002), “Опанування літературного досвіду” (2003), “Виміри духовних змагань” (2006).

Нещодавно М.Зимомря постав перед читачами у новій іпостасі, власне, як письменника й публіциста: у дрогобицькому видавництві “Коло” побачила світ збірка його під промовистою назвою “Долі в людях” (2006). До неї увійшло 55 нарисів та вісім інтерв’ю з відомими людьми нашого часу.

Слід зауважити, що це видання не є плодом праці одного року. Сюди увійшла лише частина творів, які протягом багатьох років друкувалися як у вітчизняних, так і в зарубіжних періодичних виданнях. Вони удостоїлись схвальної оцінки читачів та літературних критиків.

Художні оповідки М.Зимомрі, що складають книжку, це здебільшого нариси про наших сучасників, з якими авторові пощастило зустрічатися і спілкуватися в Україні та в інших європейських країнах. Усі матеріали збірки, що, як слушно зауважив автор передмови, визначний майстер слова, доктор філології, професор Любомир Сеник, хоч і різні своїм змістовим навантаженням та тематичним спрямуванням, а все ж вони творять органічну цілісність. У них чітко проявляється творче кредо письменника – поєднати художнє слово з наукою. Багато нарисів мають характер науково-художніх есе, тобто поєднують у собі белетристику і популяризацію знань. Побудовані на реальних фактах та подіях, які мали місце в житті конкретних людей, ці нариси містять роздуми й рефлексії політичного, культурного, релігійного та наукового характеру.

Ці дигресії автора, що дають розлоге поле для роздумів, засвідчують його широку ерудицію, глибину знань. Саме в цих своєрідних ліричних відступах роз-кривається М.Зимомря як вчений, пристрасний спостерігач життєвих тривог і радостей, що припадають на непоодинокі свята і часті будні.

Талант М.Зимомрі як носія письменницького слова проявляється в його умінні помітити і вдатися водночас до цікавих стилістичних прийомів, а відтак – вправно відобразити найбільш істотні, характерні риси свого героя, привернути до них читацьку увагу. Змальовані ним художні портрети мають велику пізнавальну цінність, збагачуючи наші знання передовсім про знаних в Україні культурно-освітніх діячів. Впадають в око ґрунтовні нариси про страдницьке життя владики Івана Маргітича (“Світле протистояння вітрам”), лауреатів національної премії ім. Т. Шевченка Володимира Овсійчука (“Панорамність погляду на світ мистецтва”) та Юрія Герца (“Незабутнє тепло фарби”), фольклориста, дійсного члена НАН України Миколи Мушинки, визначних перекладачів і популяризаторів української літератури в Німеччині та Польщі Анну-Галю Горбач (“Її ідеал – Україна”) та Ларису Робіне (“Ненаписана повість про її тривоги”), Ярослава Грицковяна (“Відлуння обітниці”), про видатних науковців – Юрія Борєва (“Світ між красою і правдою”), Василя Марка (“Барвисті вітражі на сонці”), Володимира Панченка (“Засватаний з мужнім словом”), Володимира Задорожного (“Пам’ять як повчальник”), письменників – Юліуша Сенкевича (“Слі-дами легенди”), Дмитра Павличка (“Рубати правду до віч”), Володимира Ладижця (“Музи між золотими вітрами”) та Анни Лаймінг (“Голос з міста над Слупією”). Приверне увагу читача й нарис “Мамині пісні, писані серцем”. Йдеться тут про образ, написаний автором з особливою любов’ю, закодованою материнським знаком...

Примітно, що героями цілої низки нарисів постають відомі уродженці Срібної землі. Це, зокрема, Михайло Белень, Юлій Боршош, Михайло Волощук, Кирило Галас, Василь Гомоннай, Іван Гранчак, Іван Губаль, Петро Гудивок, Степан Добош, Андрій Дурунда, Іван Ільтьо, Степан Кишко, Іван Коршинський, Михайло Кречко, Іван Маркуш, Петро Мізун, Михайло Мольнар, Михайло Орос, Василь Пагиря, Василь Поп, Іван Сенько, Йосип Тереля, Павло Федака, Юрій Фірцак, Степан Штефуровський, Іван Хланта. Одне слово, книжка справляє таке враження, що перед читачем постає змістовний художній літопис, з якого вимальовуються місткі образи видатних постатей краю гір і долин – Закарпаття.

Нариси та інтерв’ю, що увійшли до книги, не лише висвітлюють життя і діяльність добре відомих діячів науки, культури і церкви, але й відзначають соці-ологічні, естетичні та наукові позиції автора – активного учасника суспільного та літературного життя в Україні.

Вдалим доповненням до книжки слугують фотографії автопортретів – усіх без винятку – персонажів, з якими М.Зимомря мав щастя бути знайомим. Видається незайвим виокремити факт: художнє оформлення збірки здійснив обдарований професійний художник Василь Зимомря з міста над Ужем.

Літературний хист, життєва мудрість, творча фантазія, мовне багатство пронизаних гуманізмом публічних монологів, – все це, на мою думку, приверне широке коло читачів до рецензованої книжки “Долі в людях”. Бо ж вона, за твердженням Любомира Сеника, "засвідчує зрілість її автора як письменника, художника слова. Кожний її текст, нарис чи інтерв’ю – це насамперед спроба зафіксувати людський документ у сполуці з характером долі, яка судилася тому чи іншому її носієві".



Данило КУЗИК,

кандидат філологічних наук, доцент Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Трибуна

 

15 липня 2007р. -->