На Міжгірщині знайшли альтернативу дорогому газу

Місцевий підприємець запустив першу в районі лінію з виготовлення паливних гранул із тирси.

 

Утилізація сміття в Міжгірському районі  — болюча тема. Як вирішити цю проблему, тут ламають голову вже давно. Довго, до прикладу, шукали земельну ділянку під сміттє­сховище, але на території Міжгірщини важко знайти таку, яка б відповідала діючим нормам. Був також задум побудувати завод із переробки непотребу. Та спрацьовує людський фактор — ніхто не хоче, аби біля нього діяло таке виробництво. Що стосується відходів лісозаготівлі, то також не все так просто, бо вже багато років закрите єдине паспортизоване сміттєзвалище, яке переповнене вщерть. У результаті, до прикладу, тирсу просто нема куди вивозити. Саме над цим замислився один із підприємців Андрій Попович. І нині вже є результат…

Андрію, як давно ви надумали зайнятись переробкою тирси?

— 11 років тому. Однак тоді всі твердили, що це утопія. Та я ніколи не покидав надії. Особливо зацікавився цим, коли підняли плату за газ. Нині нам вдалося запустили в Міжгір’ї лінію виробництва паливних гранул із тирси. Даємо розголосу цьому тільки тепер, бо останні сім місяців проводили експерименти з відповідним обладнанням за участі спеціалістів одного з підприємств, яке є відомим виробником деревообробного обладнання в Україні. Інвесторами проекту стали підприємці зі Львова та Молдови. В перспективі — вирішення цієї проблеми по всьому району, а потім, якщо все буде добре, візьмемося за переробку твердих кускових пиловідходів деревини. Взагалі-то на Міжгірщині вже було п’ять спроб, якщо не помиляюся, переробляти тирсу, однак із різних причин вони зазнавали фіаско. Наша, на щастя, вдала.

загруженное (2)

Що саме являє собою обладнання, про яке ви говорили?

— На вигляд воно дуже просте, але технологічно — надзвичайно складне. Закупили ми його в Україні. Правду кажучи, воно нічим не гірше за іноземне, до того ж набагато дешевше. Йдеться про аеродинамічну сушку, яка на повітряній подушці тримає тирсу. Також є три печі, завдяки яким поетапно сушиться необхідна сировина без рухомих вузлів. Узимку, звісно, працюватимуть вони всі, а влітку достатньо однієї-двох. Далі — циклон, який гасить потоки аеродинамічної подушки. За ним розташована шнекова подача і власне гранулятор. За годину така установка може виготовити до 600 кг пелетів. Проектна потужність — до 1100 кг. Для виготовлення 1 тонни гранул необхідно 7,5 кубометра тирси або 2,2 кубометра твердих кускових відходів деревини.

А яка ціна такого біопалива?

— Для внутрішнього ринку — 1200 гривень за тонну. Та з кожним наступним роком вартість знижуватиметься. Тепловіддача така ж, як і при спалюванні однієї тонни кам’яного вугілля. Експортна ціна до Словаччини, з якою ми вже співпрацюємо, становить 110 євро. Нещодавно відбулася перша поставка 22 тонн пелетів до цієї країни. В супровідних документах вказано, що це гранули з відходів деревини. А от до Італії буде дорожче — 150—180 євро. Та з нею поки що тільки домовляємося, бо там важче знайти покупців, яким підходила б саме наша продукція.

Радує, що починають користуватися для опалення своїх домівок такими гранулами і в нашому районі. До прикладу, минулої зими один господар з Колочави вже купував у мене таке біопаливо для опалення свого будинку. До того ж роботи з пелетами набагато менше, ніж, приміром, із дровами. Адже їх можна засипати в спеціальні котли, які працюють в автоматичному режимі, а тому майже 15 днів до них можна і не заглядати. Щоправда, діаметр гранул не має перевищувати 6 мм. Щоб обігріти будинок середнього розміру, на весь зимовий сезон вистачає 2,5—3 тонни пелетів. Я переконаний, що це є реальна альтернатива газовому опаленню.

Про плюси ми вже почули, а чи є мінуси в цих паливних гранул?

— Недоліком є те, що для їх зберігання необхідне сухе приміщення, бо достатню кількість тепла можна отримати тільки в тому разі, якщо вологість у гранулах буде коливатися в межах 8—14 %. Та, гадаю, з цим можна легко впоратися. Ще один недолік — зі старої тирси практично неможливо зробити гранули, бо вони просто розпадаються. Тому період її зберігання на землі — не більше року.

Розмовляла

Марина ШИШОЛА

 

14 вересня 2014р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів