У Закарпатському селищі ґазди з великодніми кошиками навипередки біжать додому

Цієї світлої неділі всі християни святкують Великдень. Пасху, або день воскресіння Христового, кожному районі Закарпаття святкують із різними традиціями та обрядами. Кореспондент Ужгород.net відвідав смт Середнє, яке всього у 20-х км від Ужгорода, і де дружно і в мирі живуть люди різних національностей та релігій.

У греко-католиків, як і у православних, Великий піст триває до 40 днів, у католиків, в основному, за тиждень до Великодня.

Під час великого посту середнянські старожили вчать своїх нащадків, що праведним християнам забороняється вживати м'ясні та молочні продукти. Завершується день Великого посту у страсний четвер, який називають Чистим. Дітям прививають, аби в чистий четвер вони відвідували своїх родичів, хресних батьків чи близьких.

Середнянські ґаздині в страсний четвер печуть головний атрибут Великодня – запашні паски та тіста. А ґазди - прибирають свої обійстя, готують двір та хату до святкувань. Чистий четвер у середнянців асоціюється ще й з прибиранням, бо наступний день – скорботи, жалоби. У Страсну п'ятницю не можна співати, сміятися, веселитися і, тим більше, поратися по господарству.

Старожили кажуть, хто радітиме у Страсну п'ятницю – той плакатиме весь рік. Також в цей день віряни йдуть на службу в церкву, де виносять плащаницю. Багато людей цього дня нічого не їдять, а декотрі взагалі відмовляється від їжі аж до самої неділі, до освячення кошиків.

У греко-католицькому та православному храмах служби проходять перед початком Великодня – біля півночі в ніч з суботи на неділю. У суботу ввечері, або недільного ранку середнянські ґазди самі складають великодні кошики.

Туди традиційно кладуть паски, шовдарі, пікниці, грудку, різні м’ясні рулети, писанки, тістечка та фрукти. Ну, і звичайно, кладуть пляшку домашнього вина, а дітям ставлять солодощі.

Ще на Середнянщині прийнято класти у кошик масляного баранчика (він є символом Сина Божого), якого робить особисто господар обістя. Це давня віра у те, що баранчик подарує прихильність природи і берегтиме їх від різних стихійних бід.

У неділю вся родина вирушає на службу Божу до церкви та освячує їжу. Дітей ставлять перед собою, бо ті з нетерпінням чекають освяченого поливу духівником, та й дуже люблять роздивлятися вміст інших кошиків.

Але саме цікаве дійство починається після того, як отримавши благословення від духовенства, кожен господар намагається першим схопити свій кошик і навипередки швидко нести його до своєї хати. У кожній вулиці села є свої традиційні змагання серед чоловіків. Але всюди один результат: хто перший донесе нелегкий кошик, та родина цілий рік буде мати файне ґаздівство та везіння в усьому. Обов’язковим обрядом у кожній хаті є те, коли з церкви приходять жінки та діти, - газди піднімають кошики вверх, тричі прикладають до голови кожного і промовляють Боже благословення.

Наступний після Великодня день – «поливаний» понеділок. Зранку хлопці традиційно поливають дівчат водою, в основному з відер або бутилів. Відтак, великодня поливанка та гостина триває до 3-х днів.

Ужгород.net