Небажані війни місцевого масштабу тільки шкодять добрим справам

Хто й чому у закарпатському Берегові заважає патріотичним зачинам, гідним і пристойним ініціативам благодійників на користь армії?

 

Останнім часом діяльний стиль і настирну роботу істинної патріотки прикордонного міста Закарпаття Тетяни Яблінської всіляко намагаються применшити. А її саму будь-якими методами «утихомирити» та дискредитувати – дійшло вже не тільки до непристойної усної лексики, але й гнівної писанини в мережі Інтернет, навіть до районної міліції. Саме руками правоохоронців хочуть приборкати ініціативну жінку, опоганити її та навіть зганьбити. І сміх і гріх, але на патріотичних акціях і добрих зачинах хтось укотре хоче зробити собі дешевенький піар. Хоча недавно ще всі були разом і заодно. А нині, коли ворог у всіх спільний, багатьох «заносить» у різні боки. І це в місті, куди уперше на Закарпатті прийшло горе-біда зі східних рубежів – у червні на одному з блок-постів Луганщини загинув молодий (20-річний) патріот Роланд Попович. Хіба такою має бути пам‘ять про берегівчанина, який дістав у голову російську кулю, якого оплакувало все місто? За словами пані Тетяни, у хід ідуть наклепи, нашіптування, плетуться різного роду інтриги, каверзи, підступи, навішуються ярлики, триває обливання брудом тощо. Звісно, що під таким психологічним пресом працювати неможливо, а особливо тоді, коли йдеться про таку пікантну справу, як благодійництво, збір грошей на армію, гуманітарна поміч тощо. Та, попри все, в суботу біля центрального входу у супермаркет «Вопак» стояв візок, куди бажаючі могли покласти гуманітарку – харчі, побутові речі, які вкрай необхідні на передовій. І тут також тон задавала активна мешканка нашого міста.

            Берегівська волонтерка Тетяна Яблінська щоденно та натхненно працює на українську армію, на звитягу воїнів-патріотів, збираючи гроші та речі першої необхідності для вояків сходу. Однак із нею вирішили «повоювати» окремі депутати, яким, за словами зачинателя «Волонтерського фестивалю» у прикордонному Берегові, що намічений на 14 серпня, вона чомусь стала кісткою посеред горла. Її безпідставно почали звинувачувати в непрозорості акцій зі збору грошей. Із приводу написаної в міліцію заяви у волонтерки свою думка: Тетяна каже, що з таким же успіхом вона також може зробити подібне. І не розуміє, навіщо й кому потрібна така «війна»? На сході воюють по-справжньому, там ллється кров ратників, а тут триває протистояння між учорашніми однодумцями. Громадські активісти-майданівці дорікають уже згадуваній волонтерці, що, мовляв, не так, як треба, організувала справу. Але самі також у цих заходах приклад не показали, накопичивши низку явних промахів – організаційних, люстраційних, фінансових у тому числі. Найперше гріхують чіткістю та прозорістю у використанні грошей, фактично вони не надали ніякого публічного звіту про свою роботу, не було про це повідомлення ані в пресі, ані по радіо, ані на сході громади тощо. Хоча про успішну діяльність Т. Яблінської «Вісник Берегівщини» написав цілу шпальту, до того ж автор статті – сам редактор часопису. Готується аналогічна публікація на захист волонтерки номер один міста Берегове у однойменній новинці. Звісно, декого це дратує. Але у такий непростий час, коли на сході знемагають та замучуються люди, вмирають-конають захисники рідної землі, калічать тих, хто боронить незалежність, такі непристойні факти тільки ганьблять ініціаторів-благодійників, кидають тінь на чесних і порядних активістів. Хіба герої на Майдані за це вмирали? За примітивну гризоту, за брутальних, липкоруких і пройдисвітів? Вони клали голови за нову Україну, за нове життя, за нові порядки…

            Ініціативності, рішучості, благородству й завзяттю Т. Яблінської та плече б підкласти з боку громади, бізнесової еліти, інших міських інституцій тощо. А не заважати та палиці у колеса доброї справу застромляти. Тим паче, що не заради якихось нагород і премій-призів, не задля власної вигоди, шани чи осібної користі або ж комфорту, не за чиїмось указівним пальцем «зверху» взялася ця скромна, виважена й ділова жінка за волонтерство. Повірте – справа ця не з легких. Міркувати подібним чином можуть тільки «диванні патріотки», які цілодобово лежать на канапі та дивляться телевізори. А у вихідні позують для фото, які розміщують деякі низькопробні видання. У цієї правильної в житті, конкретної та з активною позицією жінки не воюють ані чоловік, ані син, ані зять, ані брат. Вона живе з дочкою, яка вчиться у виші. Однак патріотка всією душею усвідомлює, як важко та сутужно на фронті, які труднощі щодня постають перед бійцями. Розуміє, що протистояти ворогу зможе тільки ситий воїн і добре зодягнутий солдат. А для цього потрібні гроші – тут якраз і дала про себе знати активістка Т. Яблінська. До речі, вона єдина в місті, хто має офіційний дозвіл на волонтерство від міськвиконкому: з цього приводу є відповідне розпорядження міського голови Золтана Бабяка. У міськраді кажуть, що цю справу не побоялися доручити пані Тетяні – мешканці Запорізького хутора, адже вона добре зарекомендувала себе у бізнесових справах. Живе чесно та має чисту совість. Зрештою, раді за цю стриману та мужню жінку. Вона також завершує оформлення документів для створення міськрайосередку Всеукраїнського об‘єднання «Патріот», яке у Києві очолює Анна Майборода. Покладає надії на активістів, найперше тих, які вже розчарувалися у «кипучій діяльності» окремих народних обранців, що різними маніпуляціями кличуть до своїх рядів наївних берегівчан. А потім із ними ще й воюють.    

Кілька тижнів поспіль у центрі Берегова разом із помічниками – чоловіками та жінками, зокрема, колишнім геологом Богданом Пукачем, мікрорайонівцем і новатором у справі облаштування ОСББ Олексієм Калакуцьким, Олександрою Залізняк із В. Бакти та іншими щоденно викладала намет зі збору коштів для української армії. Сюди підходили небайдужі й охочі гривнями посприяти армії. Хто скільки міг, той стільки й залишав у скриньці. У день набігали різні суми, а опісля у соцмережі Тетяна звітувалася перед колегами про зроблене. Коли набралося понад 10 тисяч гривень, активісти спакували 10 великих коробів із військовою амуніцією, зокрема, формою, берцами, білизною, засобами гігієни тощо й відправили на схід. І не навмання, а на адресу конкретних десятьох берегівчан, які воюють у АТО у складі 128-ої Мукачівської бригади. Запросили навіть усіх матерів, але, на жаль, прийшли тільки три неньки. Воно й зрозуміло – клопотів удома і без того чимало! Хлопці-патріоти безмежно раді, що про них піклуються такі ж сердечні й добрі земляки. Тетяна розповідає про молодого берегівського воїна Юрася Степанова, звісно, безстрашного і мужнього, з яким її доця у дитинстві гралася у пісочниці, а нині він – у Луганську на передовій, де бахкають «гради», де на українців чатують снайпери, де російських куль, немов тих мух. Як не думати про таких, як їм не допомагати? Ще зовсім молода його мати Галина, як і десятки тисяч по всій Україні, вже сивіє від щоденних переживань і постійних недосипань. Якщо дотепер була веселою, жвавою та завжди посміхалася, з місцевими кардіологами не зналася, то нині навідує їх усе частіше – здає знеболене серце, нерви, болить голова. Якби не підтримка друзів, сусідів, зокрема, укрексімбанківських колег, а також Т. Яблінської, Р. Цитряк – було б узагалі кепсько. Але віриться, що все буде гаразд.

 Слід сказати, що були окремі «гарячі голови», які радили передати гроші для бійців Закарпатського батальйону територіальної оборони – через воїна Олександра П-ка. Але волонтерка, яка шанує всіх і кожного, хто добровільно став у стрій, відповіла категоричною відмовою – десять тисячок для одних рук є немалою сумою. Якщо ці гроші пропадуть – ніяка розписка нічого не дасть. І тоді виникла незрозуміла образа, почалася містечкова «війна», яка, слід сподіватися, завершиться не бліц-кригом на чиюсь користь, а миром і спокоєм. Люди добрі! Дайте можливість волонтерам, які свій власний час використовують для громадської роботи, нормально працювати. Зачохліть «фейсбуки», припиніть обливання одні одних лайном, майте совість і гордість. Зрештою, жіночу, якщо така існує, – честь! Ще новина: із метою покласти край берегівським міжусобицям у цьому плані найближчими днями у міськраді створять комісію на чолі з очільницею міськрайорганізації Товариства Червоного Хреста, головою громадської ради Оксаною Маргітич, яка б патронувала волонтерський рух і фіксувала всі акції, які проходять під гаслом «Допоможімо українській армії». Бо тільки таким чином, чіткістю та прозорістю можна проконтролювати, скільки грошей зібрано й на що вони використані. Можливо, що тоді уляжуться нездорові пристрасті, спаде ажіотаж, забудуться злісні випади й кожен займатиметься своєю справою – чесно та добросовісно.

А наразі гуманітарний збір грошей і продовольства для української армії, найнеобхідніших нині для вояків речей, засобів гігієни у тому числі, продовжується. Віриться, що ніякі штучні перепони не зупинять патріотичну ходу волонтерки Тетяни Яблінської. Вона своїми діями пришвидшує мир на українській землі. І замріяний нею «Волонтерський фестиваль» у Берегові, слід сподіватися, пройде за будь-якої погоди…

Степан Горовий, м. Берегово

 

24 серпня 2014р.
-->

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів