Пророцтво Тарасової поезії на сторінках сучасної Антології письменників Бойківщини

Слово великого Кобзаря має вагомий вплив на кожного з авторів, чий літературний здобуток увійшов до цієї книги. У літературній праці творчість Тараса Шевченка супроводжує кожен вірш, пісню і прозу поетів та прозаїків з різних куточків України.

До Антології увійшли твори письменників із Закарпатської,  Івано-Франківської, Київської, Львівської, Луганської та Рівненської  областей, а також проза української письменниці Лілії Диркавець з Німеччини.

Для нас важливо знати про шевченківський внесок наших земляків, когорту яких наповнили десять представників із Закарпаття: Софія Малильо (м. Мукачево), Ірина Гармасій, Олена Пекар та Іван Хланта (м. Ужгород), Василь Білич  (м. Хуст), Василь Малета (смт. Міжгір’я ), Юлія Драгун (с. Новоселиця Тячівсього р-ну), Ганна Розман (смт. Буштино Тячівського р-ну), Марія Грицан (с. Красна Тячівського р-ну), Маріанна Салай-Пак (с. Великі Лази Ужгородського району). Це представники різного віку, думок, світобачення, професії та жанрової форми своїх творів, але єдине, що їх об’єднує – це Шевченківський дух та його патріотичне слово про Україну.

Ювілейне видання створене духовними поривами членів Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини», його голови  Любов Рудавської-Вовк, яка виступила головним редактором та упорядником. Книжка є своєрідним творчим і громадянським діалогом письменників із суспільством і Т. Шевченком, доля якого не однократно пов’язана із західною Бойківщиною (як відомо, мати Кобзаря походить з бойківського  роду). Тому надто близькими є рядки чи не кожного митця: «Портрет Шевченка у нас вдома / Між рушниками на стіні, / І, наче святості ікона, / Поет такий близький мені» (Юлія Драгун); «З багатим й бідним ти обідав, / Та й голос Твій був голос Божий, / Летів в громах в нещадний бій…» (Василь Малета);  та інші.

Антологія вміщує різножанрові твори, які підкреслюють всенародний тріумф правди і волі Кобзаревої поезії, яка стала найактуальнішою сьогодні для України у важкі для неї часи. Письменницькі думки в поезії та прозі об’єднує  віще слово Тараса, яке огорнуте щирою любов’ю до рідної України. Сторінки насичені філософськими роздумами, поетичними присвятами Кобзарю та замальовками сучасників:

«Ти навік живий в серцях, Пророче,

Речник Волі, символ наш, Тарас,

Дух твій вільний із неволі ночі

До свободи й світла кличе нас». (Софія Малильо «Кобзареві», с. 15)

«Мене вели в народ ще з лона мами,

І дуже слово в серці здавна залягло.

Це сильний дух моєї Бойківщини –

Тарас Шевченко та Іван Франко». (Ірина Гармасій «Мене загартувала пісня…», с. 71), або «Кобзар співав зневіру і прокляття / Імперіям вкраїнського безпуття» («Храни нас, Господи», с. 70).

«Ці люди – духовна еліта,

Бо вищі сил зла й марноти.

Вони несуть радість і світло

Й цілющий бальзам доброти». (Маріанна Салай-Пак «Є люди…», с. 263)

У своїх творах автори  виражають глибокі почуття любові, які єднають їх з рідною землею. В кожного з них є свій художній стиль висловлювання відносно впливу творчості Тараса Шевченка на власний світогляд:

«Тямлю, мав я років з вісім, либонь.

Наближалось Тарасове свято,

І узяв до своїх зашкарублих долонь

«Кобзаря», наче Біблію, тато.

Далі тато уроче відкрив «Кобзаря»,

Розпочавши уголос читати,

І здалося, немов промениста зоря

Засвітила до нашої хати». (Роман Пастух «Диво пророчого слова», с. 32 )

Поезія на сторінках насичена голосами письменників проти чиновницького свавілля, неправди, всюдисущого зла, що спостерігається в сучасній, ніби-то вільній Україні:

«Женім у безвість еру бутафорії,

Скеруймо в мудрість колесо історії,

Щоб люд забув мерзенний дотик зради,

Щоб правдою служили людям ради». (Л. Рудавська-Вовк «Шевченка відкриваймо в наших душах», с. 47)

Неможливо не звернути увагу на деталізовану статтю Івана Хланти, доктора мистецтвознавства, Заслуженого діяча мистецтв України «Монументальна Шевченкіана Закарпаття», де пише: «Чарівна краса його слова настільки велика і дійова, що завжди пробивала собі дорогу до людських сердець, сприяла піднесенню їх національної свідомості, пробудженню й активізації культурного життя».

Цікавими є також сторінки з ілюстраціями пам’ятників Тарасу Григоровичу в різних містах України та фотографії пам’ятників у світі, яких найбільше встановлено саме Великому Кобзареві (Будапешт, Рим, Варшава, Вінніпег, Москва).

Поезія Тараса Шевченка наразі є дуже співзвучною із ситуацією, яка вирує в Україні вже скоро як рік. Про це найчастіше і пишуть письменники у своїх творах, адже душа болить за рідну Україну. І ці трагічні події ще понад півтора століття тому були описані Великим Кобзарем як пророче майбутнє для неньки України. Рядки його віршів сколихнули кожного свідомого українця:

Обідрана, сиротою

На сторінках можна прочитати багато крилатих виразів Тараса Григоровича, що стали влучними епіграфами до поезії авторів-сучасників. Зокрема, «Наша дума, наші пісня / Не вмре, не загине», «Благаю Бога, щоб світало, / Мов волі, світу сонця жду…», Степи мої запродані /Жидові, німоті, / Сини твої на чужині, / На чужій роботі» тощо. Також на сторінках книги можна дізнатися захоплюючі факти із життя Кобзаря, а ще вирішити не менш цікаві кросчайнворди на тему «Тарас Шевченко».

Кожен поціновував творчості Великого Кобзаря зможе приєднатися роздумами до творів шевченкіани у четвертій антології Боківського краю. І, як зазначила у передмові Любов Рудавська-Вовк: «І віриться, що Україна, не збиваючись з духовних Шевченкових слідів, збудує «сім’ю вольну нову».

Ярміла Гармасій, студентка відділення журналістики УжНУ

  Надіслати другу