| Сьогодні, 8 жовтня 2008, середа (06:18) |
|
|
Петро Харевич: “Ми можемо чудово озеленити місто, але проблема в тому, як зберегти ці насадження” Весна — якраз той період, коли місто має освіжити свої зелені шати, прикраситися новими деревами й кущами, розквітнути розкішними клумбами. В Ужгороді цим усім опікується КПЗГ “Агромікс”, отож цього вівторка його директор і заодно міський депутат Петро Харевич у прес-клубі “Нове Закарпаття” розповідав журналістам, якою ціною дається підприємству озеленення, за рахунок чого воно виживає і які проблеми для нього є реальними, а які — надуманими.Фінансовий капкан тендерів Петро Іванович із самого початку заявив, що не збирається відповідати на минулотижневу негативну публікацію в “Закарпатській правді”, автор якої робив свої висновки, навіть не прийшовши на підприємство, щоб поцікавитися, як воно живе. А відтак поінформував журналістів про справді болючі для зеленого господарства речі і відповів на численні запитання. Ситуація в “Агроміксі” зараз дійсно складна, і причина цього — невиважена система державних закупівель. Через тендерні процедури підприємство потрапило в фінансовий цейтнот. Сплативши за них ще в середині грудня минулого року 60 тис. грн., КП досі не має від Тендерної палати — уже розформованої — жодної вісточки. Тимчасове положення про проведення тендерних закупівель передбачає безкоштовну організацію їх через Міністерство економіки, однак цей процес знову може затягтися у часі. А зелене господарство вже й так 4 місяці не отримувало грошей за виконані роботи з благоустрою міста — казначейство ж їх без виграного тендеру не пропустить. “Тепер уявіть собі, як нам виживати в таких умовах. Адже ці кошти — і зарплата людей, і пально-мастильні матеріали, запчастини, отрутохімікати… Саджанці ж не ростуть самі по собі, щоб дерево досягло 2—2,5 м, потрібно 4—5 років догляду,” — зауважує Петро Харевич. Орієнтація на ринок Утім, хоч грошей “Агромікс” поки що не отримує, покладені на нього завдання виконує. Зокрема саме його працівники оперативно зачищали місто від вивернутих та потрощених буревієм дерев. Озелененням теж займаються, не чекаючи відповідних коштів. “Те, що підприємство комунальне, не означає, що воно фінансується безпосередньо з бюджету. Ми виконуємо замовлені за договором із управлінням житлово-комунального господарства роботи, і тільки після їх виконання можемо розраховувати на оплату, — каже Петро Іванович. — А між тим заробляємо, виконуючи замовлення бізнесових структур та продаючи власну продукцію, інакше давно б збанкрутіли. Ми орієнтуємося на ринок і за рахунок цього виживаємо у теперішній ситуації”. До речі, асортимент продукції зеленого господарства дуже широкий — понад 300 найменувань. Тут вирощують декоративні листяні й хвойні дерева та кущі найрізноманітніших видів і цінових категорій — сакури, липи, каштани, клени, тую, ялівці, кипарисовики, форзиції, японську айву тощо. От тільки від дешевих тополь категорично відмовилися. Колись в Ужгороді їх насадили багато — дерево зручне для озеленення тим, що швидко росте. Але зворотний бік медалі — понад 40-метрові велетні крихкі, а спиляти їх в умовах міста, де навколо будинки, машини та комунікації, — ціла проблема, для вирішення якої іноді доводиться залучати навіть альпіністів. Бо, по-перше, не всюди техніка з вишкою може під’їхати, а по-друге, висота її для тополь явно недостатня. Ціни на саджанці дуже різні. Приміром, собівартість 2-річної сакури становить 80—100 грн., 5-річної — 200—220 грн., але при продажу деревцят враховується ще й 30-відсоткова рентабельність. Є, звісно, дешевші види (2-річна туя —30—100 грн., кипарис — 50—60), але є і бонсаї по 2,5—9 тис. грн. Їх, щоправда, не вирощують на місці, а закуповують за кордоном. Те, що в Ужгороді висаджують зараз досить дорогі породи дерев, директор “Агроміксу” вважає виправданим — західні ворота України не мають бути озеленені абичим. За минулий рік зеленгосп висадив в обласному центрі близько 200 дерев на замовлення управління житлово-комунального господарства та ще 120 — безкоштовно (себто за свій рахунок) у ході різних акцій. Цьогоріч на озеленення та утримання зелених насаджень із міського бюджету заплановано виділити 800 тис. грн. Звісно, зважаючи на реальну потребу коштів, цього замало, і влада не проти переглянути суми в ІІ півріччі, якби тільки тендери не гальмували роботу. А поки що маємо те, що маємо: якщо на одного киянина припадає в середньому 100 грн. на озеленення, то у нас — 5—6 грн. на людину. Даються взнаки різні масштаби міських бюджетів. Багато справ “Агромікс” у 2008-му планує на проспекті Свободи. Там проводитиметься генеральна реконструкція, і в її ході треба повирізати старі дерева та насадити нові. Швидше за все, це будуть традиційні для Ужгорода сакури, яблуні Медвецького, різноманітні кулеподібні форми. І в цьому контексті Петро Іванович торкнувся болючої для нього теми: “Ми можемо чудово озеленити місто, причому за різними стилями, але вся біда в тому, що збереження цих насаджень — загальноукраїнська проблема. У нас процвітають крадіжки і вандалізм. Якщо деревце не поцуплять, то якийсь лобуряка від нічого робити може його просто зламати”. На жаль, притягти до відповідальності таких варварів важко — для цього їх треба впіймати на гарячому. Роздані під будівництво землі “Агромікс” не використовував У зв’язку із закидами в пресі щодо роздачі земель зеленгоспу під будівництво журналісти поцікавилися, чи вистачає “Агроміксу” угідь. Петро Харевич запевнив: їх абсолютно достатньо — 4,5 га знаходиться під оранжереями, де вирощують декоративні кущі й дерева, і ще 5 га відкритого ґрунту зайнято саджанцями більш витривалих листяних і хвойних порід. А звинувачення в тому, що площі начебто розбазарені під будівництво, — безпідставні. Річ у тім, що після паводка 1998 р. територія зеленгоспу була повністю затоплена, в окремих місцях вода сягала двох метрів. У підсумку оранжереї поблизу річки перетворилися на руїни: залишився стрічковий фундамент завглибшки 1,5 м та понищені опалювальні системи. Щоб рекультивувати цю територію, потрібно б вивезти півтораметровий шар ґрунту з будівельними відходами і завезти інший. Зрозуміло, це коштувало б надто дорого, що й визнала спеціальна комісія. До того ж земля належить містові, а не безпосередньо зеленому господарству, тому такі питання вирішуються на сесії депутатами. “Агромікс” же згадані території не використовував, вони заросли чагарниками. “Але поки там лазили гадюки і мали де ховатися злодії, це нікому не заважало, та як тільки почали щось робити — це вже потрібно всім. Я вважаю, що будівництво житла для людей є необхідним, і зеленгосп від цього не постраждав”, — підсумував Петро Іванович. Не обійшлося й без майже традиційного питання: чому зеленгосп не вирощує квітів. Виявляється, причина лежить в економічній площині: підприємство не може конкурувати із закордонною завізною продукцією. У нас, щоб утримати в оранжереї 60—70-х рр. (тоді за копійчаного газу про енергозбереження ніхто й не думав) температуру 18—22°С, потрібно за добу спалити 6 тис. куб. м газу, а це 1200 доларів. За місяць суми набігали б захмарні, тому КП відмовилося від вирощування “золотих” букетних квітів. Петро Харевич пригадав, як 3 роки тому, будучи в Голландії, бачив сучасні півторагектарні оранжереї вартістю 1,5 млн. євро. Будувати такі підприємству, м’яко кажучи, не по кишені. Насамкінець директор “Агроміксу” пожалкував з приводу того, що наразі нема виробленої ужгородськими науковцями програми, де б указувалося, яким порадам варто надавати перевагу в Ужгороді, які розсадники закладати. Це питання колись розглядалося, спільно обговорювалося, а потім забулося. А ще Петро Харевич заявив: було б добре, якби будівельні організації, котрі зводять далеко не дешеве житло, займалися і благоустроєм та озелененням прилеглої території. Тому він ініціюватиме на сесії міськради пропозицію, щоб при складанні державного акту прийому робіт там був присутній і представник “Агроміксу”. P.S. Коли матеріал був уже готовий до друку, стало відомо: “Агромікс” таки отримав зелене світло від Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, а отже 60 тис. грн. за тендерні процедури не пропали даремно. Мирослава ГАЛАС, “Ужгород” ОБГОВОРИТИ: Коментарів 0, стор. Загрузка...
|
|
 |
Використання матеріалів УЖГОРОД.net.ua дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань — гіперпосилання) на uzhgorod.net.ua. Передрук, копіювання чи відтворення інформації, що містить посилання на інші джерела в будь-якому вигляді заборонено. |
Сайт є щоденною інтернет-газетою КАРПАТСЬКОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО АГЕНТСТВА (директор - канд.соціолог.наук Шандор Ф.Ф.).
Зв’язок: редактор editor@uzhgorod.net.ua, реклама reklama@uzhgorod.net.ua, технічні питання root@uzhgorod.net.ua
Запрошуємо авторів до співпраці, якщо у Вас є цікаві новини, то надсилайте їх за адресою editor@uzhgorod.net.ua, найкращі з них будуть винагороджені. Редакція не відповідає за зміст рекламних оголошень, може не поділяти точку зору автора, може відмовити автору публікації, якщо текст не відповідає політиці ресурсу без попереднього узгодження. Дизайн: YOUR.UZHGOROD.NAME. Розробка: ЗІС. |
