Олег Адамчук: Необхідно навести лад у власному домі, а тоді вже повноцінно вливатися в таку омріяну європейську сім’ю

У вівторок депутати Верховної Ради разом із депутатами Європарламенту синхронно ратифікували Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, тим самим розпочавши новий етап в євроінтеграційному русі України. Тим не менш, таку довгоочікувану бочку меду таки зуміло зіпсувати одне невелике «уточнення», внесене до документу – відтермінування.

Що ж відтермінували?

Торкнулося це уточнення економічної частини Угоди (яка, до слова, складає 80% всього документу) і нібито було запроваджене в інтересах самої України як інструмент захисту вітчизняної економіки від можливих труднощів роботи на європейському ринку.

Його суть полягає в тому, що Європейський Союз в односторонньому порядку відкрив свій ринок для українських товарів (за окремими винятками, на кшталт деякої сільськогосподарської продукції), скасував ввізні мита і при цьому залишив мита для товарів, які імпортуються на територію України з ЄС. Діятимуть такі правила до 31 грудня 2015 року.

Здавалося б, подібні умови стали першою реальною допомогою з боку європейського співтовариства Україні, яка опинилася в центрі затяжного міжнародного конфлікту. Тим не менш, експерти вже встигли пояснити, що суттєвих вигод від подібної митної політики економіка України навряд чи отримає, а населення й поготів – буде змушене платити за товари європейських виробників більше. Власне, за рахунок цього український держбюджет і отримуватиме свої незначні прибутки.

Європейські стандарти

Не дивлячись на певну поступку з боку європейської спільноти, українські виробники все ж залишаються у програшних умовах. У першу чергу, через серйозну різницю у європейських та вітчизняних стандартах виробництва.

Як пояснив у коментарі виданню «Голос Карпат» директор ПАТ «Ужгородський Турбогаз» Михайло Качур, до України нині імпортується високотехнологічна продукція ЄС, яка практично не має аналогів по якості всередині нашої країни, а ми маємо гірші аналоги за дешевшою ціною. Відповідно, для того, щоб ми робили так якісно, як робить Європейський Союз, нам треба перебудувати свою промисловість.

При цьому підприємець додає, що той же токарний станок, який стоїть у нас на заводі, в Європейському Союзі кожні 3-5 років змінюється, тому що стає застарим. А таке підприємство як «Турбогаз» має можливість замінити його раз у 15 років. Це означає, що нам Європу ще доганяти і доганяти.

Прикладом подібного відставання Качур називає і роботу українського автопрому. Так, нині в Україні, наприклад, виробляється автомобіль Дейву Сенс. Це модель, яка в Кореї виготовлялася років 14 тому. І там уже дві моделі прийшли їй на зміну, а ми не маємо можливості оновити обладнання і технології так швидко.

На думку Качура, при підписанні угоди з ЄС багато галузей потрапляють у невигідне становище. Їм важко конкурувати з розвинутішим ринком, але рано чи пізно це має відбутись. При цьому Качур запевняє, що на «Ужгородський турбогаз» серйозних випробувань не чекає. Наразі, як пояснив директор підприємства, їхня продукція нормально конкурує на своєму специфічному ринку, відтак серйозних негативних наслідків для виробництва бізнесмен поки не прогнозує.

Втрачена Росія

Не настільки оптимістично налаштований інший закарпатський бізнесмен, директор ТОВ «Хенкель-Ужгород» Олег Адамчук. Стандарти його підприємства уже нині відповідають європейським. Однак у цьому випадку проблема полягає в іншому: 83% продукції цього підприємства наразі експортуються до Росії та країн СНД. Тільки півтора відсотка – до Європейського Союзу. Яке майбутнє чекатиме на торгівельні зв’язки зі східними та північними сусідами після повноцінного введення в дію економічної частини Угоди про асоціацію, наразі до кінця незрозуміло.

 

«Нам буде важко. Ми не можемо знати, чи закриють цей ринок для нас. Попередньо вони можуть ввести якісь обмеження на ввезення продукції», -прогнозує Адамчук.

Необхідність переорієнтування на західний ринок – питання уже вирішене. Однак у випадку, наприклад, із продукцією «Хенкель-Ужгород» все не так просто хоча б через неймовірно високий рівень конкуренції між уже наявними в Європі виробниками.

При цьому втраченим лишається ринок до сьогодні найбільшого українського партнера – Росії.

 

«Далеко не всі підприємства, які є на Україні, можуть реалізовувати продукцію в Європу. Натомість вони успішно працюють з Росією. Ринок Росії все-таки цікавий як українцям, так і європейцям. Ринок Росії великий, ринок Росії потрібний. Тому економічна частина асоціації і відкладена до кінця 2015 року. На сьогоднішній день ми просто не готові для того, щоб переходити з російського ринку на європейський», — переконаний Адамчук.

Хоча, як відзначає Адамчук, навіть до кінця наступного року Україна не встигне підготуватися до цього процесу. Тоді, на думку бізнесмена, доведеться шукати ще якісь варіанти виходу із ситуації:

«Усі сьогодні прекрасно розуміють, що вступати в економічні тяжби з Росією навіть разом з Європою нам дуже важко – ми не витримаємо. Європа сама по собі себе прогодує і Росія сама по собі себе хоч частково прогодує. А ми себе — ні».

Перспективи

Тим не менш, не дивлячись на всі труднощі та побічні ефекти від ратифікації Угоди, підприємці погоджуються з тим фактом, що цей крок був потрібним і виправданим.

Так, «Турбогаз» уже розпочинає маркетингову роботу в країнах ЄС та шукає нових партнерів на західному ринку. Збільшення виробництва та прибутків на підприємстві поки що прогнозувати не можуть, тому що конкретних домовленостей немає. Наразі там тільки почали вивчати ринок тм розсилати інформацію про себе потенційним європейським партнерам. Тому прогнозів поки не роблять, однак саму ратифікацію безперечно розцінюють позитивно.

Шукають вирішення проблеми і в «Хенкель-Ужгород». При цьому Олег Адамчук вже нині бачить чимало перспектив зокрема і для Закарпатської області, які відкриються в регіоні після повноцінного введення в дію Асоціації:

«Словаччина нині найбільший виробник автомобілів у Європі на душу населення. Чому? Тому що Європа перейшла: всі автомобілі Фольксваген, Шкода, Пежо, Рено сьогодні виробляються у Словаччині. Дешевша робоча сила і, в принципі, нормальні ціни на енергоносії – до сьогоднішнього дня – дадуть нам змогу тут, у прикордонних районах відтворити свою інфраструктуру».

Разом з тим, Адамчук зазначає, що ні про які зміни на краще не можна говорити, поки в Україні не стабілізується ситуація. Зокрема на валютному ринку. До тих пір жоден великий інвестор не наважиться привести в Україну свої кошти. Тому поки нам необхідно навести лад у власному домі і вже тоді повноцінно вливатися в таку омріяну європейську сім’ю.

 

19 вересня 2014р. -->