ПРОКИНУТИСЯ ЗНАМЕНИТИМ

Отож Закарпаття має ще одного Шевченківського лауреата

 

Отож Закарпаття має ще одного Шевченківського лауреата. Ім’я Василя Сідака майже нічого не скаже широкій громадськості. Скульптор із Середнього Василь Сідак особливо не вирізнявся серед сотні членів закарпатської організації Національної Спілки художників України. Ба більше, у матеріалах про цьогорічних шевченківських претендентів обласна преса його навіть не помітила серед 64 претендентів, згадавши тільки Ігоря Блажкова, якого висунули закарпатські композитори.

Аж тут як грім серед ясного неба: після семи голосувань і гарячих дебатів, які тривали півдоби, Шевченківський комітет серед 11 цьогорічних переможців назвав і Василя Сідака. Найпрестижнішу премію України в розмірі 130 тисяч гривень наш земляк отримає за мистецький цикл "Дерев’яна скульптура" (2003—2007). А висунула його на здобуття Національна спілка майстрів народного мистецтва України.Робота Василя Сідака
Сам Василь Сідак не вірив у свою перемогу і особливої уваги з боку журналістів до своєї персони навіть після висування не помітив. Перемога нашого скульптора є тим несподіванішою, що його конкурентами були справді потужні і відомі всій Україні митці. Наприклад, Роман Петрук зі Львова, Прокіп Колісник із Пряшева, ілюстратор Кость Лавро з Києва. Але Шевченківський комітет мав свою думку – для Закарпаття сприятливішу. Багато хто пояснює це тим, що до нього входять більше письменників, ніж митців. Відповідно, в літературі вони розбираються краще. Принаймні мали би.
Але й серед трьох цьогорічних переможців-літераторів принаймні двоє є вельми несподіваними. Це поет Петро Перебийніс та прозаїк Любов Голота. Третя авторка -- Віра Вовк вже знана хоча б тим, що є найвідомішою українською письменницею Латинської Америки.
У тіні премії Шевченка залишилися такі першорядні українські літератори, як Василь Шкляр, Галина Пагутяк, Олег Чорногуз, Василь Портяк. Так що минулорічний неуспіх нашого Дмитра Кешелі можна порівнювати з куди більшими незаслуженими прикростями.
У цьому зв’язку хочеться згадати ще й про таке. Номінування Дмитра Кешелі практично пройшло без активної підтримки рідного краю. Не було організовано нашому прозаїку ні презентації в Києві, ні потужної інформаційної підтримки у столичних мас-медіах. Ясна річ, за таких умов важко виграти найпрестижнішу національну премію. Василю Сідаку, либонь, допомогла його виставка, яка відбулася в Києві напередодні засідання Шевченківського комітету. Але Закарпаття до неї теж не було причетне. Тож виходить, що наші земляки стають Шевченківськими лауреатами самі по собі, а не завдяки підтримці рідного краю.
Руки майстраДо речі, Шевченківським лауреатом за дерев’яну скульптуру свого часу був Василь Свида, який народився неподалік Середнього – у Пацканьові. Так що з деревом наші майстри працювати вміють.
Серед інших цьогорічних Шевченківських лауреатів – гурт "Піккардійська терція", документальний серіал Михайла Ткачука "Загадка Норильського повстання", вистава "Про мишей і людей" з Наталією Сумською та Богданом Бенюком у головних ролях (ужгородці мали змогу її бачити у 2006 році), композитор Геннадій Ляшенко, вистава "Берестечко" Рівненського обласного українського театру.
Наказ про вручення премії має ще затвердити Президент. Нагороджують нею традиційно 9 березня – на день народження Кобзаря.


Олександр Гаврош, Ужгород

 

02 березня 2008р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів