Шевченко у Воловці став знаряддям для зведення рахунків?

Ми вже повідомляли про те, що спорудження погруддя Тарасові Шевчен­ку у Воловці переросло у скандал: прокуратура порушила кримінальну справу про нібито незаконне використання на це бюджетних коштів.

 

Обласні депутати побачили в цьому факт переслідування і спробували подати запит до прокуратури, прилучивши документи про використання спонсорських коштів, однак проти запиту проголосували депутати від фракції "Наша Україна". Вочевидь має місце "барвиста" зацікавленість змістити голову Воловецької райради, розширити зону свого впливу, адже ні для кого не секрет, що "незабарвленими" на сьогодні залишаються в Закарпатті ще три райцентри — Ужгород, Воловець, Рахів, де люди ще мають своє слово, відсутня "демократія по-мукачівськи".
Про це минулого вівторка йшлося на прес-конференції, яку для журналістів дали люди, безпосередньо причетні до того, аби на Верховині з’явився Шевченко як консолідуюча постать, символ нації, яка хоче, але чомусь ніяк не може збудувати гідну своїх предків державу.
Скульптор, автор погруддя Т. Шевченку Василь Олашин розповів, як ще у 2005 році на одному з засідань "Просвіти" у Воловці голова місцевої організації поділився з ним мрією про те, аби Верховина отримала свого Кобзаря. Голова райради та депутати на початку 2006-го дали згоду, затвердили екскіз, втілений Олашиним за ідеєю воловчан — Великий Тарас з книжкою в руках. Голова райради чітко попередив, що на фінансування бюджетних коштів нема і не буде, потрібні спонсорські вливання. Обрали місце перед будинком райради, погодили необхідність облагородити площу, де бродили гуси... За роботу над тим, як ув’язати ландшафт, бюст, будівлю, взявся архітектор Петро Гайович, який розробив проект, всі необхідні креслення в кількох екземплярах, відтак вони пройшли усі дозвільні процедури. Коли вже розпочали копати котлован для бюста, з’явилися якісь люди і почали вимагати: припиняйте роботи! Більше того, за словами Василя Олашина, УБОЗівці підсунули йому на підпис папери, прочитавши які, він категорично відмовився їх підписувати. Чув дивні запитання, мовляв, "скільки хабара дали голові райради"? Потім було КРУ, теж зі сподіваннями "а раптом підпише художник?..". "Усі розрахунки, витрати тощо були чітко зафіксовані, — переконаний митець. — Тут пахне антиукраїнською інтригою, бо насправді питання криється не в матеріальній площині, а належить до пріоритетів національної безпеки. Все це було кимсь цілеспрямовано сплановане". До речі, щодо закидів про відсутній дозвіл від Кабінету Міністрів, то він потрібний для пам’ятника, спорудження ж погруддя (бюста) цього не потребує. Насправді "НУ" в Закарпатті використовує національний символ для зведення рахунків, а щоб дістати неугодного голову, їм байдуже, на кого наступити: на художника, Шевченка...
Архітектор, автор архітектурного проекту реконструкції площі Воловця Петро Гайович вважає, що це перший випадок, коли влада бореться з бажанням місцевих органів змінити щось на краще. "Ми не тільки встановили бюст українському генієві, а й провели сучасний благоустрій, відремонтували фасад будинку РДА, спробували усунути від нього "радянщину", жодна інша райдержадміністрація в області не може похвалитися таким же виглядом, — каже архітектор Петро Гайович. — Така війна проти добрих намірів — це ненормально, це війна проти Шевченка, який і для БЮТівця, і для "нашоукраїнця", і для "регіонала" має бути об’єднуючою ідеєю. А у Воловці виходить навпаки".
Голова обласної спілки народних мистецтв, громадський діяч Михайло Баник переконаний, що за появу у Воловці бюста Шевченка треба дякувати творчим людям і голові райради, натомість "мукачівці арештовують його, як це вже робилося в нашій історії, щоб забрати від людини хижу й самому в ній поселитися..."

РІО

 

29 грудня 2007р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів