Оновлення ужгородської візитівки

Поки ЗМІ обговорюють всі «за» і «проти» облаштування скверу біля греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді, на площі Бачинського облаштовують менший, але так само дуже значимий об’єкт – палісадник перед єпископською резиденцією. Докладніше про це розповів «Унґвару» відомий закарпатський скульптор Василь Роман. 

– Кам’яний ювілейний Хрест, який ми нещодавно встановили перед фасадом єпископської резиденції, прийшов на зміну бетонному, котрий із плином часу та під дією дощів і морозів почав руйнуватися і  потребував заміни, -- розповідає митець. -- Роботу почали з ініціативи єпископа Мілана Шашіка та за підтримки одного з благодійників фонду ім. блаженного Теодора Ромжі – Андрія Удовиченка. Саме стараннями пана Андрія палісадник фактично відродився, став улюбленим місцем відпочинку і одним із найзатишніших куточків Замкової гори – архітектурного заповідника Ужгорода.

Довгий час сквер був закритим і заростав як знав. Разом із початком проектних робіт щодо пам’ятника єпископу Андрею Бачинському вирубали чагарники, замість старих асфальтованих доріжок зробили нові, викладені кам’яною бруківкою і повністю узгоджені з архітектурною схемою. Коли ж стали обирати місце для майбутнього пам’ятника, довелося вирішувати цілий ряд несподіваних питань. І саме хрест, робота над яким іде до завершення, був складним вузликом у цьому проекті.

Коли художня рада обговорювала перший проект, у єпископа виникло питання: чи не перекриватиме хрест композицію, яка постане позаду нього і буде майже на одній осі. Оскільки жодних намірів рухати хрест Мілан Шашік не мав, вирішили обирати альтернативне місце розташування пам’ятника Андрею Бачинському, аби надати йому величне і самостійне звучання. Це стало причиною тривалих творчих пошуків.

Біля собору буде камінь, який використали при спорудженні нинішньої ОДА

Щоб знайти компроміс, створили цілу серію проектів, один із яких передбачав встановлення монумента на розі палісадника з перспективою на вул. Духновича, над меморіалом репресованому духовенству. Але після інженерних розрахунків виявилося, що опорна стіна перевантажена і обтяжувати її недоцільно і небезпечно. 

Поворотним моментом стало рішення замінити бетонний хрест на новий, кам’яний і розглянути  можливість обрати для нього трошки інше місце. Так несподівано ми повернулися до початкових архітектурних пропозицій, які визначали місце для пам’ятника Андрею Бачинському. А відтак почалася активна робота над робочою моделлю майбутнього пам’ятника.

З особистого творчого досвіду як автор я запропонував обрати матеріалом для постаменту і одночасно для нового хреста словацький травертин – чарівний світлий камінь, що в якійсь мірі нагадує мармур. Саме з ним я мав задоволення працювати на скульптурних симпозіумах за кордоном, і результати роботи мене надзвичайно надихали. Для пересічного читача: словацький травертин застосовано в архітектурних елементах оздоблення фасаду ОДА – колишньої Народної Ради.

За підтримки Андрія Удовиченка ми поїхали в Словаччину на родовище цього благородного каменю, і придбали цільні блоки – для виготовлення нового хреста, та один велетенський камінь – для пластичного постаменту пам’ятника єпископу Андрею Бачинському.

Ювілейний хрест – як колишній, тільки різьблений із суцільного каменю

-- Нам вдалося зберегти архітектурну структуру старого хреста. Аж настільки, що деякі люди, які бувають тут майже щодня, робили комплімент, що гарно відреставрували. В архітектурному обличчі резиденції майже нічого не змінилося. Дуже важливо, що він стоїть на тому ж місці, але при цьому має, так би мовити, два фасади. Тильний бік також наповнений зображеннями і тим самим формує гарний камерний простір для створюваного пам’ятника єпископу.

Нарешті з’явилася чудова можливість відступити від стереотипів, які супроводжували пам’ятники попередньої епохи, що встановлювались до дат і були елементами монументальної пропаганди, далекі і відсторонені, з театральними жестами та сумнівним архітектурним звучанням. Спілкування з ними закінчувалося при першому погляді. Але вони окупували найкращі площі та сквери нашого міста.

Тепер же ми вільні від намагань зробити пам’ятник більш значущим, ніж хрест. Образно кажучи, ми більше нічим не зобов’язані перед вулицею. Тепер можна зосереджуватися на ракурсах, відстанях, силуетах, які зустрічатимуть нас при входженні в сакральний простір палісадника, навіть уявляти тактильні моменти, коли враження формуються прямим дотиком руки.

Світла тональність Хреста і величного постаменту вдало гармонуватиме з відреставрованим фасадом резиденції, з колористичним наповненням архітектурного ансамблю. Також беремо до уваги маленький внутрішній простір у палісаднику, сформований зеленими насадженнями. Основними характеристиками монументальної композиції будуть внутрішня динамічність форми постаменту і рукопис вітру у величній мантії єпископа. Так у двох словах можна окреслити концепцію нашого проекту.

 Делікатна реставрація рятує від примітиву «атеїстичної епохи»

-- Зараз завершується комплексна реставрація будівлі єпископської резиденції. Маємо досить хороші результати: як ззовні, так і всередині. На головному фасаді при заміні штукатурки нам вдалося зберегти всі елементи декору, рельєфні герби, капітелі. Повністю відреставровані дерев’яні вікна, відновлене мідне покриття двох веж.

При створенні меморіалу репресованому духовенству максимально тактовно використано камінь, а окремі елементи, скажімо, хрест, є оригінальним артефактами, часточками історії. Хрест, який став домінантою меморіалу, зберігався у крипті кафедрального собору. Своєю формою від дуже подібний до тих, що сьогодні прикрашають головні вежі. Його історію, можливо, колись дослідять мистецтвознавці. Так само часточками історії є уламки мармурових сходів кафедрального собору, з яких ми створили ядро меморіалу: основу для хреста і символічний вівтарний камінь – місце для квітів і лампадок. Намагаємося втручатися в історичне середовище максимально делікатно і використовувати ті ж матеріали, що нам дісталися у спадщину.

Коли площа отримала ім’я Бачинського, постало питання таблички на розі опорної кам’яної стіни палісадника. Знайшлася можливість виконати її не на металі чи пластику, а використати гарний природний камінь, який абсолютно колористично і фактурно вписався у старий мур. Майже непомітно – але коли шукаєш, то знаходиш. Так само тактовно намагалися поставити інформаційне табло при вході в резиденцію, щоб було співзвучно з існуючим історичним контекстом.

Дещо інакше склалося з реновацією сходів кафедрального собору. На превеликий жаль, там відбулася повна реконструкція без відома архітектурно-мистецької ради. Глянцеві гранітні блоки прийшли на зміну стареньким мармуровим сходам, які при вмілій реставрації ще не одне століття могли чесно служити і свідчити про високу європейську естетику, що наповнювала наше місто у найкращі роки його становлення. Але чавунні перила нам таки вдалося відстояти, хоча оригінали було поруйновано при невмілому демонтажі. Спільно із заводом «Турбогаз» ми відтворили литво за збереженими зразками і встановили історичні перила на нових сходах.

Нещодавно нам вдалося завершити реставрацію кам’яної балюстради в інтер’єрах резиденції, а точніше – при старих дубових сходах, що ведуть до єпископської каплиці. За часів минулої влади, минулої епохи, гарний камінь був під сотнею шарів масляної фарби. Довелося все розібрати, щоб очистити камінь від «якісної радянської фарби», після чого виявилось, що ці перила не відповідають місцю, де встановлені. Їх, очевидно, було знято і використано при перебудові резиденції. В мене виникла гіпотеза, що це могло бути огорожею вівтарної частини першої церкви, яка тут стояла: це властиво єзуїтським храмам. Якщо так – то нам вдалося зберегти ще одну безцінну річ такою, якою вона була майже чотириста років тому.

Розмовляла Тетяна Щоголєва.

  Надіслати другу