Достойна зарплата, житло і безкоштовне харчування — складові успішного комплектування армії контрактниками

Та це й зрозуміло, адже йдеться про величезні кошти, яких, як завжди, не вистачає. Навіть із частковим комплектуванням бойових формувань контрактниками є проблеми — вакансій значно більше, ніж бажаючих. Про плюси, мінуси та перспективи військової служби за контрактом ми розпитуємо військового комісара Ужгородського об’єднаного міського комісаріату Василя Сичевського.

— Василю Васильовичу, то коли ж у нас буде професійна армія?

— Указ Президента “Про державну програму переходу Збройних сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом” датований ще 2002 роком. Спочатку орієнтиром був 2015 рік, зараз, згідно з керівними документами, останній призов солдатів строкової служби планується на осінь 2009-го. Президент та міністр оборони впевнені, що за умови достатнього фінансування це реально.


— А як вважаєте ви?

— Якщо армії додадуть 7,5 млрд. грн., як обіцяли, то матеріальне забезпечення стане задовільним і матимемо значний приріст чисельності контрактників. Але, на мою думку, враховуючи реальне фінансування державної програми, перехідний період, коли паралельно існуватимуть строкова і контрактна служби, може дещо затягнутися, хоча строковиків стане значно менше. До речі, у високорозвиненій Німеччині досі кожен молодий чоловік мусить відслужити в армії, хоч і недовго.

— Скільки контрактників уже служить в Ужгороді?

— Маємо певні проблеми з виконанням плану по призову на військову службу за контрактом: бажаючих виявилося цьогоріч близько двох десятків, а доведені показники утричі більші. Безпосередньо в Ужгороді розташовані 2 бойові військові частини — окремий танковий і окремий гірськопіхотний батальйони. Це механізовані війська, але в них є й інші спеціалісти: військова розвідка, зв’язківці, артилеристи. Вибрати є з чого навіть тим, хто хоче служити тут, на місці. А крім того, маємо заявки з усіх куточків України, отож поле діяльності дуже широке: аеромобільні війська, військово-морські, повітряні сили — до чого душа лежить.

—Хто може претендувати на роль воїна-професіонала?

— Як ті, хто вже пройшов строкову службу, так і молоді люди призовного віку без армійського досвіду, але котрі мають диплом кваліфікованого працівника — молодшого спеціаліста і вище. Щоправда, контракт укладається як мінімум на 3 роки, а строкова служба триває рік. Зараз плануються зміни до законодавства, згідно з якими контрактниками зможуть ставати юнаки з повною середньою освітою, себто випускники шкіл, а мінімальний термін контракту скоротять до 2 років.

Наразі строкова служба вигідна тим, хто з огляду на подальшу кар’єру в силових структурах (де армійська служба є необхідною умовою) хоче скоріше вирішити це питання. Для інших непогана альтернатива — контрактна служба, яка принаймні гарантує стабільність.

— І який соціальний пакет ви можете запропонувати на додачу до цієї стабільності?

— Мінімальна заробітна плата — 1000 грн. У контрактників із великим стажем — 1800 грн. Звичайно, це мало, особливо у нашому прикордонному місті, де є чимало можливостей заробити більше. Але це все-таки якась упевненість у завтрашньому дні, соціальний захист. Наші люди застраховані, у випадку травмування чи, не дай Бог, чогось гіршого, самі чи їхні близькі можуть розраховувати на матеріальну компенсацію. Медичне обслуговування у нас безкоштовне і досить якісне — система шпиталів збереглася, медбатальйони, медроти хоч і в скороченому вигляді, але є. Нема частини, де б не було медпункту, і якщо допомогу не можуть надати на місці, то зроблять це у вищих інстанціях, аж до київських госпіталів. Узагалі пакет пільг, виписаних законом, дуже широкий, але не виконується у повному обсязі: десь через недофінансування, десь через неузгодженість між міністерствами.

— А на безкоштовне харчування, як для строковиків, контрактники можуть розраховувати?

— Ні. Харчуванням солдатів строкової служби з розрахунку 25 грн. на особу зараз займаються цивільні організації, які орендують їдальні і виконують увесь обсяг пов’язаних із цим робіт включно з доставкою продуктів. За військовими залишилися тільки функції нагляду. Контрактникам за їжу доводиться платити з власної кишені. При зарплаті 1000 грн., та ще коли доводиться винаймати житло, це нікуди не годиться. Я вважаю, що є 3 складові успішного комплектування армії контрактниками: достойна зарплата, житло і безкоштовне харчування. Але якби вдалося запровадити хоча б останнє, то, думаю, у нас на кожну вакансію претендувало б по кілька чоловік.

— А як із житлом, принаймні тимчасовим?

— Тимчасове житло — це казарма, переобладнана під гуртожиток. А ось із житлом для тих, хто має сім’ю, — дуже складно. Контракт зараз вигідний призовникам, які бажають навчатися заочно і паралельно вирішити питання служби. Якщо вони проживають в Ужгороді або десь поблизу, не мають на утриманні родини, то зарплата в 1000 гривень цілком прийнятна. Прогодувати ж 2—3 чоловік за ці гроші, звичайно, складно. Проте зараз ідеться про те, щоб до кінця року підняти оклад військовим-контрактникам щонайменше до 1200 грн., а з наступного — ще більше. Це, відповідно, тягне за собою зміну офіцерських окладів, тому в сумі додатковий фінансовий тягар для держави суттєвий. Але що поробиш? Армія — річ дорога. Та й то у нас вона тримається десь на інерції з радянських часів, вести колишню бойову підготовку в повному обсязі зараз було б надто складно і дорого.

— Поки що актуальним залишається і питання строкової служби. Весняний призов підходить до кінця, які тенденції ви помітили?

— Гучні заяви керівництва держави призвели до того, що зараз ніхто не хоче виконувати свій конституційний обов’язок щодо військової служби. А наша структура, військкомат, у добровільно-примусовому порядку прищеплює хлопцям таке бажання. Весняний призов триватиме до 22 травня, і ми вже близькі до виконання плану. Він, до речі, невисокий — півтори тисячі чоловік по Ужгороду та Ужгородському району. Із 10-ти чоловік, які викликаються на комісію, служити йде 1.

— Невже стан здоров’я призовників такий поганий?

— Якщо бути дуже прискіпливим, то так. Як кажуть, здорових людей немає, є недообстежені. А якщо серйозно, то після Чорнобильської катастрофи повністю здорових юнаків із діагнозом “придатний без обмежень” навіть для служби в елітних частинах знайти важко. У нас є перелік захворювань, із якими до армії не беруть, а є цілий ряд таких, що, в принципі, не завадять службі. Але молодих людей, що мають “букет” із 3—4 допустимих недуг, нині вважають за доцільне не призивати. Хоча взагалі-то основне — бажання юнака іти в армію. Якщо воно є, то медики можуть закрити очі на певні незначні проблеми.

— До здоров’я контрактників вимоги суворіші?

— Зовсім ні. Вони проходять обстеження у повному обсязі, здають більше аналізів, але це все просто береться до відома. Особливо не доскіпуємося, головне, щоб людина за станом здоров’я була придатна до служби.

— Ви казали про небажання юнаків служити в армії. Одна з причин цього — дідівщина…

— Ну, якщо порівнювати з тим, що було за часів Союзу, то, вважайте, її нема взагалі. Так, трапляються поодинокі шокуючі випадки, але ж вони є не тільки в армії: підліткова жорстокість, сімейні “розбірки” — не рідкість у цивільному житті. А коли в дитсадку більший малюк відштовхує слабшого і забирає в нього іграшку, то це явище не з тієї ж серії? Саме з дитинства, зі школи й виростають ці проблеми, а в армію юнаки їх приносять уже сформованими. Хтось не вміє постояти за себе, хтось звик верховодити — і конфліктна ситуація назріває. Але в армії є певна повага молодших до старших, на цьому тримається дисципліна. На жаль, у нашому суспільстві дуже багато необґрунтованих страхів щодо строкової служби. Не останню роль у цьому відіграють засоби масової інформації, а ще — ті, хто вже відслужив: вони просто насміхаються над новобранцями, розповідаючи байки з розряду “у нашому полку було…”, а ті сприймають їх цілком серйозно.

— Куди можуть звертатися ті, хто хоче служити в армії за контрактом?

— В Ужгородський ОМВК за адресою: вул. Новака, 10, або ж в облвійськкомат на Бородіна, 12, куди, до речі, до кінця року ми теж збираємося перебратися. Там же є Територіальний центр комплектування, на який у майбутньому буде покладено комплектування контрактної служби.

Користуючись нагодою, хочу привітати з Днем Перемоги всіх ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни. Схиляємо голову перед їхньою мужністю і бажаємо достойної старості, оточеної любов’ю, шаною та повагою.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

 

14 травня 2008р.