Говерла - Динамо - 0:4. Класова перемога киян (+відео)

"Динамо" сильніше за "Говерлу" – це факт беззаперечний. Сильніше, можливо, навіть на дві, а то й на три голови – це також не повинно ображати прихильників ужгородської команди. Втім, попри таку різницю в класі, матч задовго до свого початку обріс інтригою, родзинками і значимістю. Інтрига - це зіграють чи не зіграють орендовані у "Динамо" футболісти "Говерли". Родзинка – перебування на одному полі двох легендарних постатей українського футболу, одна з яких своїми рекордними голами намагається витягнути з трясини скромний ужгородський колектив, а інша своїми тренерськими, новаторськими ідеями старається (небезуспішно) повернути славу київському "Динамо". Значимість – це ажіотаж навколо поєдинку, породжений нерозбалуваністю ужгородської публіки футболом, іменем суперника і чудовою осінньою погодою (а ще вчора дощило). Одним словом, поєдинок збуджував цікавість, навіть незважаючи на те, що його підсумок майже зі стовідсотковою точністю можна було передбачити задовго до початку гри.

"Говерла" опинилась у скрутному становищі. Перша третина чемпіонату уже пройшла, а ужгородці так і не здобули хоча б однієї перемоги. І це при тому, що позаду залишились матчі проти суперників, з якими реально можна було боротись на перемогу. Сьогоднішнім же матчем в ужгородців почався відрізок, на якому (за кількома винятками) будуть поєдинки, в яких реалістичним завданням "Говерли" буде програти гідно.

А от "Динамо", схоже, вклинилось в боротьбу за чемпіонство і має хороші перспективи в тій боротьбі. Потрохи вимальовуються контури роботи Сергія Реброва: контури потужного, класичного "Динамо", звичним місцем якого є вершина турнірної таблиці, а не її "місця для інвалідів". Так от, якщо для "Говерли" в силу різних обставин цей матч був особливим, то для "Динамо" – рядовим. Рядовим, в якому єдиним прийнятним результатом могли бути тільки три очки. В Ужгороді навіть Блохін вигравав, тож Сергій Станіславович, звісно, не мав права на осічку.

Не дивно, відтак, що склад "Динамо" був на сто відсотків бойовим. Місце у воротах зайняв капітан команди Олександр Шовковський. Перед ним в лінію вибудувались захисники Віда, Драгович, Сілва і Велозу (так, Велозу; саме португалець закривав позицію лівого оборонця). Сидорчук та Рибалка відповідали за опорну зону; також в центрі, тільки вище, діяв Беланда. Ярмоленко і Ленс, як завжди, закривали фланги атаки, уособлював яку як центрфорвард Артем Кравець.

"Говерла" все-таки недорахувалась орендованих динамівців. Насправді, на основний склад Грозний ще назбирав перевірених гравців, а от на заміні в ужгородської команди були футболісти без ігрової практики. Хіба що Серж Акакпо може називатись основною бойовою одиницею. До речі, дивно, що тоголезець не вийшов в основі. Його місце в центрі захисту поруч з Кача рабою зайняв Олександру Тудосе. Відтак, в опорній зоні поруч із Полянським звільнилось місце для Олега Степюнка. На флангах діяли "двійки" Глушицький – Герасим'юк (справа) та Хомин – Трухін (зліва). Висунутому на вістря Лучіану Бурдужану допомагав з глибини Максим Шацьких. Дмитро Бабенко захищав ворота.

Чи могла гра бути іншою? Напевно, могла, бо "Динамо" грало у футбол, але й багато волі давало супернику. Але то вже проблеми "Говерли", що з тієї волі не зуміли ужгородці скористатися. Показовим був епізод в середині першого тайму, коли Шацьких, опустившись глибше (ветеран, взагалі, часто опинявся на позиції центрального півзахисника), підключив до наступу Хомина, а той хитро віддавав на хід, здається, Трухіну. Дмитро на м’яч не пішов, а Хомин емоційно махнув рукою. Закарпатцям бракувало порозуміння, але й так не можна сказати, що господарі в першому таймі нічого не створили. Моменти були, щоправда, недостатньо небезпечні.

Почалося все з обміну атаками. Кияни пішли вперед, Ленс зліва навісив на Кравця, той пробив, але не переграв Бабенка. Відразу "Говерла" організувала контратаку у відповідь, яку завершував перспективним ударом Трухін. Але Шовковський обрав правильну позицію. На довгий час той момент був для "Говерли" єдиним у матчі. А "Динамо" атакувало так різноманітно, що аж двоїлося в очах. Не пройшло й п’яти хвилин, як момент дальнім сильним ударом організував Велозу, якому було нудно у своїй зоні відповідальності і який активно ходив на чужу половину поля. На одній хвилі "Динамо" й гол забило. Ярмоленко зробив роботу на своєму правому фланзі, "кинув" м’яча на кут штрафного майданчика, звідки продовжив Сидорчук. Кінцевою точкою цієї комбінації став миттєвий, точний удар Кравця – 0:1.

Дуже спокійною була атмосфера на стадіоні. Грозний не властиво для себе мовчки спостерігав за грою, наче змирившись зі своєю важкою долею. Глядачі вибухали моментами. І тільки гостьовий сектор додавав спеки. Власне, вболівали фанати "Динамо" так, як грала команда, себто, добре. "Говерла" мусила атакувати, але до хвилини тридцятої моменти ужгородців закінчувались на початковій фазі свого розвитку. А кияни і не думали грати по рахунку. Так, на 18-й хвилині чергового удару завдав Велозу – Бабенко впорався. Трохи пізніше Ярмоленко не зумів зорієнтуватись і з вигідної позиції промахнувся по м’ячу. Андрій, взагалі, виконував великий об’єм роботи, хоча й був не надто продуктивним. Після попереднього промаху Ярмоленко зробив простріл в нікуди. А от Сергію Сидорчуку раціональності не бракувало. На 24-й хвилині півзахисник збірної України двічі дуже небезпечно пробивав по воротах суперника і тільки самовіддана гра Бабенка врятувала "Говерлу". Потім був дальній постріл Даніло Сілви, після якого, нарешті, до тями прийшла закарпатська команда.

27-ма хвилина ледь не стала тріумфальною для Шацьких. Але удар Максима прийшовся прямо по центру воріт, тож Шовковський легко з ним впорався. Підтримав ветерана і Полянський, але безрезультатно.

Гра знову повернулась до спокійного русла. Але те затишшя, як виявилось, було перед бурею. Кінцівка тайму видалась продуктивною. "Динамо" забило вдруге зусиллями Сидорчука. Ленс подав зліва, повітря виграв Хомин, але підбирання виявилось за Сидорчуком, удар якого був більярдної точності. Варто відзначити, що перед тим "Говерла" йшла в атаку і на думку публіки та тренерського штабу ужгородців, ту атаку кияни зупинили з порушенням правил… Закінчився тайм емоційним проривом Глушицького, який, втім, ніяких дивідендів господарям не приніс.

Навряд чи на другий тайм могли бути якім особливі настанови у обох тренерів. "Динамо" повністю перегравало "Говерлу" і ужгородський колектив не мав ресурсів, щоб хоч якось змінити акцент матчу.

Тож вже на 47-й хвилині, коли Ярмоленко з Ленсом розіграли класну двоходівку, яку результативним ударом завершив нідерландський збірник, матч можна було закінчувати. Хоча, "Говерла" після третього пропущеного м’яча організувала ряд цікавих атак, які трохи підсолодили програшну пігулку. Зокрема, варто відзначити активність Глушицького, який спочатку низом цілив у кут воріт Шовковського з середньої дистанції, а потім з центру штрафного майданчика пробив в падінні через себе. То був емоційний спалах, після якого гра остаточно заспокоїлась (з точки зору атакувальних акцій). Почали виникати сутички в центрі поля. Одну з таких спровокувало зіткнення Ленса і Глушицького. Джермейн довго не міг заспокоїтись і Ребров від гріха подалі замінив легіонера на ветерана Гусєва.

Далі моменти виникали епізодично. Там Ярмоленко пробив з лінії штрафного майданчика в руки Бабенку, тут Безус вистрілив вище поперечини, там Сидорчук не переграв воротаря. Кінцівка матчу ознаменувалась пенальті, яке Ярмоленко заробив в ході швидкої контратаки. Розгром "Говерли" з "точки" довершив Гусєв.

Не можна назвати цю перемогу "Динамо" перемогою на класі або трудовою перемогою, або ситуативною. Цей результат – це ніби комплекс усіх манер. "Динамо" показало дуже насичений, щільний футбол, який наче втамував голод. Але в той же час нікуди не зникло відчуття, що "Динамо" ще здатне додавати.

ua-football.com