У Москві він мріяв повернутися у рідну домівку — до Карпатського краю (ФОТО)

Сьогодні ж йому дуже болить, що такий футбольний край, як Закарпаття, не має достойного представництва у ФК "Говерла"..

 

Як уже повідомляв Uzhgorod.net.ua, у п’ятницю свою 80-ту весну зустрів відомий наш земляк — заслужений майстер спорту СРСР, легендарний «залізний капітан» київського «Динамо» Василь Турянчик. Про роки минулі, про життя і футбол сучасний Василь Юрійович розповів «НЗ» напередодні свого ювілею. 

Василю Юрійовичу, як самотужки вдалося пробити собі шлях у великий футбол простому хлопцеві із закарпатської глибинки?

– У повоєнні роки в селах діти постійно грали в футбол, тож і собі змалку прикипів до м’яча. В Чинадійові тоді була хороша команда, яка постійно займала верхні сходинки в чемпіонаті краю, та й мої земляки Тиберій Петрушевич виступав у київському «Динамо», Юрій Фіялко – в ужгородському «Спартаку», тож мав з кого брати приклад. З юнацького складу селищної команди потрапив до збірної області, а вже звідти в 1953 році запросили до ужгородського «Спартака», але через рік призвали до армії, де потрапив до футбольного СКА (Львів). Саме там пройшов досконалу школу. В той час у складі цієї команди виступали наші закарпатці Степан Асталош, Ернест Кеслер, інші відомі футболісти з цілого Союзу. Згодом потрапив до складу збірної команди республіки, в якій себе добре проявив й одразу ж отримав запрошення від кількох клубів.
♦ Таким він був!
 
І яким був ваш вибір?
 
— Дуже хотів додому, та й служба підходила до свого завершення. Повернувся до Львова — вже звідти мене відрядили до Москви в ЦСКА. В Білокам’яній мене не полишали думки про повернення на рідне Закарпаття. Сам маршал Андрій Гречко запропонував навіть батьків забрати в Москву (я посилався на те, що в мене старенькі батьки, і їм потрібна моя опіка). І мене таки демобілізували, але з умовою, що не залишуся в жодній із московських команд. 
 
Довго довелося нудьгувати за футболом?
 
— За кілька днів до мене навідався голова обласного ФСТ «Спартак» Петро Крайняниця. Я написав заяву й знову опинився в команді «Спартак», де почав грати на позиції форварда. В той час у складі нашого клубу виступали справжні закарпатські футбольні зірки – Йожеф Сабо, Вільгельм Телінгер, Степан Асталош, Андрій Гаваші, демонструючи чудову гру. Відтак одразу трьох виконавців – А.Гаваші, Й.Сабо та мене запросили зіграти в складі київського «Динамо» в контрольному матчі проти лондонського «Тоттенхема». Цей поєдинок українці програли 1:2, але тренерському штабу на чолі з Олегом Ошенковим наша гра сподобалася. Упродовж місяця готувалися до старту нового сезону 1960 року на базі… 
 
Василю Юрійовичу, згадайте, як забили відомий всім «золотий гол»?
 
– У 1961 році головним нашим конкурентом у боротьбі за чемпіонство було московське «Торпедо», очна зустріч з яким для нас була визначальною. Під кінець другого тайму «Торпедо» забиває, тож змушені були відігруватися. Під час пробиття кутового пішов уперед, тоді вже грав на позиції захисника. Валерій Лобановський за традицією підкрутив м’яч, Вік­тор Серебренніков з ближньої стійки продовжив політ м’яча на одинадцятиметрову позначку, звідки я вже пробив через себе й зрівняв рахунок у матчі. Згодом цей гол, як виявилося став вирішальним у здобутті чемпіонського титулу. 
 
♦ Футбольне майбутнє Турянчиків.
 
По завершенню виступів у «Динамо», як склалася ваша подальша футбольна кар’єра?
 
– Після повернення з Києва виступав у складі аматорів мукачівського «Приладиста», а потім у 1971 році разом з групою гравців поїхав до ужгородської «Говерли», де згодом працював тренером. Але через проблеми зі здоров’ям, змушенй був тримати дієту, перейшов на більш спокійну роботу – тренером у мукачівську команду «Керамік», потім перейшов до Іршавської СДЮШОР, де пропрацював 7 років. Там виросли такі таланти як Віктор Пасулько, Михайло Ловска. Вже 15 років працюю в нашій професійній команді на різних посадах. 
 
Футбол піку вашої кар’єри й сучасний суттєво відрізняються?
 
– Звісно, зараз не та тактика гри. Тепер чомусь більше тримають м’яч, команди використовують велику кількість коротких та середніх передач. А тоді ж м’яч якнайскоріше мав доправлятися на половину поля суперника, гравці йшли в атаку, виконувалось більше ударів... На мою думку, тогочасний футбол характеризується великою кількістю індивідуально сильних футболістів, на яких спеціально приходили дивитися вболівальники. 
 
Ви продовжуєте працювати в ужгородській «Говерлі» на посаді начальника команди. Як оцінюєте стан речей у нашому професійному футбольному клубі?
 
– Відверто, дуже мене болить, що такий футбольний край, як Закарпаття, не має достойного представництва у місцевій професійній команді. В основному її складі — троє закарпатців, з яких нині жодного не побачите в грі. Тренерський штаб на чолі з В’ячеславом Грозним скаржиться, що на Закарпатті нема достойних футболістів, але ви подивіться, вже в цьому сезоні молодіжний склад команди залишили 5 провідних гравців, які поїхали виступати в різні закордонні клуби. А їх можна було долучити до основи, й вже за рік мали б готових висококласних виконавців. На мою думку, «Говерла» пішла неправильним шляхом, роблячи ставку на орендованих гравців, нехтуючи власним потенціалом футболістів. Хоча і з заїзним складом ужгородці, на жаль, не демонструють високих результатів. І виною цьому не тільки послаблений інтерес до команди вболівальників... 
 
Турянчик Василь
 
Народився 17 квітня 1935 року в смт Чинадійово (Мукачівський район).
Футболіст і тренер, у минулому півзахисник, а згодом захисник. Майстер спорту (1959), заслужений майстер спорту СРСР (1967).
Чемпіон СРСР – 1961, 1966, 1967, 1968. Срібний призер чемпіонату СРСР — 1960, 1965, 1969. Володар Кубка СРСР – 1964, 1966.
Тричі входив у список 33 найкращих футболістів – під №1 (1966), №3 (1962, 1967).
Нагородженний в 2004 році орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
У різні роки виступав за команди «Спартак» (Ужгород), СКА (Львів), «Динамо» (Київ), «Приладист» (Мукачево) та «Говерла» (Ужгород). В останньому клубі працює з 2000 року на різних посадах.
 
Розмову записав Роман СЕНИШИН, "НЗ".

 

19 квітня 2015р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів